Рішення № 41801477, 04.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2014 р. Справа № 914/4131/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

До відповідача: Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, м.Яворів Львівської області

про: стягнення 7 670,15 грн.,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: Козак Н.В. - представник (довіреність від 24.06.14р.);

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 04.12.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Позов заявлено Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ) до Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району (м.Яворів Львівської області) про стягнення 7610,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасністю проведення розрахунків відповідачем за поставлений позивачем природний газ.

Ухвалою суду від 21.11.14 року порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 04.12.14р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в зазначеній ухвалі.

В судове засідання 04.12.2014 року позивач участь повноважного представника забезпечив, вимоги ухвали господарського суду від 21.11.2014 року виконав, позов підтримав.

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, з заявами чи клопотаннями до суду не звертався, відзив на позов не подав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.02.2013 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавцем згідно договору) та Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району (покупцем згідно договору) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3598-ТЕ-21 (надалі по тексту рішення - договір), згідно з п. 1.1 якого, продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ ( за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору продавець передає покупцю в період з 01.01.2013 року по 30.04.2013 року природний газ в обсязі до 633,235 тис. м. куб. в тому числі по місяцях згідно графіку, визначеному договором.

Відповідно до п.3.1 договору ціна за 1000куб.м., що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м природного газу з ПДВ складає 1309.20 грн. Загальна вартість цього договору на дату його укладання становить 690859,39 грн., разом з ПДВ 829031,27 грн. Загальна вартість цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін відповідно до п.3.2 договору.

Термін поставки газу з 1 січня 2013 року по 30 квітня 2013 року включно (п.5.1 договору).

16.01.2014 р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору про закупівлю природного газу №13/3598-ТЕ-21 від 01.02.2013 р., відповідно до умов якої викладено в новій редакції п.1.2 ст.1 та останній абзац пункту 3.1 ст. 3 договору, зокрема, передбачено, що продавець передає покупцю в період з 01 січня 2013 р. по 30 квітня 2013 р. природний газ в обсязі до 565,859 тис. куб. м та обумовлено графік поставки по місяцях кварталів. Крім того, загальна сума вартості природного газу за договором разом з ПДВ становить 740 822,60 грн.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв природний газ на загальну суму 740822,60 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 28.02.2013 року на суму 91951,66 грн., 28.02.2013 року на суму 246057,59 грн., 31.03.2013 року на суму 289532,20 грн. та 30.04.2013 року на суму 113281,15 грн.

Договором, а саме п. 4.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

На момент звернення з позовом, основна заборгованість у відповідача відсутня.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 6391,79 грн. та 1278.36 грн. - 3% річних в зв'язку із несвоєчасним проведенням розрахунків за отриманий природний газ.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Несвоєчасність оплати позивач підтверджує випискою з операцій по підприємству відповідача за підписом головного бухгалтера позивача.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно п. 4.1 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договором про закупівлю природного газу сторони визначили взаємні права та обов'язки, за невиконання яких передбачили відповідальність. Як встановлено судом на підставі наявних у справі матеріалів, позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, а відповідач порушив положення п. 4.1 договору. Судом встановлено, що оплата за поставлений газ була здійснена відповідачем із порушенням строків, обумовлених сторонами.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. А ч. 1 ст. 547 визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу (п. 1.3 постанови).

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Правильність представленого позивачем розрахунку пені судом перевірено.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України перебачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних.

Із врахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, м.Яворів Львівської області (81000, Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Львівська, 19, ідентифікаційний код 07930854) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 6391,79 грн. пені, 1278,36 грн. - 3 проценти річних та 1827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 09.12.2014 р.

Суддя Король М.Р.