Постанова № 41801377, 03.12.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року справа № 823/1364/14

м. Черкаси

15 год. 40 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

при секретарі - Рахліній В.В.,

за участю:

представника позивача Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» Марієна І.С. - за посадою,

представників відповідачів ректора Східноєвропейського університету економіки і менеджменту Шпак Л.О. та Східноєвропейського університету економіки і менеджменту Шахова О.М., Шульгіна Є.Г. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» до ректора Східноєвропейського університету економіки і менеджменту Шпак Любові Олександрівни та Східноєвропейського університету економіки і менеджменту про визнання бездіяльності протиправною,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» (надалі - ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України»), в якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив визнати протиправною бездіяльність ректора Східноєвропейського університету економіки і менеджменту Шпак Л.О. та Східноєвропейського університету економіки і менеджменту, яка полягає у ненадані відповіді на запит на інформацію № 1009/4-13 від 25.11.2013р. та запитуваної публічної інформації.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.11.2013р. ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України» був направлений на адресу Східноєвропейського університету економіки і менеджменту (ректору - голові приймальної комісії ВНЗ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення запит щодо надання публічної інформації про вищий навчальний заклад, яка становить суспільний інтерес. Зазначений запит, як зазначив, представник позивача був отриманий уповноваженою особою навчального закладу 29.11.2013р., натомість відповідь у встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації» відповідачами надана не була, що спонукало позивача звернутись до суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов та просив повністю задовольнити вимоги ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України».

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову громадської організації заперечував повністю з підстав викладених у запереченні та просив суд залишити його без задоволення, наголосивши, що на дату надходження запиту Шпак Л.О., яку позивач зазначив відповідачем у даній справі не виконувала обов'язки ректора Східноєвропейського університету економіки і менеджменту, а отже не могла бути належним відповідачем на запит. Крім цього зазначив, що Східноєвропейський університет економіки і менеджменту не є розпорядником запитуваної інформації в розумінні вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», в зв'язку з чим вимоги позовної заяви ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України» є безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 25.11.2013р. за вих. № 1009/4-13 на адресу Східноєвропейського університету економіки і менеджменту (ректору - голові приймальної комісії ВНЗ) був направлений письмовий запит щодо надання публічної інформації про вищий навчальний заклад, яка становить суспільний інтерес (а.с.7). Зокрема, в запиті позивач, відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», просив у термін не пізніше п'яти днів з дня отримання цього запиту на інформацію надіслати поштовим відправленням за адресою: 03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2-А, ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України» публічну інформацію про ВНЗ, яка становить суспільний інтерес, у вигляді належним чином засвідчених копій документів, а саме: статуту ВНЗ; свідоцтва про реєстрацію ВНЗ; довідки про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ України з додатками; ліцензії ВНЗ та додатки до неї; витягу ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; правил прийому до ВНЗ у 2014 році; положення про приймальну комісію ВНЗ; наказ про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ.

З наданої представником позивача копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.8) суд встановив, що вищевказаний запит був отриманий уповноваженою особою відповідача 29.11.2013р. (підтверджується відповідною відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення).

Оскільки, у встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації» строки, вищий навчальний заклад відповідь на зазначений запит не надав, це спонукало позивача звернутись до суду за захистом своїх порушених прав на доступ до публічної інформації.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що вищий навчальний заклад, в даному випадку, не довів правомірність своїх дій щодо розгляду запиту з огляду на наступне.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес врегульовано Законом Укарїни «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011р. № 2939-VI (надалі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до ст.1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно вимог ч.1 ст.12 Закону № 2939-VI, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Судом встановлено, що ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України» є юридичною особою у формі громадської організації, ідентифікаційний код - 35416341, що підтверджується відомостями з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.21 Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012р. № 4572-VI (надалі - Закон № 4572-VI), для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право, зокрема одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

З урахуванням наведених норм Законів України суд дійшов висновку, що ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України» наділений правом у порядку визначеному законом, одержувати публічну інформацію, яка знаходиться у володінні відповідних розпорядників, тобто бути запитувачем інформації.

Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідачів послався на той факт, що Східноєвропейський університет економіки і менеджменту не є розпорядником запитуваної інформації, а отже ненадання останнім відповіді на запит на інформацію № 1009/4-13 від 25.11.2013р. та запитуваної публічної інформації, є правомірним. Вказані твердження представника відповідачів суд сприймає критично, з огляду на наступне.

За приписами п.3 ч.1 ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються зокрема особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.

Згідно ст.1 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р. № 2984-ІІІ (надалі - Закон № 2984-ІІІ), вищий навчальний заклад - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

Згідно з ч.2 ст.21 цього Закону, власник (власники) здійснює (здійснюють) права, передбачені частиною першою цієї статті, щодо управління вищим навчальним закладом безпосередньо або через уповноважений ним орган (особу).

Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор (президент), начальник, директор, тощо (ч.1 ст. 32 Закону 2984-ІІІ).

Суд вважає, що Міністерство освіти і науки України як центральний орган виконавчої влади (суб'єкт владних повноважень), що реалізує державну політику у сфері освіти надаючи Східноєвропейському університету економіки і менеджменту ліцензію на освітню діяльність, делегував останньому повноваження на надання освітніх послуг, пов'язаних із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти. Тобто, в даному випадку, навчальний заклад стосовно інформації пов'язаної з виконанням ним своїх обов'язків із надання освітніх послуг на підставі ліцензії на освітню діяльність, в розумінні вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», є розпорядником публічної інформації, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, що знаходиться у володінні такого навчального закладу.

Положення п.1 ч.1 ст.3 Закону № 2939-VI закріплює право запитувача на доступ до публічної інформації, яке гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати таку інформацію.

Згідно із п.2 ст.5 Закону № 2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Так, згідно вимог ч.1 ст.19 Закону № 2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (ч.5 цієї статті).

До того ж, згідно ч.2 ст.19 Закону №2939-VI, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Статтею 14 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Відповідно до ч.1, 4 ст.20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч.2 ст.6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.5 ст.19 цього Закону (ч.1 ст. 22 Закону № 2939-VI).

Таким чином, однією з підстав для відмови в наданні інформації на запит може бути те, що інформація, яка запитується належить до категорії інформації з обмеженим доступом.

Частиною 2 ст.6 Закону № 2939-VI передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Оскільки інформація, що запитувалась ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України» не стосувалась інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, то в даному випаду така інформація не могла відноситись до категорії інформації з обмеженим доступом.

Тобто, проаналізувавши норми чинного законодавства, а також повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що оскільки суб'єктний склад спірних правовідносин в повній мірі відповідав вимогам ч.1 ст.12 Закону № 2939-VI, запит був оформлений ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України» з урахуванням положень ч.5 ст.19 цього Закону, а сама інформація, яка запитувалась не належала до інформації з обмеженим доступом, то в даному випадку у відповідачів не було законних та правових підстав для відмови громадській організації у наданні відповіді на запит на інформацію № 1009/4-13 від 25.11.2013р. та запитуваної публічної інформації.

В судовому засіданні представник відповідачів зазначив, що інформація, яка запитувалась позивачем знаходиться у відкритому доступі на Інтернет сторінці Східноєвропейського університету економіки і менеджменту, а отже вона могла братися позивачем безпосередньо з Інтернет ресурсу, без направлення відповідного запиту.

З вказаним твердженням суд погодитись не може, оскільки ч.2 Закону № 2939-VI передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Аналіз коментованої норми закону вказує на те, що розпорядник інформації у відповіді на запит немає права обмежитись посиланням на те, що інформація, яка запитується розміщена на загальному доступі, під яким також слід розуміти мережу Інтернет, він повинен надати запитувану інформацію у протилежному випадку надання відповіді про можливість отримання інформації із загальнодоступного джерела, в розумінні згаданого Закону вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року N 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» в якій вказано, що повідомлення запитувача інформації про можливість ознайомитися із запитуваною інформацією на сайті розпорядника публічної інформації суперечить частині другій статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до якої відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, вважається протиправною відмовою в наданні інформації, оскільки офіційний сайт є загальнодоступним джерелом.

Закон № 2939-VI встановлює, що доступ до інформації забезпечується двома шляхами: шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації і надання інформації за запитами на інформацію. Тому виконання розпорядником обов'язку щодо оприлюднення публічної інформації не звільняє його від обов'язку надати публічну інформацію на запит.

Відповідно до частин 1-2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, позивачем доведено обставини в обґрунтування своїх позовних вимог, в свою чергу, відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність їх дій.

З положень ч.1, п.п.1 і 7 ч.2 ст.23 Закону № 2939-VI вбачається, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач, серед іншого, має право оскаржити відмову в задоволенні запиту на інформацію, а також інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

З огляду на встановленні у судовому засіданні обставини справи, підтверджені відповідними доказами та з урахуванням наведених правових норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Східноєвропейського університету економіки і менеджменту (ідентифікаційний код - 14204539) щодо ненадання відповіді та публічної інформації на запит Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» № 1009/4-13 від 25.11.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 08.12.2014р.