Ухвала суду № 41800729, 27.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17736/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача компанії «Новартіс Фарма Сервісез АГ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом компанії «Новартіс Фарма Сервісез АГ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року компанія «Новартіс Фарма Сервісез АГ», що має представництво в Україні (представництво «Новартіс Фарма Сервісез АГ») звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 27 червня 2013 року № 5326552207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову в повному обсязі та постановити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

Свої вимоги позивач аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

Відповідачем проведено документальну виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 липня 2009 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2009 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено відповідний Акт від 06 червня 2013 року № 546/22-2/20018083.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу України, внаслідок чого ним занижено на 7941332,00 грн. суми податку на прибуток, у тому числі за: ІІ квартал 2010 року - 594199,00 грн.; ІІІ квартал 2010 року - 592218,00 грн.; IV квартал 2010 року - 1012369,00 грн.; І квартал 2011 року - 745250,00 грн.; ІІ квартал 2011 року - 107006,00 грн.; ІІІ квартал 2011 року - 550006,00 грн.; IV квартал 2011 року - 826244,00 грн.; І квартал 2012 року - 503153,00 грн.; ІІ квартал 2012 року - 754976,00 грн.; ІІІ квартал 2012 року - 755323,00 грн.; IV квартал 2012 року - 755338,00 грн.

На підставі виявлених порушень, відповідачем прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення від 27 червня 2013 року № 5326552207, яким позивачу збільшено на 7 941 332,00 грн. суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем та 1 241 895,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується копією Витягу з торговельного реєстру кантону Базель-Штадт (Швейцарія) від 29 липня 2004 року, основним видом діяльності позивача є надання консультаційних послуг, пов'язаних із виробництвом та продажем хімічної, фармацевтичної, медично-технічної продукції, а також продаж зазначеної продукції.

Представництвом позивача під час розгляду справи судом першої інстанції зазначено, що вони займаються, організацією державної реєстрації в Україні фармацевтичної продукції, яка реалізується позивачем українським дистриб'юторам; збиранням для позивача інформації щодо ринку фармацевтичних препаратів в Україні, у тому числі придбання в українських компаній послуг з маркетингових досліджень; наданням інформації щодо фармацевтичної продукції, яка реалізується позивачем українським дистриб'юторам, у тому числі шляхом виступів на конференціях, а також розміщенням відповідної інформації у спеціалізованих виданнях.

Відповідно до п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, чинного на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон № 334/94-ВР), постійне представництво нерезидента в Україні - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.

Згідно з пп. 2.1.4 п. 2.1 ст. 2 Закону № 334/94-ВР, платниками податку є постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

Пунктом 13.8 ст.13 Закону № 334/94-ВР, суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента. У разі якщо нерезидент здійснює свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що проводиться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва. У разі неможливості шляхом прямого підрахування визначити прибуток, одержаний нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається податковим органом як різниця між валовим доходом та валовими витратами, визначеними шляхом застосування до суми одержаного (нарахованого) валового доходу коефіцієнта 0,7.

Зазначені норми кореспондуються з відповідними приписами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 1.4-1.6 розділу І Порядку складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво, затвердженого наказом ДПА України від 31 липня 1997 року № 274 у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції, платник податку самостійно визначає прибуток, одержаний нерезидентом від господарської діяльності, здійснюваної через постійне представництво. Для цілей цього Порядку та відповідно до визначень Закону господарська діяльність нерезидента, здійснювана через постійне представництво - це будь-яка діяльність постійного представництва, направлена на отримання нерезидентом доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Зокрема, діяльність постійного представництва полягає у виготовленні товарів (наданні послуг, здійсненні робіт), які підлягають продажу за контрактами, укладеними нерезидентом, або використовуються нерезидентом в процесі його господарської діяльності.

Згідно з п. 18.1 ст.18 Закону № 334/94-ВР, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Пунктами 1-3 ст.7 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал, яка набрала чинності 26 лютого 2002 року, прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватись у другій Державі, але тільки стосовно тієї частини, яка відноситься до цього постійного представництва. Якщо підприємство Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим і самостійним підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних умовах і діяло цілком незалежно від підприємства, постійним представництвом якого воно є. При визначенні прибутку постійного представництва допускається віднімання витрат, понесених для цілей постійного представництва, включаючи управлінські та загально адміністративні витрати, понесені таким чином як у Договірній Державі, де розташоване постійне представництво, так і за її межами.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджуються наявними в матеріалах справи, представництво позивача в перевіряємому періоді здійснювало у Міністерстві охорони здоров'я України реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів, вироблених не тільки позивачем, а й іншими компаніями, які є суб'єктами господарювання інших країн, ніж визначено Конвенцією. Зокрема: «ALMAC CLINICAL SERVICES», «Company Novartis Consumer Health S.A.», «Novartis Pharma AG» (Basel), «Novartis Pharma Services Inc.», «SANDOZ PRIVATE LIMITED», Amgen Europe B.V., MARKEN LTD, Novartis Pharma AG, NOVARTIS PHARMA SERVICES AG, NOVARTIS PHARMA STEIN AG, Pfiser-Montreal, PLANZER TRANSPORT AG, Миротворчий персонал з працівників МВС України в рамках Місії ООН.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дія положень вищезазначеної Конвенції не поширюється на правовідносини представництва позивача з контрагентами щодо господарських операцій не пов'язаних з безпосередньою діяльністю позивача, а тому оскаржене податкове повідомлення рішення є законним та обґрунтованим.

Згідно з частиною другою ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої відповідачем виконано.

Відповідачем доведено обґрунтованість і законність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача компанії «Новартіс Фарма Сервісез АГ» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 04.12.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Сорочко Є.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Сорочко Є.О.