Ухвала суду № 41800691, 03.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2061/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.02.2014 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 21.11.2012 року № 0001272301 і від 21.11.2012 року № 0001282301.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у березні і квітні 2012 року ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» здійснював господарські операції з ФГ «Дід - Ух» щодо поставки насіння соняшника.

Посадовими особами Миронівської МДПІ Київської області ДПС проведено документальну виїзну перевірку ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року.

За наслідками перевірки складено Акт від 09.11.2012 року № 197/22-011/00951770

Згідно висновків Акта перевіркою встановлено порушення позивачем:

- ст.ст. 134, 138, 139 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст.216, ст. 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкту оподаткування, є по своїй суті безтоварними, встановлено неправомірність формування валових витрат, що призвело до їх завищення за І півріччя 2012 р. в сумі 3 480 044,63 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за І півріччя 2012 р. в сумі 730 809,37 грн.;

- п. 201.6 ст. 201,ст. 185, ст. 186, ст. 187, ст. 188, ст. 200 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст. 215 , п 1 ст. 216, ст. 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкту оподаткування, встановлено неправомірність формування податкового кредиту в загальній сумі 696 008,94 грн., в тому числі за березень місяць 2012 року в сумі 48 336,67 грн. та за квітень місяць 2012 року в сумі 647 672,27 грн. в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за квітень місяць 2012 року на суму 48 336,67 грн., та за травень місяць 2012 року на суму 647 672,27 грн.

Вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з наступним.

Відповідно до Акта перевірки (сторінка 8) на адресу Миронівської МДПІ надійшов лист ВПМ ДПІ в Обухівському районі від 29.10.2012 р. № 3738/7/07-10 щодо неправомірності формування ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» податкового кредиту з податку на додану вартість і витрат з податку на прибуток, отриманого від ФГ «Дід - Ух» протягом березня-квітня місяців 2012 року.

Як зазначено в матеріалах отриманих від ГВПМ ДПІ у м. Херсоні у ФГ «Дід - Ух» відсутні земельні ділянки і власне нерухоме майно, що підтверджується листами, отриманими від Головного управління Держкомзему у Херсонській області від 14.06.2012 і від Голопристанського БТІ від 15.06.2012 р. № 146, які необхідно для ведення сільськогосподарського виробництва.

Крім того, в ході проведеного опитування громадянина ОСОБА_3, який згідно даних Єдиного державного реєстру є засновником ФГ «Дід - Ух», не надано вичерпних відомостей щодо джерел отримання сільськогосподарської продукції урожаю 2011 року і її подальшої реалізації протягом І півріччя 2012 року. З наданих громадянином ОСОБА_3 пояснень, встановлено, що останній не орієнтується в бухгалтерському і податковому законодавстві, звітність до ДПІ подається в електронному вигляді, однак доступ до електронного підпису громадянина ОСОБА_3 мають сторонні особи, які до діяльності підприємства не мають жодного відношення.

Згідно отриманих відомостей з ГВПМ ДПІ у м. Херсоні (лист від 29.10.2012 р. № 5594/7/07-605) на час розслідування кримінальної справи № 330307-12 вилучено печатку ФГ «Дід - Ух» не за адресою реєстрації господарства, що свідчить про використання реквізитів фермерського господарства для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість і витрат з податку на прибуток іншим суб'єктам господарювання.

Розглянувши матеріали перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що правочини нібито укладені між ФГ «Дід - Ух» і ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» у березні - квітні 2012 не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними і безтоварними.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 21.11.2012 року № 0001272301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1096213,68 грн., з них 730809,00 грн. за основним платежем і 365404,68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 21.11.2012 року № 0001282301, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 696008,00 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 348004,00 грн.

Позивач, вважаючи дані податкові повідомлення-рішення неправомірними, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1. ст.200 Кодексу).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2. ст.200 Кодексу).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 Кодексу).

Відповідно до п.200.4. ст.200 Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату отриманого товару до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за отриманий товар до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім цього, за змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ФГ «Дід - Ух» 22 березня 2012 року було укладено договір поставки № 2289/М, відповідно до умов якого постачальний бере на себе зобов'язання передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (далі - товар) на умовах СРТ відповідно до міжнародних правил «Інкотермс 2000», а покупець бере на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар.

Відповідно до п. 3.1 вищевказаного договору, загальна кількість товару, яка підлягає постачанню за цим договором визначається фактично поставленим товаром згідно даних, вказаних у видаткових і податкових накладних.

Так, на підтвердження виконання умов договору поставки, позивачем надано контролюючому органу та до суду першої інстанції наступні первинні документи:

- податкові накладні: від 23.03.2012 року № 13, від 11.02.2012 року № 12, від 13.04.2012 року № 15, від 20.04.2012 року № 21, від 22.04.2012 року № 23, від 18.04.2012 року № 17, від 25.04.2012 року № 33 тощо (т. 1 а.с. 123 - 134);

- товарно - транспортні накладні: від 22.03.2012 року № 201648, № 201647, № 201646, від 07.04.2012 року № 22/3, від 06.04.2012 року № 24, від 07.04.2012 року № 22, від 06.04.2012 року № 23/1, від 10.04.2012 року № 37/2, від 13.04.2012 року б/н, від 17.04.2012 року № 1, від 19.04.2012 року б/н, від 18.04.2012 року № 37 тощо (т.1 а.с. 55 - 91), що підтверджують транспортування товару - соняшнику контрагентом позивача - ФГ «Дід - Ух»;

- накладні отриманого товару: від 08.04.2012 року № 19, від 12.04.2012 року № 26, від 13.04.2012 року № 30, від 19.04.2012 року № 33, від 20.04.2012 року № 36, від 21.04.2012 року № 37, від 24.04.2012 року № 46, від 25.04.2012 року № 49, від 26.04.2012 року № 51 тощо (т.1 а.с. 111 - 121);

- рахунки - фактури: від 08.04.2012 року № 19, від 12.04.2012 року № 26, від 13.04.2012 року № 30, від 02.04.2012 року № 15, від 18.04.2012 року № 32, від 19.04.2012 року № 33, від 21.04.2012 року № 37, від 19.04.2012 року № 33, від 24.04.2012 року № 46 тощо (т.1 а.с. 94 - 109), що підтверджують оплату позивачем вартості придбаного товару - соняшнику від ФГ «Дід - Ух»;

- виписки із банківського рахунку позивача (т.1 а.с. 135 - 149).

Крім того, матеріали справи містять копії складських квитанцій на зерно і копії карток аналізу зерна.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду також звертає увагу на той факт, що вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

Варто також зазначити, що із наявної в матеріалах справи копії Довідки АБ № 365645 основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Відповідно до даних Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основними видами діяльності ФГ «Дід - Ух» є вирощування зернових і технічних культур, овочівництво, декоративне садівництво і вирощування продукції розсадників, виробництво нерафінованих олії і жирів, оптова торгівля зерном, насінням, і кормами для тварин, оптова торгівля фруктами і овочами, виробництво продуктів борошно-круп'яної промисловості, роздрібна торгівля з лотків і на ринках. Тобто, види господарської діяльності підприємства відповідають тим, які здійснював контрагент позивача на час проведення господарських операцій із позивачем.

У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача пояснив, що соняшник був придбаний у ФГ «Дід - Ух» з метою виготовлення комбікормів, а також олії (сирої) нерафінованої, що є основним видом діяльності ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів».

Під час судового розгляду справи у суді першої інстанції було також встановлено, що ФГ «Дід - Ух» є сільськогосподарським підприємством і займається вирощуванням зернових культур і дійсно поставляло ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» соняшник. Усі документи, які складались в результаті проведення даної господарської операції були підписані особисто директором підприємства.

Крім того, директор ФГ «Дід - Ух» повідомив, що умови договору були виконані у повному обсязі, товар оплачений позивачем, а податкові накладні зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних за березень і квітень 2012 року.

На підтвердження даної обставини позивач надав суду квитанції, які роздруковані за результатом прийому звітності податковим органом.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що вказані квитанції підтверджують реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних тих податкових накладних, які виписані позивачу ФГ «Дід - Ух» у зв'язку з поставкою соняшника і які у подальшому включені позивачем до складу податкового кредиту.

Таким чином, придбана позивачем у ФГ «Дід - Ух» пшениця була використана для здійснення господарської діяльності.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом підтверджені виданими відповідними, належним чином оформленими первинними документами. Також, зазначені господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському та податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України - правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Разом з тим, відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ФГ «Дід - Ух» нікчемних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

У матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» і ФГ «Дід - Ух».

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не доведення відповідачем правомірності винесених спірних рішень.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.