Постанова № 41800616, 04.12.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2014 р. Справа № 914/2398/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Данко Л.С.

Орищин Г.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги від 11.09.14 за вих..№ НЮ - 690 Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м.Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.14

у справі №914/2398/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суперщітка", м.Київ

до відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Служба приміських пасажирських перевезень" ДТГО "Львівська залізниця", м.Львів

про стягнення 821 604,20 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Яворенко С.М. - представник;, Мантюк Д. - директор;

від відповідача - не з'явився;

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/2398/14 розподілено до розгляду судді Кузю В.Л.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.14 до складу судової колегії для розгляду справи №914/2398/14 введено суддів Галушко Н.А. та Орищин Г.В.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.14 пскаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 22.10.14.

У судовому засіданні 22.10.14 оголошено перерву до 19.11.14.

У судовому засіданні 19.11.14 оголошено перерву д 04.12.14 та за клопотанням представників сторін продовжено строк розгляду справи на 15 днів, в порядку ст. 69 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.08.14 у справі №914/2398/14 (суддя Петрашко М.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Служба приміських пасажирських перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суперщітка" 587 475,46 грн. - основного боргу, 27 715,26 грн. - пені, 23 824,55 грн. - інфляційних втрат, 4 594,03 грн. - 3% річних та 12 872,18 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.14 у справі №914/2398/14 і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

При цьому, скаржник посилається на те, що місцевим господарським судом не взято до уваги наступні обставини:

- позивачем виконано роботи лише на суму 260 471,64 грн. тоді як загальна вартість договору становила 525 107,52 грн., що свідчить про недовиконання позивачем на момент закінчення дії договору своїх договірних зобов'язань;

- після підписання сторонами додаткової угоди №1 до договору загальна суми договору становила 576 757,44 грн. та продовжено строк дії договору до 01.03.14. Натомість згідно актів здачі - приймання загальна сума вартості наданих послуг становить 826 794,54 грн. Судом, на думку скаржника , не встановлено правову природу різниці коштів в сумі 250 037,10 грн., що виникла між вартістю договору та вартістю послуг, зазначених в актах здачі - приймання;

- не взято до уваги, як зазначає апелянт, також того, що відповідачем сплачено суму

в розмірі 553 410,00 грн. на виконання умов договору;

- не встановлено, на думку скаржника, факту дотримання сторонами під час оформлення акта №10 від 31.03.14 пункту 6.1 договору, а також тієї обставини , що вказаний акт був підписаний сторонами після закінчення строку дії додаткової угоди №1.

Недослідження згаданих обставин, як зазначає скаржник, призвело до прийняття неправильного по суті рішення, яке підлягає скасування.

14 жовтня 2014 року позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

7 листопада 2014 року позивачем подано до Львівського апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які витребовувалися судом у судовому засіданні, а саме: правових угод, укладених між позивачем та фізичними особами про надання послуг щодо прибирання та дезінфекції вагонів приміських поїздів, актів приймання робіт по внутрішньому прибиранню вагонів та ін.

3 грудня 2014 року до Львівського апеляційного господарського суду надійшли клопотання від відповідача про продовження строку та відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання.

Розглянувши подане клопотання судова колегія зазначає наступне:

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що участь представників сторін у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.14 строк розгляду апеляційної скарги, встановлений ст.102 ГПК України, вже продовжувався в порядку ст. 69 ГПК України, судова колегія не вбачає підстав для задоволення поданих клопотань та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, в даному судовому засіданні, оскільки наявних матеріалів справи є достатньо для правильного вирішення справи.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.14 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Галушко Н.А. введено суддю Данко Л.С. з підстав, викладених у розпорядженні.

Вказану обставину доведено до відома присутніх представників позивача. Відводу такому складу судової колегії заявлено не було.

У судовому засіданні представник позивача навів свої доводи та міркування з приводу поданої апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст. 85 та ч.1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 04.12.14 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.14 у справі № 914/2398/14, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" (замовник) в особі відокремленого підрозділу "Служба приміських пасажирських перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Суперщітка" (виконавець) укладено договір №Л/НРП-133861/НЮ (а.с.16-20), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги щодо прибирання та дезінфекції вагонів приміських поїздів, а замовник зобов'язаний прийняти послуги та оплатити виконавцю їх вартість у відповідності до умов цього договору. Даний договір містить виправлення в даті його укладання 11/13, і, виходячи з інформації щодо цього, яка міститься в додатках до цього договору, додатковій угоді від 30.12.13, актах приймання робіт по внутрішньому прибиранню вагонів, а також актах здачі - приймання робіт (надання послуг) та платіжних документах про часткову оплату суд прийшов до висновку позначити дату договору в постанові суду як 11 (13).11.13.

30 грудня 2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору Л/НРП-133861/НЮ (а.с.22-23), якою частково змінено умови укладеного договору, а саме між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості про надання послуг на суму 576 757,44 грн. та продовжено термін дії договору до 01.03.14.

Відповідно до п.3.1. договору (в редакції додаткової угоди №1 до договору) загальна вартість цього договору визначається переліком, який є невід'ємною частиною договору (додаток №2, (а.с.24), який є невід'ємною частиною даного договору і становить 576 757,44 грн.

Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін (п.3.2. договору).

Згідно із п.5.1. договору розрахунки між сторонами проводяться в національній валюті України (гривні) в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що виконані виконавцем послуги оплачуються замовником протягом 30 банківських днів після підписання щомісячного акту приймання передачі послуг.

Пунктом 6.1. договору визначено, що приймання-передача наданих послуг здійснюється після проходження поїздом технічного обслуговування або поточного ремонту і оформлюється актом приймання-передачі, який підписується відповідальними особами виконавця та замовника. В акті обов'язково вказується кількість вагонів, їх серія, номер та тип.

Відповідно до п.6.2. договору, якщо при прийняті послуг представником замовника будуть виявлені недоліки у наданих послугах, останній не підписує акт здачі-приймання наданих послуг та повідомляє про недоліки виконавця, який зобов'язаний їх усунути.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором підтверджується наступними актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №6 від 30.11.13 на суму 38 123,80 грн., №10 від 31.12.13 на суму 222 347,84 грн., №4 від 31.01.14 на суму 292 938,36 грн., №8 від 28.02.14 на суму 273 384,54 грн. та №10 від 31.03.14. на суму 314 090,92 грн. (а.с.29-33), вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково оплачено отримані послуги, а саме: згідно платіжного доручення №298 від 31.03.14 сплачено 400 000,00 грн. (а.с.70), згідно платіжного доручення №590 від 13.06.14 сплачено 50 000,00 грн. (а.с.71),згідно платіжного доручення №669 від 04.07.14 сплачено 50 000,00 грн. (а.с.72), зідно платіжного доручення №734 від 16.07.214 сплачено 50 000,00 грн. (а.с.73) та відповідно до платіжного доручення №759 від 21.07.14 сплачено 3 410,00 грн. (а.с.74).

Таким чином, як зазначає позивач, неоплаченими залишились послуги на суму 587 475,46 грн. Вказана обставина стала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Суперщітка" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Служба приміських пасажирських перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" з позовом про стягнення коштів.

Оцінивши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія зазначає наступне:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами у справі, що відносини між сторонами вникли на підставі договору № Л/НРП-133861/НЮ від 11(13).11.13, до якого, як зазначено вище, внесено зміни додатковою угодою №1. В матеріалах справи відсутні докази оскарження укладеного договору чи визнання його недійсним.

Відповідно до вимог ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним договором, натомість відповідачем не оплачено в повному обсязі отримані послуги.

Посилання скаржника, на те, що не можуть вважатися доказом надання послуг акти № 10 від 31.03.14 та № 8 від 28.02.14, оскільки такі укладені після закінчення терміну дії договору, виходять за межі договірних відносин та перевищують суму договору, оцінюються апеляційним судом критично, оскільки обидва акти як і інші акти, що містяться в матеріалах справи, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Крім того, виконання умов укладеного договору та надання послуг з прибирання вагонів в період лютий - березень 2014 року підтверджується первинними документами, які подані позивачем до суду апеляційної інстанції, а саме актами приймання робіт по внутрішньому прибиранню вагонів в моторовагонному депо м.Львів за лютий 2014 року та за березень 2014 року, які по формі та змісту відповідають вимогам, які передбачені для такого виду документів, зокрема, у них зазначено саме договір від 11.11.13 № НРП-133861/НЮ , а також номера, серія та тип поїздів, номера вагонів, у яких проводились роботи з прибирання та дезінфекції, та дата надання послуг. Всього надано 624 акти. Акти підписані представниками обох сторін договору. Окрім цього, позивачем надані копії 23 угод з фізичними особами, які безпосередньо виконували роботи по виконанню умов договору від 11.11.13 № НРП-133861/НЮ.

Відповідно до ч.7 ст. 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Згідно п.3.2. договору, ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.

Виконані виконавцем послуги оплачуються замовником протягом 30 банківських днів після підписання щомісячного акту приймання-передачі послуг (п.5.2. договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зважаючи на наведене судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що шляхом підписання та завердження уповноваженими представниками сторін актів надання послуг №8 від 28.02.14 та №10 від 31.03.14 сторони дійшли згоди щодо зміни умов договору № Л/НРП-133861/НЮ від 11 (13).11.13, які стосуються ціни та строку дії договору. Доказів анулювання, визнання недійсними данх актів, притягнення до відповідальності осіб, які їх підписали, відповідач суду не надав, а тому вони є належними та допустимими.

Також, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що позивач був допущений відповідачем до виконання послуг на його території та його майні.

Крім того, судова колегія зазначає, що, відповідно до п. 6.2. договору, якщо при прийманні послуг представником замовника будуть виявлені недоліки у наданих послугах, останній не підписує акт здачі-приймання наданих послуг та повідомляє про недоліки виконавця, який зобов'язаний їх усунути.

Проте, відповідач погодив, що претензій по обсягу, якості та строках надання послуг у нього не має, оскільки без зауважень підписав актів здачі-приймання наданих послуг, а також враховуючи те, що відповідно до актів відносини виникли на основі договору № Л/НРП-133861/НЮ від 11 (13).11.13 відповідач тим самим також погодив зміну ціни та строку дії договору.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду, щодо підставності задволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 587 475,46 грн. основного боргу.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, у т.ч. неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено поняття, згідно з яким неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до змісту ст. 230 ГК України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що за порушення строків оплати вартості послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, включаючи день сплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на наведене, позивачем заявлено до стягнення пеню за прострочення виконання грошового обов'язання в розмірі 27 715,26 грн.

Апеляційний господарський суд перевірив правильність розрахунку пені, та дійшов висновку, про обґрунтованість заявлення вимоги в цій частині.

Окрім того, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись ч.2 ст.625 ЦК України позивачем нараховано до стягнення з відповідача 23 824,55 грн. - інфляційних втрат та 4 594,03 грн. - 3% річних.

Апеляційним господарським судом перевірено правильність такого нарахування, не знайдено неточностей, а відтак вказана сума є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч положенням ст.33 ГПК України апелянт не надав суду доказів на підтвердження правомірності вимог, зазначених в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не визнає доводи скаржника такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Дане рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника в порядку ст..49,105 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.14 у справі № 914/2398/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 08.12.14

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.