Рішення № 41800478, 04.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15772/14 04.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сап Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 35 120 971,33 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Олексіюк М.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сап Україна" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі-відповідач) про стягнення 35 120 971,33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.09.2014 р. за участю представників сторін.

15.09.2014 року розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва Паламаря П.І., у зв'язку із перебуванням судді Блажівської О.Є. на навчанні в Національній школі суддів України справу № 910/15772/14 передано для розгляду судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 року (суддя Гумега О.В.) справу № 910/15772/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.10.2014 року.

17.09.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення по справі та заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача борг за надання ліцензій у розмірі 20 566 810,76 грн., та заборгованість за послуги підтримки у розмірі 3 498 114,33 грн., пеню у сумі 1 599 214,04 грн., інфляційні у розмірі 2 989 893,62 грн., 3% річних у сумі 464 708,72 грн.

29.09.2014 року розпорядженням в.о голови Господарського суду міста Києва Ковтуна С.А., у зв'язку з поверненням судді Блажівської О.Є. з навчання, справу № 910/15772/14 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року суддею Блажівською О.Є. справу № 910/15772/14 прийнято до провадження.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р., у зв'язку з відпусткою судді Блажівської О.Є. проведено повторний автоматичний розподіл справи №910/15772/14, за результатами якого справу передано на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 р. суддею Бондарчук В.В. справу № 910/15772/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.10.2014 р. за участю представників сторін.

13.10.2014 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/19357/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Товариства з обмеженою відповідальності «САП Україна» про визнання договору недійсним.

13.10.2014 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що подавши позов по справі №910/19357/14, відповідач затягує процес вирішення спору у даній справі та необхідність оплати заборгованості.

Суд відклав розгляд поданого клопотання про зупинення провадження у справі.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим прийняв її до розгляду.

У судовому засіданні 20.10.2014 р. судом оголошувалася перерва до 17.11.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 17.11.2014 р. представник позивача подав додаткові пояснення по справі.

Також, у судовому засіданні 17.11.2014 р. представник відповідача повторно подав клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 17.11.2014 р. судом оголошувалася перерва до 04.12.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

02.12.2014 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму боргу за надання ліцензій у розмірі 24 680 172,91 грн., заборгованість за послуги підтримки у сумі 4 197 737,19 грн., пеню у розмірі 2 618 090,57 грн., інфляційні витрати у сумі 3 320 652,25 грн., 3% річних у розмірі 465 549,62 грн.

Розглянувши подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

04.12.2014 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи через необхідність підготовки для надання пояснень щодо заяви позивача про збільшення позовних вимог.

Розглянувши подане клопотання, суд відхиляє останнє з підстав необґрунтованості, з огляду на те, що відповідачем була отримана вказана заява, про що останній сам зазначає в тексті клопотання, а також з підстав того, що позовні вимоги позивачем збільшено до рівня, який був початково вказаний у позовній заяві, а відповідачеві відомі підстави їх обґрунтування позивачем.

Також судом розглянуто подані відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Проте, розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/19357/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Товариства з обмеженою відповідальності «САП Україна» про визнання договору недійсним ніяким чином не унеможливлює розгляд даної справи, що являлось би підставою для зупинення провадження у справі, а тому суд визнає подані відповідачем клопотання необґрунтованими та відмовляє у їх задоволенні.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.12.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сап Україна" та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" укладено ліцензійну угоду та угоду про підтримку програмного забезпечення №7-ркп/2013, умовами якої передбачено, що позивач надає відповідачеві майнові права на використання об'єкту інтелектуальної власності, а відповідач приймає такі права на використання програмного забезпечення, документації та інших матеріалів SAP, бази даних і програмного забезпечення стороннього виробника в межах території у тому вигляді, в якому ці умови визначені в ЗУУ та/або умовах використання.

Під «використанням» слід розуміти активацію технологічних властивостей програмного забезпечення, завантаження, виконання, застосування, зберігання програмного забезпечення та отримання доступу до нього, відображення інформації, отриманої в результаті використання таких можливостей або виконання будь-яких інших дій із програмним забезпеченням відповідно до цілей, для яких воно призначене.

Згідно п. 2.1. угоди, надання прав використання відбувається шляхом підписання акту приймання-передачі прав на використання програмного забезпечення SAP, якщо інше не передбачене самим актом. На дату складання угоди загальна сума оплати за надання прав на використання згідно з додатком №1 складає 82 192 408,64 грн. разом з ПДВ.

Відповідно до п. 4.1. угоди, сторони погоджуються, що позивач пропонує підтримку SAP, як зазначено у відповідному додатку про підтримку SAP.

Пунктом 4.2. угоди сторони домовились, що підтримка SAP має починатися в перший день місяця після підписання акту приймання-передачі прав на використання. Первинний строк надання підтримки SAP - це залишок поточного календарного року та повний наступний календарний рік (за винятком випадків, коли підтримка SAP має початися 1 січня відповідного календарного року, в яких первинний строк підтримки триватиме до 31 грудня відповідного календарного року). Після завершення первинного строку, згідно з умовами угоди та додатками про підтримку SAP, надання підтримки SAP регулярно продовжуватиметься на наступний річний період на початку кожного календарного року.

Згідно п. 4.3. угоди, плата за послугу з надання підтримки SAP Enterprise Support для програмного забезпечення, ліцензованого згідно з цією угодою, здійснюється за ціною, яка дорівнює поточному чинному коефіцієнту SAP Enterprise Support (який на сьогодні становить 22 %), помноженому на сумарну вартість прав на використання ліцензованого програмного забезпечення у відповідному періоді, як зазначено в додатку №1.

Пунктом 5.1. угоди передбачено, що ціна за угодою складається з розрахункової ціни прав використання програмного забезпечення та плати за підтримку SAP Enterprise Support.

Відповідно до п. 5.2. угоди, зобов'язання відповідача щодо здійснення платежів за отримання прав на використання програмного забезпечення починається з моменту підписання акту приймання-передачі прав на використання по кожній фазі, як передбачено додатком №1 до цієї угоди. Оплата здійснюється протягом 30 календарних днів на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі по кожній фазі та виставленого позивачем рахунку.

Згідно п. 5.3. угоди, зобов'язання відповідача щодо здійснення платежів за послуги підтримки починаються з першого календарного місяця після підписання акту приймання-передачі прав на використання.

Пунктом 5.5. угоди встановлено, що рахунки для плати за підтримку SAP виставляються щоквартально та повинні сплачуватися відповідачем відповідним чином, починаючи з наступного кварталу після календарного кварталу, в якому відбулося передавання прав.

Відповідно до п. 5.7. угоди, відповідач має здійснювати всі платежі SAP (включно зі згаданими в п. 6.2) протягом 30 днів з дати виставлення рахунку, якщо інше не зазначено в додатку №1 до угоди.

У пункті 5.8. угоди передбачено, що SAP надаватиме відповідачу акт передачі-прийняття/надання послуг підтримки не пізніше 30 числа останнього місяця кварталу, в якому були надані ці послуги. Відповідач має або підписати акти передачі-приймання надання послуг не пізніше ніж через 15 днів після завершення відповідного кварталу, або надіслати обґрунтовану відмову (належним чином підписаний документ, в якому пояснюється невідповідність послуг угоді). Якщо відповідач не надішле обґрунтовану відмову, це інтерпретуватиметься як підтвердження того, що послуги підтримки були надані належним чином і прийняті, а відповідний акт вважатиметься двостороннім підписаним документом, якщо його підпише лише позивач.

Згідно п. 5.10. угоди, при несвоєчасному виконанні грошових зобов'язань у строки, передбачені цією угодою, відповідачу може нараховуватися пеня, що підлягає сплаті відповідачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення з простроченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 6.1. угоди визначено, що за цією угодою права на використання програмного забезпечення передаються відповідачу поетапно за 3-ма фазами відповідно до додатку №1 цієї угоди, при цьому фази є обов'язковими для відповідача.

Відповідно до п. 6.2. угоди, надання прав на використання програмного забезпечення відбувається шляхом підписання акту приймання-передачі прав на використання програмного забезпечення по кожній фазі, якщо інше не передбачене самим актом.

Згідно додатку №1 до договору, договірна вартість прав використання за фазою 1 становить 18 606 684,53 грн., за фазою 2 становить 24 680 172,91 грн., за фазою 3 становить 38 905 551,20 грн.

Датою передання прав за додатком №1 - 29.03.2013 р. (фаза 1), 02.12.2013 р. (фаза 2), 02.06.2014 р. (фаза 3). Порядок оплати - 29.04.2013 р. (фаза 1), 15.01.2014 р. (фаза 2), 15.07.2014 р. (фаза 3).

Додатковою угодою №1 до ліцензійної угоди та угоду про підтримку програмного забезпечення №7-ркп/2013 сторони домовилися перенести надання прав на використання програмного забезпечення SAP по другій фазі на 01.08.2013 р. та оплату прав на використання програмного забезпечення SAP за фазою 2 відбувається відповідачем 15.01.2014 р. (п. 2 додаткової угоди).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2013 р. між сторонами підписано акт приймання-передачі прав на використання програмним забезпеченням SAP за фазою 1, а 01.08.2013 р. підписано відповідний акт приймання-передачі за фазою 2.

08.08.2013 р. позивачем було направлено на адресу відповідача рахунок-фактуру №1260108-2013/02R від 01.08.2013 р., що підтверджується відповідною транспортною накладною (копії в матеріалах справи).

Також позивачем за надання послуг з підтримки було виставлено відповідачеві рахунок-фактуру №1260108-04/2013с від 15.10.2013 р. на суму 1 023 367,64 грн. (направлено 25.10.13 р.), рахунок-фактуру №1260108-01/2014с від 15.01.2014 р. на суму 2 380 777,16 грн. (направлено 09.01.14 р.), рахунок №6218004443 від 15.04.2014 р. на суму 793 592,39 грн. (направлено 06.05.14 р.).

Крім того, відповідачеві направлялися для підпису акти про надання послуг з підтримки програмного забезпечення SAP у 4 кварталі 2013 р., у 1 кварталі 2014 р. та у квітні 2014 р., один з яких за № 6218004093-2013с від 31.12.2013 р. був підписаний відповідачем, а решта так і не були підписані останнім.

Факт направлення вказаних актів підтверджується транспортними накладними, що наявні в матеріалах справи, описами вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення.

При цьому, відповідачем оплачено лише вартість переданих прав за 1 фазою у розмірі 18 606 684,53 грн. та наданих послуг з підтримки програмного забезпечення SAP за червень-вересень 2013 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання щодо оплати винагороди за ліцензійною угодою та угодою про підтримку програмного забезпечення №7-ркп/2013 від 29.03.2013 р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 28 877 910,10 грн., пеню у сумі 2 618 090,57 грн., 3% річних у розмірі 465 549,62 грн. та 3 320 652,25 грн. інфляційних витрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як було встановлено судом вище, позивачем на виконання умов укладених угод було надано відповідачеві права на використання програмного забезпечення SAP шляхом передачі ліцензій, про що було складено відповідні акти приймання-передачі прав на використання програмним забезпеченням SAP за фазою 1 від 29.03.2013 р. та від 01.08.2013 р. за фазою 2.

Крім того, позивачем було надано відповідачеві послуг з підтримки програмного забезпечення SAP у 4 кварталі 2013 р., у 1 кварталі 2014 р. та у квітні 2014 р., та складено акти від 31.12.2013 р. на суму 1 023 367,00 грн., який було підписано відповідачем, акт від 31.03.2014 р. на суму 2 380 777,16 грн. та акт від 30.04.2014 р. на суму 793 592,39 грн., які відповідач не підписав.

Оскільки відповідач отримав акт від 31.03.2014 р. на суму 2 380 777,16 грн. 24.03.2014 р. та акт від 30.04.2014 р. на суму 793 592,39 грн. 06.05.2014 р. та у відповідності до положень п. 5.8. угоди мав підписати вказані акти протягом 15 днів після завершення відповідного кварталу, або надіслати обґрунтовану відмову, враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів направлення обґрунтованої відмови, суд приходить до висновку, що акти приймання-передачі наданих послуг з підтримки програмного забезпечення SAP від 31.03.2014 р. на суму 2 380 777,16 грн. та акт від 30.04.2014 р. на суму 793 592,39 грн. вважаються такими, що підписані відповідачем.

Станом на час вирішення спору відповідач визначеної договором винагороди за передані права на використання програми та оплати за надані послуги з підтримки програмного забезпечення SAP в повному обсязі не оплатив, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 28 877 910,10 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови ліцензійною угодою та угодою про підтримку програмного забезпечення №7-ркп/2013 від 29.03.2013 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати винагороди в сумі 24 680 172,91 грн. за надання ліцензій та 4 197 737,19 грн. за надані послуги з підтримки.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 618 090,57 грн., 3% річних у розмірі 465 549,62 грн. та 3 320 652,25 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та індексу інфляції і встановив, що останній відповідає вимогам законодавства, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 618 090,57 грн., 3% річних у сумі 465 549,62 грн. та 3 320 652,25 грн. інфляційних витрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сап Україна" задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, ідентифікаційний код - 30019775) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сап Україна" (003150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5, ідентифікаційний код - 31242924) 24 680 172 (двадцять чотири мільйони шістсот вісімдесят тисяч сто сімдесят дві) грн. 91 коп. - заборгованості за надання ліцензій, 4 197 737 (чотири мільйони сто дев'яносто сім тисяч сімсот тридцять сім) грн. 19 коп. - боргу за надані послуги, 2 618 090 (два мільйони шістсот вісімнадцять тисяч дев'яносто) грн. 57 коп. - пені, 465 549 (чотириста шістдесят п'ять тисяч п'ятсот сорок дев'ять) грн. 62 коп. - 3% річних, 3 320 652 (три мільйони триста двадцять тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 25 коп. - інфляційних витрат та 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 05.12.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.