Рішення № 41800469, 02.12.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.12.2014 Справа № 920/1502/14

Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Шинкаренко А.І.., розглянувши матеріали справи № 920/1502/14:

за позовом: публічного акціонерного товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт», м. Шостка, Сумська область,

про стягнення 27 240 582 грн. 58 коп

За участю представників сторін:

Від позивача - предст. Пількевич В.В. (довіреність № 14-136 від 13.05.2014року);

Від відповідача - предст. Шило О.В. (довіреність № 1780 від 04.08.2014року);

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача 27240582 грн. 58 коп., в тому числі 21120851 грн. 57 коп. заборгованості за природний газ відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 13/2628-ТЕ-29 від 28.12.2012 року, 2896829 грн. 86 коп. - інфляційних нарахувань, 793723 грн. 95 коп. - 3% річних, 2429177 грн. 20 коп. пені, а також просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

23 жовтня 2014 року відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що сума основного боргу ним повністю сплачена, доказом чого є платіжні доручення № 1476 від 03.09.2014 року та № 8 від 13.10.2014 року, в зв'язку з чим просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 21 120 851 грн. 57 коп. основного боргу. Також відповідач зазначив, що позивач не вірно здійснив розрахунок інфляційних за прострочення заборгованості, в зв'язку з чим ним було здійснено контррозрахунок інфляційних збитків відповідно до якого вони становлять 2 816 196 грн. 13 коп. Стосовно суми пені відповідач просить суд застосувати статтю 83 Господарського процесуального кодексу України та статтю 233 Господарського кодексу України і зменшити розмір пені на 100%, враховуючи матеріальне становище відповідача, а також те, що розмір нарахованої пені є надмірно великим. Крім того, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду на 36 місяців шляхом сплати рівномірними щомісячними платежами.

Позивач подав пояснення № 1502-1 від 13.10.2014 року, в яких зазначив, що заперечує проти зменшення суми пені оскільки це спричинить позивачеві додаткові збитки та дозволить відповідачу і в подальшому безкарно порушувати договірні відносини. До того ж, відповідно до звіту про фінансові результати за 2013 рік, за невиконання зобов'язань контрагентами збитки позивача складають більше 10 мільярдів гривень. В зв'язку з вищевикладеним позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач в даному судовому засіданні усно підтвердив факт сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 21120851 грн. 57 коп., в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних просить суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заявлене ним клопотання про зменшення розміру пені на 100% та розстрочку виконання рішення на 36 місяців.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд встановив:

Згідно договору купівлі-продажу природного газу № 13/2628-ТЕ-29 від 28.12.2012 року (підпункт 1.1 пункту 1 договору), позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2013 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а відповідач в свою чергу зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах даного договору.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 зазначеного договору, позивач передає відповідачеві з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року газ в обсязі до 40500 тис. куб. м.

Згідно підпункту 3.3 пункту 3 договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Підпунктом 6.1 пункту 6 даного договору встановлено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання положень вищевказаного договору купівлі-продажу природного газу №13/2628-ТЕ-29 від 29.12.2012 року позивач поставив з січня по грудень 2013 року, а відповідач отримав природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням на загальну суму 39581292 грн. 35 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 22.01.2014 року за газ спожитий у січні 2013 року, від 31.01.13, від 22.01.14 за газ спожитий у лютому 2013 року, від 28.02.13, від 22.01.14 за газ спожитий у березні 2013 року, від 31.03.14, від 22.01.14 за газ спожитий у квітні 2013 року, від 30.04.13, від 22.01.14 за газ спожитий у травні 2013 року, від 22.01.14 за газ спожитий у червні 2013 року, від 22.01.14 за газ спожитий у липні 2013 року, від 24.01.14 за газ спожитий у серпні 2013 року, від 24.01.14 за газ спожитий у вересні 2013 року, від 24.01.14 за газ спожитий у жовтні 2013 року, від 24.01.14 за газ спожитий у жовтні 2013 року, від 24.01.14 за газ спожитий у листопаді 2013 року, від 24.01.14 за газ спожитий у листопаді 2013 року, від 24.01.14 за газ спожитий у грудні 2013 року, від 24.01.14 за газ спожитий у грудні 2013 року. Проте, як зазначає позивач, відповідач порушив терміни розрахунків за отриманий природний газ, передбачені умовами укладеного між сторонами договору, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за спожитий природний газ в розмірі 21120851 грн. 57 коп.

Факт погашення відповідачем існуючої перед позивачем заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 21120851 грн. 57 коп. підтверджується матеріалами справи, зокрема копією платіжного доручення № 8 від 13.10.2014 року.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням викладеного, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Підпунктом 7.2 пункту 7 договору купівлі-продажу природного газу № 13/2628-ТЕ-29 від 28.12.2012 року встановлено відповідальність за невиконання відповідачем умов підпункту 6.1 пункту 6 даного договору щодо порядку оплати природного газу. Відповідно до вищевказаного пункту договору, у разі невиконання відповідачем підпункту 6.1 пункту 6 договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити на користь позивача у справі крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, пеня нарахована відповідачеві в розмірі подвійної облікової ставки НБУ і становить 2429177 грн. 20 коп.

Представником відповідача було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 100% відсотків. Проте в задоволенні даного клопотання суд відмовляє, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу та пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризи* господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Укладаючи договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо можливості застосування штрафних санкцій

Головною підставою зменшення розміру штрафу відповідач оголошує тяжкий фінансовий стан.

Натомість, відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань. Частина 1 ст.625 Цивільного кодексу України вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частина 2 ст.218 Господарського кодексу України встановлює, що єдиною підставою звільнення від господарсько-правової відповідальності є дія непереборної сили, тобто надзвичайні та невідворотні обставини, що унеможливили належне виконання зобов'язання. Не є підставами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника потрібних коштів.

Крім того, сума нарахованої пені не є надмірно великою порівняно із сумою простроченого зобов'язання.

Отже, виняткові обставини, які б зумовили зменшення суми стягуваної неустойки, відсутні.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Відповідно до поданого розрахунку, відповідачеві нараховано 3% річних в загальній сумі 793723 грн. 95 коп. та 2896829 грн. 86 коп. інфляційних збитків.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Згідно з рекомендаціями щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що викладені у листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р., у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених у різні періоди, кожен внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. Вважається, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

З урахуванням зазначеного, судом здійснено перерахунок інфляційних збитків, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, згідно з яким розмір інфляційних нарахувань складає 2816196 грн. 13 коп.. Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2014.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2429177 грн. 20 коп. пені, 2816196грн. 13 коп. інфляційних збитків та 793723 грн. 95 коп. 3% річних.

Стосовно 80633 грн. 73 коп. інфляційних витрат суд відмовляє у зв'язку з необґрунтованістю.

Що стосується клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на 36 місяців, суд відмовляє в його задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пленум Верховного Суду України постановою від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» постановив: «При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо)».

Крім цього, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

Відповідач у своєму клопотанні не наводить та не надає належних доказів неможливості виконання рішення суду, а обґрунтовує заяву тяжким фінансовим становищем, однак така обставина для надання розстрочки виконання рішення суперечить ст. 121 Господарського процесуального України, не є винятковою, і такою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, тому у задоволенні цього клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» суд відмовляє.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві за рахунок відповідача суми сплаченого судового збору в розмірі 72863 грн. 68 коп. відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Гагаріна, 1 код 34113412) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 код 20077720) 2429177 грн. 20 коп. пені, 2816196грн. 13 коп. інфляційних втрат, 793723 грн. 95 коп. - 3 % річних, а також 72863 грн. 68 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 21120851грн. 57 коп. заборгованості за спожитий природний газ - припинити відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

4. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 80633 грн. 73коп. інфляційних витрат - в позові відмовити.

5. В задоволенні клопотання про зменшення розміру пені на 100% - відмовити.

6. В задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення на 36 місяців - відмовити.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.12.2014 року.

Суддя І.В. Зайцева