Рішення № 41800391, 24.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13640/14 24.11.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»ДоКомунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»Простягнення 302 358,60 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Кирищук В.П. - представник за довіреністю;

від відповідача: Бриль П.О. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Цент обслуговування споживачів Шевченківського району» про стягнення 302 358,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №320077 від 14.11.2003 року позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач свого грошового зобов'язання по оплаті поставленої енергії не виконав, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 271 541,19 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу по стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 17 116,16 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13 701,25 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.10.2014 року.

В судовому засіданні 31.10.2014 року представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні 31.10.2014 року подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, в зв'язку з частковою сплатою заборгованості, просить суд стягнути з відповідача 258 389,38 грн. - основного боргу, 17 116,16 грн. - 3% річних, 13 701,25 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року, №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Пунктом 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Враховуючи викладене, суд розцінює заяву позивача №б/н від 31.10.2014 року, як заяву про зменшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 289 206,79 грн.

В судовому засіданні 31.10.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.10.2014 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позову заперечував.

Також в судовому засіданні 31.10.2014 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував, посилаючись на те, що: з розрахунків відповідача не вбачається на якій підставі, за якими тарифами та в якому обсязі виставлена сума нарахування; на підставі, укладеної 05.12.2013 року між сторонами угоди про співпрацю, у відповідача фактично відсутнє право вимоги, щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

В судовому засіданні 31.10.2014 року на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 17.11.2014 року.

Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про призначення судової економічної експертизи, вирішення якого судом відкладено в наступне судове засідання.

В судовому засіданні 17.11.2014 року представник відповідача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.11.2014 року надав усні пояснення, відповідно до яких проти позову заперечував.

В судовому засіданні 17.11.2014 року на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 24.11.2014 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.11.2014 року надав усні пояснення відповідно до яких підтримав клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.

Клопотання відповідач про призначення експертизи мотивоване тим, що для встановлення обґрунтованості нарахування позивачем заборгованості за теплову енергію необхідні спеціальні знання.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін щодо клопотання відповідача про призначення експертизи, господарський суд дійшов висновку, що таке клопотання задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 24.11.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.11.2014 року проти позову заперечував, з урахуванням поданого відзиву на позовну заяву, просив суд в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 24.11.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго») (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством Управління житлового господарства Шевченківського району (правонаступником якого є Комунальне підприємство «Цент обслуговування споживачів Шевченківського району») (далі - відповідач, споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №032-007 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно із п. 2.2.1 договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Порядок здійснення нарахування відповідачу за теплову енергію сторони погодили пунктом 8 додатку №2 до договору, відповідно до якого, у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Додатками №1, №6, №7 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії, дані по будинках відповідача, опалення та гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж позивача та теплові навантаження об'єктів теплопостачання відповідача.

Споживач відповідно до п. 2.3.1 договору зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у додатку 2.

Відповідно додатку №2 до договору сторони погодили, що споживач щомісяця з 12 по 15 число отримує в РОС-1 за адресою: вул. Жилянська, 63, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом 2 днів з моменту їх одержання (п.9), споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком. (п.10).

Як зазначав позивач, за період з 01.08.2011 року по 01.05.2014 року у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.10.2014 року становить 258 389,38 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту згідно договору енергію.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. 23. Правил користування тепловою енергією затверджених Постанова Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, додатку №2 до договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті спожитої за договором теплової енергії на моменту розгляду справи настав.

Однак в порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов'язання щодо сплати коштів за використану теплову енергію, внаслідок чого за період з 01.08.2011 року по 01.05.2014 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 258 389,38 грн.

Доказів оплати відповідачем боргу за використану теплову енергію у розмірі 258 389,38 грн. не надано, наявність заборгованості не спростовано.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 209 045,16 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім основного боргу за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 17 116,16 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 13 701,25 грн., нараховані за період прострочення з 01.08.2011 року по 01.05.2014 року включно, згідно доданого до позову розрахунку.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань, і він вважається таким, що прострочив.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційної складової боргу та 3% річних, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у розмірі 13 701,25 грн. та 3% річних у розмірі 17 116,16, нараховані за період прострочення з 01.08.2011 року по 01.05.2014 року.

Доводи відповідача про те, що з розрахунків відповідача не вбачається на якій підставі, за якими тарифами та в якому обсязі виставлена сума нарахування судом відхиляються, оскільки умовами договору та додатками №1, №2, №6, №7 до нього сторони погодили порядок здійснення нарахувань відповідачу за теплову енергію.

Крім того, заперечуючи проти позову, відповідач зазначав про те, що на підставі, укладеної 05.12.2013 року між сторонами угоди про співпрацю, у відповідача відсутнє право вимоги, щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Пунктом 2.2, укладеної між позивачем та відповідачем угоди про співпрацю від 05.12.2013 року, сторони погодили, що позивач не застосовує до 01.10.2014 року до відповідача неустойку, передбачену умовами всіх діючих договорів на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладених між сторонами, не нараховує 3% річних та інфляційних втрат передбачених ст. 625 ЦК України, за умови 100% оплати спожитої протягом 01.10.2013-01.10.2014 теплової енергії.

Однак враховуючи те, що судом під час розгляду справи встановлено, що у відповідача перед позивачем за період з 01.08.2011 року по 01.05.2014 року існує заборгованість, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат передбачених ст. 625 ЦК України не суперечить умовам, укладеної між сторонами, угоди про співпрацю від 05.12.2013 року.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Київенерго» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8; ідентифікаційний код 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) основну заборгованість - 258 389 (двісті п'ятдесят вісім тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн. 81 коп., 3% річних - 17 116 (сімнадцять тисяч сто шістнадцять) грн. 16 коп., інфляційну складову боргу -13 701 (тринадцять тисяч сімсот одну) грн. 25 коп. та судовий збір - 6 007 (шість тисяч сім) грн. 86 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повний текст рішення

складено 01.12.2014 року