Ухвала суду № 41800357, 04.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

_______________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

0,2

04.12.14

№ 910/26767/14.

Суддя Гумега О.В., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕНКОТТО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО"

про стягнення 806 644,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява № 30 від 28.11.2014 р. і додані до неї документи (в т.ч. заява від 01.12.2014 р. з додатками) повертаються позивачеві без розгляду з наступних підстав:

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Банківські реквізити для сплати судового збору до Господарського суду міста Києва (лист Головного управління Державного казначейства України у м. Києві від 30.01.2012 р. № 06-08/327-1049) наступні:

Одержувач

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві)

Банк одержувача

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві)

ЄДРПОУ

37993783

МФО

820019

Рахунок

31215206783001

Код платежу

22030001

Призначення платежу

Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд м. Києва (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 05379487 (суду, де розглядається справа)

Фактично до позовної заяви № 30 від 28.11.2014 р. у якості доказу сплати судового збору додано платіжне доручення № 1630 від 27.11.2014 р. на суму 16132,89 грн.

Натомість, суд звертає увагу, що вищенаведене платіжне доручення не містить зазначення коду платежу (22030001).

Таким чином, платіжне доручення № 1630 від 27.11.2014 р. не приймається судом у якості належного доказу сплати позивачем судового збору у встановленому порядку, а у суду відсутні підстави вважати, що позивач дотримався приписів п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд приймає до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

Також, відповідно до абз. 3 п.п. 2.22 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", господарським судам роз'яснено, що за відсутності у відповідному платіжному документі належних платіжних реквізитів або неправильного їх зазначення заява (скарга) повертається господарським судом без розгляду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

При цьому ч. 1 ст. 58 ГПК України визначає тільки можливість, а не обов"язковість об"єднання кількох вимог в одній позовній заяві.

При цьому, під вимогою слід розуміти матеріально - правову вимогу позову, яка складає його предмет.

Підставою позову є фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача.

Отже, об"єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких грунтується позов в цілому.

Доказами відповідно до ст. 32 ГПК України визнаються будь - які фактичні дані, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких обгрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відтак, допускається можливість об"єднати в одній позовній заяві кілька вимог, якщо обставини, на яких вони грунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Фактично у позовній заяві № 30 від 28.11.2014 р. вимоги позивача грунтуються на:

- Договорі генерального підряду № 17/07-2013 від 17.07.2013 р. на реконструкцію нежилих будівель, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Теліги Олени, 15 (далі - Договір 1);

- Договорі підряду № 17/07-13/1 від 17.07.2013 р. на виконання робіт на Об’єкті, що розташований по вул. Теліги, 15 у місті Києві (далі - Договір 2);

- Договорі генерального підряду № 09/09-2013 від 11.09.2013 р. на реконструкцію нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Єреванська, 14 (далі - Договір 3);

- Договорі підряду № 1702/14 від 07.02.2014 р. на виконання робіт на Об’єкті Замовника, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Рогніденська, 4а (далі - Договір 4),

кожен з яких укладався на виконання різних, т.т. не пов"язаних між собою генпідрядних та підрядних робіт, на територіально різних об"єктах, що свідчить про наявність чотирьох самостійних спорів.

Об’єднання вищезазначених вимог в одній позовній заяві суперечить правилам статті 58 ГПК України, оскільки заявлені вимоги не пов’язані між собою а ні підставою виникнення, а ні поданими доказами, а саме:

- підстави виникнення вимог позивача різні - Договір 1, Договір 2, Договір 3 та Договір 4, т.т. чотири самостійно існуючі правочини;

- обставини, на яких грунтуються вимоги позивача на підставі Договору 1, не підтверджуються тими ж самими доказами, що й обставини, на яких грунтуються вимоги позивача на підставі Договору 2, Договору 3, Договору 4, а рівно і навпаки.

До того ж, об’єднання вищезазначених вимог в одній позовній заяві суттєво утруднить вирішення спору, а тому тому такі вимоги належить роз’єднати.

При цьому суд враховує правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абзаці 3 п. 3.6 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, де зазначено, що якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК).

Таким чином, позовна заява № 30 від 28.11.2014 р. не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню для усунення допущених порушень.

Разом з тим суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Крім того, при можливому повторному зверненні до господарського суду з відповідною позовною заявою, слід звернути увагу, що відповідно ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі, або в належним чином засвідченій копії.

Згідно із абз. 2, 4 п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України “Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003”, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07.04.2003 р., а в разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги.

Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.

Всі додані позивачем до позовної заяви № 30 від 28.11.2014 р. копії документів належним чином не засвідчені (містять лише відтиск печатки ТОВ "Бенкотто").

Керуючись п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Повернути позовні матеріали позивачеві без розгляду.

Суддя О.В.Гумега