Рішення № 41800347, 02.12.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.14р. Справа № 904/8630/14

За позовом Спільного підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю "КИПАРИС", м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Суслової Надії Борисівни, м.Дніпропетровськ

про розірвання договору оренди земельної ділянки

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Лисаченко В.С.

Представники:

від позивача: представник Коляда О.О. - довіреність № б/н від 02.07.14р.;

від відповідача: представник Абрамов Д.В. - довіреність № 4/10-411 від 04.09.14р.;

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Спільне підприємство з іноземними інвестиціями товариство з обмеженою відповідальністю "Кипарис", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідача) про розірвання договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем 25.12.2003 року, посвідченого Сусловою Н.Б., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 25.12.2003р. за Р.№9751, зареєстрований в Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів 09.01.2004 року за №4655.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 7/юр від 31.10.2014р. ухвалою суду від 07.11.2014р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 27.11.2014р.

Суд оголошував перерву з 27.11.2014 року до 01.12.2014р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 27.11.2014р.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 27.11.2014р.

01.12.2014р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 01.12.2014р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2003 року між Спільним підприємством з іноземними інвестиціями товариством з обмеженою відповідальністю "Кипарис" (далі по тексту - позивач, орендар) та Дніпропетровською міською радою (далі по тексту - відповідач, орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування на умовах оренди частку (34,7%) у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,0156 (площа частки складає 0,0054га), що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул.Чкалова, 12 і зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1210100000:02:388:0025 згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Відповідно до пункту 1.2 договору підставою для передачі земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 08.10.2003 року №131/12.

Передбачене використання земельної ділянки за цим договором: улаштування проїзду до офісного комплексу. (пункт 1.3 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що земельна ділянка передається до 08.10.2018 року.

Після закінчення терміну оренди дія договору припиняється (пункт 2.2 договору).

Підпунктом 5.4.7 пункту 5.4 договору визначено, що одним з обов'язків позивача є у разі зокрема переходу права власності на будівлі чи споруди, що розташовані на наданій земельній ділянці, у десятиденний строк з моменту настання таких змін повідомити про це позивача.

Пунктом 8.3 договору визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватися у користування іншій особі на умовах суборенди у разі переходу до неї права володіння та користування на будівлі або споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці та в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 8.10 договору визначено, що невід'ємною частиною договору оренди є:

- план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об'єкта оренди;

- довідка про нормативну грошову оцінку земельної ділянки;

- висновок ГоловАПУ міської ради від 12.12.2000 №782А;

- висновок ДМ УЗР від 21.10.2002 №10977.

У висновку ДМ УЗР від 21.10.2002 №10977 (а.с. 25, 26) встановлено, що на зазначених земельних ділянках знаходиться офісний комплекс, частина приміщень в якому належить позивачу на підставі свідоцтва на право власності від 25.09.02 та проїзд у спільному користуванні. Земельні ділянки не огороджені.

На підставі матеріалів земельно-кадастрової інвентаризації та документів на нерухоме майно визначено за можливе передати земельні ділянки позивачу у спільну оренду по фактичному розміщенню офісного комплексу за адресою: вул.Чкалова, 12 та для улаштування проїзду.

Частка землекористування у спільному землекористуванні позивача складає:

- кадастровий номер 1210100000:02:388:0025 - 34,7% або 0,0054га;

- кадастровий номер 1210100000:02:388:0023 - 69,4% або 0,1487га.

Позивач пояснює, що відповідно до свідоцтва про право власності від 25.09.2002р. на момент укладання договору оренди землі позивачу належала на праві власності частина офісного комплексу "Цитадель-2", який розташований у місті Дніпропетровську по вулиці Чкалова, 12.

Позивач зазначає, що на підставі договору №2 від 04.09.2014 року купівлі-продажу нежитлового приміщення право власності на нерухоме майно позивача перейшло до акціонерного товариства "ОТП Банк".

Таким чином, на думку позивача, останній фактично припинив використовувати земельну ділянку з 04.09.2014 року, тобто з дати продажу нерухомого майна, задля розташування якого і було укладено договір оренди земельної ділянки.

На виконання підпункту 5.4.7 пункту 5.4 договору позивач направив на адресу відповідача пропозицію за вих.№36 від 08.09.2014року про розірвання договору, але вказана пропозиція позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи викладені обставини позивач звернувся до суду за захистом свої прав.

Відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в їх задоволенні з огляду на наступне.

Відповідач вважає, що з наданих позивачем документів неможливо встановити, які саме будівлі знаходяться на спірній земельній ділянці.

Відповідач стверджує, що з позовної заяви та доданих до неї документів не можливо встановити, який відсоток нерухомого майна було відчужено позивачем. Надані позивачем матеріали не є правовстановлюючими, не мають ідентифікації земельної ділянки та прив'язки об'єкта нерухомого майна до земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:338:0025, отже не можуть бути належними доказами по цій справі.

Встановлення судом розташування відчуженого нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:02:338:0025 буде неповним дослідженням обставин справи, оскільки жодним документом, на який посилається позивач не зазначений розмір та кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташовані вказані об'єкти нерухомого майна, що може стати підставою для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області. Надані позивачем докази не містять ознак правовстановлюючих.

Відповідач вважає, що позивач, передчасно звернувшись з даним позовом до суду, намагається порушити виключне право Дніпропетровської міської ради, як органу місцевого самоврядування на розпорядження землями територіальної громади м.Дніпропетровська.

Відповідач просить суд взяти до уваги, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданням міської ради.

Відповідач не погоджується з позицією позивача, що перехід права власності на об'єкти розташовані на орендованій земельній ділянці до другої сторони є підставою для дострокового розірвання договору оренди з огляду на те, що законодавством не передбачена така підстава для розірвання договору оренди землі внаслідок відчуження нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці.

Відповідач наголошує на можливості внести відповідні зміни до договору оренди землі у разі укладання з новим власником майна розташованого на спірній земельній ділянці договору оренди земельної ділянки

Відповідач звертає увагу суду, що договір оренди землі можливо достроково розірвати, у разі невиконання сторонами обов'язків передбачених статтями 24, 25 Закону України "Про оренду землі".

Відповідач констатує, що припинення договору оренди землі та його розірвання не є тотожними поняттями, а підстави для розірвання договору оренди землі у зв'язку з відчуженням нерухомого майна не передбачені чинним законодавством України. Вказана позиція відповідача підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2011 року по справі №30/251 та від 24.06.2010 року по справі 32/726.

Аналіз положень чинного законодавства дає відповідачу підстави для висновку, що вказані норми диспозитивно унормовують перехід при відчуженні нерухомості до її набувача права користування землею, яке виникло у продавця нерухомого майна на підставі договору оренди землі з її власником і не встановлюють автоматичного переходу права на оренду, адже таке право, на відміну від права власності або постійного користування, не може бути передане за цивільно-правовими угодами одночасно з об'єктом нерухомості, а визначається згідно з договором оренди, за письмовою згодою орендодавця.

Законами України не передбачено автоматичний перехід до набувача майна права користування земельною ділянкою на умовах оренди від відчужувача майна, адже виникнення такого права у набувача можливе лише за рішенням власника землі, що перебуває у державній або комунальній власності.

Норми чинного законодавства не містять імперативного обов'язку органу місцевого самоврядування прийняти рішення про укладання договору оренди землі з особою, яка придбала право власності на об'єкти нерухомості, що на цій землі розташовані, поза межами встановленої у кодексі процедури.

Враховуючи, що позивач в добровільному порядку відмовляється від договору оренди землі відповідач зауважує, що чинним законодавством не врегульовано питання добровільної відмови від договору оренди землі.

Для розірвання договору оренди позивач застосовує статтю 32 Закону України "Про оренду землі" відповідно до умов якої обов'язковим є невиконання сторонами договору обов'язків передбачених статтями 24, 25 цього закону.

Застосовуючи статтю 32 Закону України "Про оренду землі" позивач автоматично стверджує, що відповідач порушив умови надання земельної ділянки в оренду.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем та відповідачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників сторін в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач не надав суду доказів розгляду на пленарному засіданні міської ради, питання розірвання (припинення) спірного договору, з моменту отримання заяви позивача до теперішнього часу.

Позивач вважає, що відчуження нежитлового приміщення, розташованого на земельній ділянці за спірними договорами, є підставою для розірвання договору оренди землі.

Беручи до уваги викладене, з урахуванням того, що позивач не користується орендованою за спірним договором земельною ділянкою, у зв'язку з продажем нерухомого майна, розташованого на ній; своєчасно звернувся до позивача з пропозицією розірвання спірного договору; згідно з наданими документами продане нерухоме майно розташоване саме на спірній земельній ділянці, що підтверджується кадастровим номером, зазначеним у договорі оренди землі, договорі купівлі-продажу нерухомого майна та у Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (ас.39); з урахуванням повноважень міського голови, суд погоджується з позицією позивача, не приймає заперечення відповідача.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу. Цією нормою визначено перелік способів судового захисту.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст. 6 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується зі статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" вбачається, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній з 10.12.09р.) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Частиною 1 ст. 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з абз. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній з 10.12.09р.) договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Пунктами "а", "е" ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою, є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Дана норма кореспондується з положеннями наведеної вище ст. 31 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з ч.1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Верховний суд України у своїй постанові від 19.06.2012р. у справі № 3-30гс12 дійшов висновку, що у зв'язку з тим, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, а позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, законодавством та умовами договору передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Згідно з ч.4 ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова:

1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;

2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;

3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету;

7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;

8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради;

14) представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства;

18) забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань;

19) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів;

20) видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Аналогічна позиція суду підтверджується Постановою Верховного суду України від 20.08.2013 року по справі №18/5005/12936/2011, Постановою Верховного суду України від 06.06.2011 року по справі №11/227.

Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1218,00грн.

Керуючись ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 1, 7, 13, 31, 32 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 120, 141 Земельного кодексу України, ст. ст. 6, 15, 16, 377, 598 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 25.12.2003 року між спільним підприємством з іноземними інвестиціями товариством з обмеженою відповідальністю "Кипарис" (49044, м.Дніпропетровськ, вул.Чкалова, 12; ідентифікаційний код 24604984) та Дніпропетровською міською радою (49000, м.Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса, 75; ідентифікаційний код 26510514), посвідчений Сусловою Надією Борисівною, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 25.12.2003р. за реєстровим №9751, зареєстрований в Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів 09.01.2004 року за №4655.

Стягнути з Дніпропетровської міської ради (49000, м.Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса, 75; ідентифікаційний код 26510514) на користь спільного підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю "Кипарис" (49044, м.Дніпропетровськ, вул.Чкалова, 12; ідентифікаційний код 24604984) 1218,00грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) - судового збору, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

08.12.2014р.

Суддя І.В. Петренко