Постанова № 41800282, 02.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 11/414

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2014 року 17:23 № 826/15545/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А. за результатами судового засідання в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,за участі представників сторін:

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Сакало Я.О.,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 грудня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2014 № 0022541701 та від 30.07.2014 № 0000141701.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/15545/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2014 року закінчено підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 02.12.2014 представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу від 24.03.2014 року № 412 та на підставі пп. 78.1.1, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань отримання доходу у 2012 році та сплати податку з доходів фізичних осіб фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3, місцезнаходження: АДРЕСА_1) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатом якої складено акт перевірки від 04.04.2014 № 959/26-52-17-01/НОМЕР_3 (т. 1, арк. 49-54).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- пп. 164.1.1 п. 164.1, п. 164.3 ст. 164, пп. 166.1.1, пп. 166.1.2 п. 166.1, п. 167.1 ст. 167 ПК України, а саме: занижено обсяги оподатковуваного доходу на загальну суму 567503,00 грн. та не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету - 93900,31 грн.;

- пп. 49.18.4 п. 49.18, ст. 49, п. 179.1, п. 179.7 ст. 179 ПК України, а саме: неподання податкової декларації про доходи за 2012 рік.

На підставі складеного акту перевірки від 04.04.2014 № 959/26-52-17-01/НОМЕР_3 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 20.05.2014:

- № 0022541701, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 117545,38 грн., з якої за основним платежем - 93900,31 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 23645,07 грн., за платежем - ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (т. 1, арк. 12).

Проте, позивач не погодилася з податковим повідомленням-рішенням від 20.05.2014 № 0022541701 та оскаржила його в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.07.2014 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 20.05.2014 № 0022541701 та збільшено основний платіж на 2360,60 грн. і штрафну санкцію на 590,16 грн., а скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення (т. 1, арк. 15-18).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 18.09.2014 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 20.05.2014 № 0022541701 з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.07.2014, а повторну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення (т. 1, арк. 19-22).

У зв'язку з чим, ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було винесене податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014:

- № 00000141701, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 2950,76 грн., з якої за основним платежем - 2360,60 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 590,16 грн., за платежем - ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (т. 1, арк. 23).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 29.09.2014 залишено без розгляду скаргу ОСОБА_1

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало (т. 1, арк. 51) надання фізичною особою ОСОБА_4 до ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві копії договору від 31.10.2012р. посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 та копії рішення Деснянського районного суду м. Києва номер провадження 2/754/1013/14 від 28.02.2014р., лист приватного нотаріуса ОСОБА_5 від 07.03.2014р. №97/01-16, виконавчий напис 03.12.2012р., зареєстрованого в реєстрі за №12319.

Згідно акту перевірки, в ході перевірки наданих документів було встановлено, що між фізичною особою ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_4 31.10.2012 року укладено договір, згідно якого фізична особа ОСОБА_1 бажає продати (передати у власність) нерухоме майно, а фізична особа ОСОБА_4 бажає набути у власність нерухоме майно на взаємоприйнятих і узгоджених умовах. Згідно параграфу 1 вищезазначеного договору від 31.10.2012р. «фізична особа ОСОБА_4 передав фізичній особі ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 567503,00грн. (п'ятсот шістдесят сім тисяч п'ятсот три грн. 00 коп.). Згідно параграфу 2 сторони дійшли згоди, що вони укладуть до тридцятого листопада 2012р., в порядку, встановленому чинним законодавством України, договір купівлі-продажу квартири за яким фізична особа ОСОБА_1 передасть у власність фізичній особі ОСОБА_4 нерухоме майно за згодженою сторонами ціною 573497,75 грн. Відповідно до параграфу 5 п.5.1 попереднього договору грошові кошти в розмірі 567503,0грн. фізична особа ОСОБА_1 отримала від фізичної особи ОСОБА_4 повністю.

Крім цього, згідно акту перевірки, ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві був направлений запит приватному нотаріусу ОСОБА_5, яким було надано документальне підтвердження та інформацію, згідно якої приватний нотаріус ОСОБА_5 підтвердив, що 31.10.2012р. посвідчив договір за реєстровим номером 10879 між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_4 За даним договором відповідно до параграфу 1 гр. ОСОБА_4 передав гр. ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 567503,0грн., як передоплату за квартиру під номером АДРЕСА_2.

Крім того, згідно акту перевірки, ФО ОСОБА_4 повідомив що, 30 листопада 2012 р. ФО ОСОБА_1, не заключила (основний договір купівлі-продажу квартири, нерухоме майно (квартиру) не передала, передоплату грошових коштів в сумі 567503грн. не повернула. Таким чином фізичною особою ОСОБА_1 у 2012p. було отримано грошові кошти в сумі 567503,0грн.

Крім цього, згідно акту перевірки, ФО ОСОБА_4 надано копію рішення Деснянського районного суду м. Києва номер провадження 2/754/1013/14 від 28.02.2014р. за позовом гр. ОСОБА_4 до гр. ОСОБА_1 про стягнення суми. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва підтверджується отримання грошових коштів гр. ОСОБА_1 в сумі 567503грн.

Відтак, ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за результатами перевірки правильності визначення об'єкту оподаткування та обчислення суми податку з доходів фізичних осіб встановлено, що фізичною особою ОСОБА_1 було отримано у 2012 році грошові кошти в розмірі 567503,0грн. від фізичної особи ОСОБА_4 у вигляді передоплати за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 31.10.2012р. (т. 1, арк. 52).

Крім того, ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві дійшла висновку, що фізична особа ОСОБА_1 новина була подати податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2012р. до ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - до 01.05.2013 (т. 1, арк. 52).

У зв'язку з чим, ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві дійшла висновку, що громадянкою ОСОБА_1 - не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб з доходів за 2012 рік в сумі - 93900,31грн. та не подано податкової декларації про доходи за 2012 рік (т. 1, арк. 53).

Однак, ОСОБА_1 не погоджується з висновками перевірки та прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями від 20.05.2014 № 0022541701 та від 30.07.2014 № 0000141701, а тому звернулася з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір від 31.10.2012 зареєстрованого в реєстрі № 10879 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (т. 1, арк. 82-83).

Згідно даного договору, ОСОБА_1 бажає продати (передати у власність) нерухоме майно, а ОСОБА_4 бажає набути у власність нерухоме майно на взаємоприйнятих і узгоджених умовах.

Згідно параграфу 1 вищезазначеного договору від 31.10.2012р. зафіксовано «ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 гроші в сумі 567503,00 (п'ятсот шістдесят сім тисяч п'ятсот три) гривні 00 копійок, що на день підписання даного договору за курсом НБУ становить еквівалент 71000,00 (сімдесят одна тисяча) доларів США, як передоплата за нерухоме майно».

Згідно параграфу 2 сторони дійшли згоди, що вони укладуть до тридцятого листопада 2012р., в порядку, встановленому чинним законодавством України, договір купівлі-продажу квартири за яким фізична особа ОСОБА_1 передасть у власність фізичній особі ОСОБА_4 нерухоме майно за згодженою сторонами ціною 573497,75 грн.

Відповідно до параграфу 5 п.5.1 попереднього договору грошові кошти в розмірі 567503,00 грн. фізична особа ОСОБА_1 отримала від фізичної особи ОСОБА_4 повністю.

Крім того, згідно відповіді приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 18.03.2014 вих. № 103/01-16 на запит ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 771/К/26-52-17-01-46 від 14.03.2014 вбачається, що 31.10.2012 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 посвідчив договір передоплати за реєстровим номером 10879 між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_4 За даним договором відповідно до § 1 ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 гроші в сумі 567 503 (п'ятсот шістдесят сім тисяч п'ятсот три) гривні 00 копійок, як передоплату за квартиру під номером АДРЕСА_2 (вісім) (т. 1, арк. 77).

Крім того, згідно рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2014 номер провадження № 2/754/1013/14 справа № 754/21131-13-ц (т. 1, арк. 87-89) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення суми, яким позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суму авансового внеску в розмірі 567503 грн., суму неустойки в розмірі 80678,71 грн. та судовий збір у сумі 3441 грн., вбачається, що «Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що позивач передплатив продавцю 567503 грн.» (т. 1, арк. 88).

Проте, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.06.2014 рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2014 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення (т. 1, арк. 29-31) та зазначено, що «Якщо у термін до 30 листопада 2012 року відповідач відмовиться від укладання договору купівлі-продажу, істотні умови якого викладені у п. 2.1 даного договору, то в такому випадку відповідач зобов'язана негайно без зволікань, до 09.00 години 01 грудня 2012 року повернути суму передоплати з урахування індексу інфляції та сплатити штраф у розмірі 100 % від суми передоплати, а у разі прострочення - також сплатити неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.» (т. 1, арк. 30).

Проте, під час допиту ОСОБА_1 в якості свідка по обставинам адміністративної справи № 826/15545/14, ОСОБА_1 стверджувала, що не отримувала коштів від ОСОБА_4, згідно договору від 31.10.2012 зареєстрованого в реєстрі № 10879 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5

В той же час, під час допиту в судовому засіданні 12.11.2014 ОСОБА_4 в якості свідка по обставинам договору від 31.10.2012 зареєстрованого в реєстрі № 10879 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, якого було попереджено про відповідальність за завідомо неправдиве показання та відмову від давання показань, відповідно до статтей 384, 385 Кримінального кодексу України, ОСОБА_4 стверджував, що передав ОСОБА_1 гроші в сумі 573 тис. грн. та повідомив, що нотаріус ОСОБА_5 бачив факт передачі коштів.

Крім цього, як свідок ОСОБА_4 стверджував, що під час передачі готівкових коштів ОСОБА_1 були присутні інші свідки ОСОБА_8 та нотаріус ОСОБА_5 Судом було поставлено на обговорення питання щодо виклику та допиту також даних осіб, оскільки показання попередніх свідків були суперечливими. Проте, позивач категорично та неодноразово заперечував проти допиту даних осіб в якості свідків.

Разом з тим, на підставі наявних у справі доказв, суд дійшов висновку, що параграф 1 договору від 31.10.2012, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 містить чітке ствердження, що ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 гроші в сумі 567503,00 (п'ятсот шістдесят сім тисяч п'ятсот три) гривні 00 копійок та підтверджує показання свідка ОСОБА_4 і спростовує при цьому показання ОСОБА_1 в якості свідка.

Крім того, таке ствердження договору від 31.10.2012 підтверджується відповіддю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 18.03.2014 вих. № 103/01-16 та рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2014 номер провадження № 2/754/1013/14 справа № 754/21131-13-ц та поясненнями ОСОБА_4.

Отже, судом було встановлено, що ОСОБА_1 отримала у 2012 році від фізичної особи ОСОБА_4 грошові кошти розмірі 567503,0 грн. у вигляді передоплати за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 31.10.2012р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не подавала до ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2012 рік та не сплачувала до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2012 рік.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України.

Згідно п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 62.1 ст. 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом:

- ведення обліку платників податків;

- інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби;

- перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Інформація на запит контролюючого органу надається Національним банком України, іншими банками безоплатно у порядку і обсягах, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Процедура періодичного подання органам державної податкової служби суб'єктами інформаційних відносин або подання за письмовим запитом таких органів податкової інформації визначена в Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1245.

Згідно п. 1 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі діяльності і необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій.

Відповідно до п. 2 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, податкова інформація надається органам державної податкової служби періодично або за окремим письмовим запитом таких органів у безоплатному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був отриманий запит контролюючого органу від 17.02.2014 № 1479/10/26-52-17-01-47 (т. 1, арк. 26).

Однак, позивач не надала суду жодного доказу про надання відповіді на письмовий запит відповідача від 17.02.2014 № 1479/10/26-52-17-01-47.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були отримані наказ від 24.03.2014 № 412 про проведення документальної позапланової перевірки (т. 1, арк. 27) та повідомлення від 24.03.2014 № 25/26-52-17-01 (т. 1, арк. 28), оскільки були надані позивачем самостійно, як додатки до позовної заяви.

Отже, податковий орган, в повній мірі, діяв, відповідно до вимог чинного законодавства та жодним чином не порушив процедуру проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Відповідно пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (пп. 163.1.2 ст. 163 ПК України).

Згідно пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до п. 164.3 ст. 164 ПК України, при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Згідно п. 166.1 ст. 166 ПК України, право платника податку на податкову знижку:

- платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року;

- підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Згідно п. 179.1 ст. 179 ПК України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи податкова декларація про майновий стан і доходи (звітна) за 2012 рік позивачем, так і не була подана до ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідачем було правомірно застосовано до позивача штрафну санкцію в розмірі 170,00 грн. за неподання річної декларації за 2011 рік.

Відтак, з аналізу вище наведених норм вбачається, що ОСОБА_1 в 2012 році отримала дохід в розмірі 567503,00 грн., який повинна була зазначити в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Відповідно до п. 179.7 ст. 179 ПК України, фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

В той же час, згідно п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При цьому, суд критично ставиться до доводів позивача про помилково застосовану ставку податку в даному випадку, адже 5% ставка в даному випадку не могла бути застосовано (п. 172.2. ст. 172 ПК України), адже позивач отримав дохід не від реалізації нерухомого майна (факт купівлі-продажу нерухомості не мав місце), натомість дохід отримано внаслідок неукладання основного договору, в результаті укладеного попереднього договору. Щодо застосування 17% ставки, то вона обумовлена тим, що згідно абз. 3 п. 167.1 ст. 167 ПК України, якщо база оподаткування п. 164.6 ст. 164 ПК України щодо доходів, зазначених в абз. 1 цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня в звітному податковому році, до суми такого перевищення застосовується ставка 17%. Відтак, в даному випадку відповідач обґрунтовано та правомірно застосував 15% ставку, а до суми перевищення 17%.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не спростовано належними та допустимими доказами спростування тверджень відповідача щодо несплати грошового зобов'язання з ПДФО в розмірі 93900,31 грн. на суму отриманого доходу в розмірі 567503,00 грн., а тому відповідачем було правомірно донараховано податкове зобов'язання з ПДФО, як і правомірно застосовано штрафну санкцію згідно п. 123.1 ст. 123 ПК України в розмірі 25%.

Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2014 № 0022541701 та від 30.07.2014 № 0000141701, оскільки, відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08 грудня 2014 року.