Ухвала суду № 41799674, 04.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14616/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, звернулася до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" (далі - відповідач) про стягнення податкової заборгованості в розмірі 352 351,98 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" суму податкової заборгованості у розмірі 352 351,98 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві Відповідач з 27.03.2002 року, про що зазначається в Довідці про взяття на облік платника податків від 03.12.04р. № 19460/10/19-06874.

Відповідачем протягом 2014 року було подано податкову звітність, зокрема, декларація з податку на додану вартість №9048625858 від 20.08.2014 року, в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 11 614,00 грн.

14.03.2013 року Позивачем проведено документальну виїзну планову перевірку, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012р., за результатами якої складено акт №932/22-621-31923768, яким встановлено заниження податку на додану вартість та заниження податку на прибуток, несвоєчасну сплату та неперерахування до бюджету належних сум податку на доходи фізичних осіб. За результатами перевірки винесено податкове повідомлення - рішення з податку на прибуток приватних підприємств №0001172260 від 29.03.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 113 250,00 грн. (87 000 грн. - основний платіж, 26 250 грн. - штрафні санкції) та податкове повідомлення - рішення з податку на додану вартість №0001162260 від 29.03.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 239 758,00 грн. (165 934 грн. - основний платіж, 73 824 грн. - штрафні санкції).

Відповідачем оскаржувалися вищевказані податкові повідомлення рішення в судовому порядку. Окружним адміністративним судом м. Києва розглянуто справу №826/10388/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та винесено Постанову від 12.09.2013 року, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» в повному обсязі. 17.06.2014р. Київським апеляційним адміністративним судом винесено Ухвалу по справі №826/10388/13-а, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» залишено без задоволення.

Тобто, суми визначені податковими повідомленнями рішеннями набули статусу податкового боргу.

На день розгляду справи сума податкового боргу відповідачем погашена не була.

В зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позов прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню, так як відповідачем доказів оскарження податкової вимоги, погашення податкового боргу за цими податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою відповідачем або звернення до органу державної податкової служби із заявами про розстрочення/відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу до суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Так, існування податкового боргу підтверджується наступними доказами: податковою декларацією з ПДВ, податковими повідомленнями-рішеннями від 29.09.2013 № 0001172260 та № 0001162260, актом перевірки від 14.03.2013 № 932/22-621-31923768, розрахунком фінансових санкцій.

На підставі до п.57.1. ст. 57 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що у відповідача виникла податкова заборгованість у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань по узгодженим податковим повідомленням-рішенням .

Так, позивачем на виконання п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України направлено податкову вимогу №1600-25 від 17.04.2014 року, яка отримана відповідачем 28.04.2014 року (а.с.25).

Згідно п.п.14.1.153 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

У відповідності до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідач в порушення ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав суду доказів неправомірності дій позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.

Посилання відповідача на ту обставину, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, оскаржені ним у касаційному порядку, а тому сума податкового зобов'язання не є узгодженою колегія суддів не приймає до уваги та зазначає наступне.

Відповідно до п. 56.18 ПК України, платник податків, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Тобто, сума податкового зобов'язання вважається узгодженою, відповідно до вимог чинного законодавства України, з набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, про неправомірність розгляду справи в скороченому провадження в порядку ст..183-2 КАС України, так як податкове зобов'язання не є узгодженим, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як зазначено вище, оскарження податкових повідомлень рішень у касаційному порядку не спростовує наявності узгодженої суми податкового зобов'язання, яке має статус податкового боргу.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база"- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 09 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.