Ухвала суду № 41799658, 03.12.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

"03" грудня 2014 р. Справа № 809/4025/14

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до голови Солом`янського районного суду м. Києва, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві, Генерального прокурора України, Державної казначейської служби України про визнання нечинним наказу голови Солом`янського районного суду м. Києва №49-о.с. від 14.03.2011 року, визнання постанови Генерального прокурора України №06/1-1610/-11 від 21.02.2011 року такою, що порушує основоположні права людини та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом голови Солом'янського районного суду м. Києва, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві, Генерального прокурора України, Державної казначейської служби України про визнання нечинним наказу №49-о.с. від 14 березня 2011 року голови Солом`янського районного суду м. Києва про відсторонення ОСОБА_1 від посади судді без збереження заробітної плати, про визнання такою, що порушує основоположні права ОСОБА_1 як людини постанову №06/1-1610/-11 від 21.02.2011 року Генерального прокурора України (внаслідок відсутності у ній вказівок на який строк прокурор просить відсторонити ОСОБА_1 від посади судді та унаслідок того, що не вказує в постанові про те, що із залишенням виплат ОСОБА_1 винагороди на час відсторонення як судді), про зобов'язання Державній судовій адміністрації України спільно з Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в м. Києві нарахувати ОСОБА_1 з 14.03.2011 року в цінах моменту нарахування грошову винагороду (заробітну плату) судді, а відомості про нараховану заборгованість по цій грошовій винагороді (заробітній платі) судді зобов'язати надати Державній казначейській службі України на виконання та зобов'язати Державну казначейську службу України безспірно списати на банківський рахунок ОСОБА_1 з Державного бюджету України кошти на відшкодування майнової шкоди, заподіяної унаслідок не нарахування та невиплати з 23.02.2011 року ОСОБА_1 грошової винагороди (заробітної плати) судді (в т.ч. і на підставі норм ст.ст.) №06/1-1610/-11 від 116,117 КЗпПУ), стягнення грошової винагороди (заробітної плати) судді за один місяць звернути до негайного виконання, зобов'язати відповідачів надати суду протягом п'яти днів з дня отримання відповідної частини судового рішення на виконання, звіти про виконання судового рішення у справі.

В описовій частині позовної заяви позивач зазначає, що її ОСОБА_1 18 червня 2010 року Указом Президента України №713/2010 було призначено суддею Солом`янського районного суду міста Києва строком на п'ять років. 23 лютого 2011 року рішенням №377/2-б Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, за постановою Генерального прокурора України №06/1-1610/-11 від 21.02.2011 року, її відсторонено від посади судді Солом`янського районного суду міста Києва. Наказом №49-о.с. від 14 березня 2011 року голови Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 відсторонено від посади судді Солом'янського районного суду міста Києва з 23 лютого 2011 року без збереження заробітної плати. Про рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №377/2-б від 23.02.2011 року, наказ голови Солом`янського районного суду м. Києва №49-о.с. від 14 березня 2011 року, постанову Генерального прокурора України №06/1-1610/-11 від 21.02.2011 року, дізналася після 22.02.2012 року, про що свідчить супровідний лист від 22.02.2012 року за №4807.

Одночасно позивач зазначає, з покликанням на Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №9-рп/2013 та №8-рп/2013, вимоги КЗпП України, що вона не обмежена будь-яким строком на звернення до суду з даним позовом, про стягнення грошової винагороди (заробітної плати) судді, яка їй належить, а вимоги статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають застосуванню.

Статтею 126 Конституції України закріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів.

Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів (забезпечення судді, дисциплінарна відповідальність судді, звільнення судді суду загальної юрисдикції з посади) урегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у частині 4 статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді(п.7,8 ч.4 ст.47 Закону).

Підстави та порядок застосування до суддів дисциплінарної відповідальності визначені Главо 1 Розділу VI Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини 1 статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють: 1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів; 2) Вища рада юстиції - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 91 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища кваліфікаційна комісія суддів України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України приймає рішення про відсторонення судді від посади у зв'язку із притягненням до кримінальної відповідальності.

Загальні положення звільнення судді суду загальної юрисдикції з посади визначені Главою 1 Розділу VII Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини 2 та 3 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про це Вищу раду юстиції, яка вносить подання про звільнення судді з посади. Суддя, щодо якого обвинувальний вирок суду набрав законної сили, не може продовжувати здійснювати свої повноваження і втрачає передбачені законом гарантії незалежності і недоторканності судді, право на грошове та інше забезпечення.

Статтею 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено вид, склад, розмір суддівської винагороди, яка складається з грошового утримання, яке включає в себе посадовий оклад та доплати за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно частини 1 статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи наведене, Кодекс законів про працю України на спірні правовідносини не поширюється, оскільки порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів (забезпечення судді, дисциплінарна відповідальність судді, звільнення судді суду загальної юрисдикції з посади) урегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

На переконання суду, в даних правовідносинах, пріоритетними для суду є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Відповідно до статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1ч.1 ст.3 КАС України).

Правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (ч.1,2 ст.4 КАС України).

Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України , цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.1,2 ст.5 КАС України).

Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.3 ст.99 КАС України).

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною 2 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження.

Таким чином, при вирішенні питання про відкриття провадження в адміністративній справі судом встановлено, що позивачем пропущено строк для звернення до адміністративного суду, оскільки про порушення своїх прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1 дізналася 22.02.2012 року, про що сама стверджує у позовній заяві, а з даним позовом звернувся тільки 02.12.2014 року.

Згідно ч. 1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Частиною 2 даної статті передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

На підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя ,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до голови Солом`янського районного суду м. Києва, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві, Генерального прокурора України, Державної казначейської служби України про визнання нечинним наказу голови Солом`янського районного суду м. Києва №49-о.с. від 14.03.2011 року, визнання постанови Генерального прокурора України №06/1-1610/-11 від 21.02.2011 року такою, що порушує основоположні права людини та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Скільський І.І.