Постанова № 41799644, 02.12.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р. Справа № 921/365/13-г/9

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Бойко С.М.,

суддів Михалюк О. В.,

Новосад Д. Ф.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Добробуд"

на рішення господарського суду Тернопільської області від 05.05.2014 року, суддя Гевко В.Л. у справі № 921/365/13-г/9

за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-В", вул. С. Бандери, 81А, м. Тернопіль, 46000

до відповідачів - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Добробуд", вул. Микулинецька, 3а, м. Тернопіль, 46000

до відповідача - 2 Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділ Держземагенства у м. Тернополі, вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль

про визнання недійсним з моменту прийняття рішення Тернопільської міської ради від 05.01.2012р. №6/18/16 "Про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту за адресою просп. С.Бандери, 81а виробничому кооперативу "Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд"

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.05.2014 року в справі за № 921/365/13-г/9 позовні вимоги ОСББ «Злагода-В» задоволено, та визнано недійсним з моменту прийняття рішення Тернопільської міської ради від 05.01.2012р. №6/18/16 "Про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту за адресою просп. С.Бандери,81а виробничому кооперативу "Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд"( правонаступник якого - товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Добробуд").

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідача- 1 відсутнє право власності чи користування сусідньою земельною ділянкою, а відповідно і його право на отримання від відповідача- 2 дозволу на укладення договору земельного сервітуту за адресою проспект С.Бандери, 81-а.

В апеляційній скарзі скаржник просить рішення господарського суду Тернопільської області від 05.05.2014 року в справі за № 921/365/13-г/9 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апелянт вважає, що ним не порушено прав та інтересів позивача, тому що ОСББ «Злагода-Б» не є користувачем чи власником земельної ділянки, що обтяжена земельним сервітутом за рішенням Тернопільської міської ради від 05.01.2012 року №6/18/16 "Про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту за адресою просп. С.Бандери,81а виробничому кооперативу "Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд". Дана земельна ділянка належить до земельних ділянок комунальної власності - розпорядником яких є Тернопільська міська рада, а отже встановлення земельного сервітуту стосовно даної земельної ділянки не порушує прав позивача.

Відзив на адресу суду не надходив.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника відповідача- 1 в судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Тернопільської області від 05.05.2014 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Відповідач-1- товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Добробуд" (ідент. код. 24633454) є правонаступником Виробничого кооперативу Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд" (ідент. код. 24633454), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, згідно поданих Витягу з ЄДР від 20.11.2012 серії АА № 076517 та Довідкою з ЄДР від 08.01.2013р. серії АА № 078782.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №183 від 12.02.2010р. №183 "Про розгляд звернення ТІЗ "Добробуд" з питань будівництва за адресою пр. Степана Бандери" надано ТІЗ "Добробуд" містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки площею 223кв.м. за адресою просп. С.Бандери,81-а для будівництва 6-квартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями торгово-офісного центру.

17.10.2011 р. між Тернопільською міською радою в особі заступника міського голови Остапчук В.О. та Виробничим кооперативом "Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд" в особі голови кооперативу Смакоуз В.Г. укладено Договір на встановлення земельного сервітуту (обмеження). Об'єктом сервітуту за даним Договором є земельна ділянка площею 0,0170 га за адресою м. Тернопіль просп. Ст. Бандери, 81а.

Рішенням Тернопільської міської ради від 05.01.2012р. №6/18/16 "Про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту за адресою просп. Ст. Бандери, 81а виробничому кооперативу "Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд" надано дозвіл на укладення договору земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0170 га терміном на п'ять років для проїзду та проходу, з подальшим використанням земельної ділянки згідно погодженої містобудівної документації за адресою просп. С. Бандери,81а.

Рішенням Тернопільської міської ради від 17.08.2012р. №6/23/102 "Про розгляд

звернення ТОВ "Компанія Добробуд" дозволено товариству змінити конфігурацію сервітутної

земельної ділянки без зміни площі та цільового призначення за адресою проспект

С.Бандери,81а та зобов'язано товариство в місячний термін оформити додаток до сервітутної

угоди від 17.10.2011р., зареєстрованої в книзі реєстрації договорів сервітутного користування за

№128 від 26.10.2011р.

Із змісту п. 2.31. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначені главою 32 ЦК України (статті 401-406), главою 16 ЗК України (статті 98-102).

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Згідно ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Згідно ст. 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

За правовою позицією викладеною у п. 2.32. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 № 6 " Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" за змістом частини першої статті 98 ЗК України земельний сервітут (крім особистого) може бути встановлений для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки. Відповідно вимоги особи, яка не є таким власником або користувачем, про встановлення сервітуту для проходу (проїзду) задоволенню не підлягають. Види права земельного сервітуту визначає стаття 99 ЗК України, положення якої є такими, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту. Зазначена стаття визначає конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Суд першої інстанції, на підставі висновків та встановлених фактів рішенням господарського судуі від 31.07.2012р. у справі № 4/48/5022-411/2012 дійшов висновку про задоволення позову, оскільки даним рішенням саме за позивачем, а не відповідачем-1 визнано право користування на сусідню земельну ділянку з тією ділянкою, на яку надано дозвіл щодо укладення сервітуту рішенням відповідача2, що оскаржується.

З даним твердженням суду першої інстанції колегія суддів Львівського апеляційного господарського суд не погоджується, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи в рішенні господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012р. у справі № 4/48/5022-411/2012 судом прийнято рішення про:

- визнання за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-В" просп. С. Бандери, 81 А, м. Тернопіль, ідент. код 34227170, право на землекористування земельною ділянкою площею 4300,00 кв.м., відведеною рішенням Тернопільської міської ради від 27.12.2002р. № 4/5/103 під будівництво 35-ти квартирного житлового будинку по проспекту С. Бандери.

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.10.2003р. в редакції змін, внесених договором про внесення змін до договору оренди від 03.04.2007р.

- в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.10.2003р. в редакції змін, внесених угодою від 06.02.2004р. в позові відмовлено.

- визнано недійсним з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 12.02.2010р. № 183 "Про розгляд звернення ТІЗ "Добробуд" з питань будівництва за адресою просп. Степана Бандери".

04.10.2012р. Львівський апеляційний господарський суд скасував зазначене рішення, його постановою в позові ОСББ "Злагода-В" в частині визнання за ОСББ "Злагода-В" права землекористування земельною ділянкою площею 4300,00 кв.м., відведеною рішенням Тернопільської міської ради від 27.12.2002р. № 4/5/103 під будівництво 35-ти квартирного житлового будинку по проспекту С. Бандери; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 09.10.2003р між Тернопільською міською радою і ТІЗ "Добробуд" та додаткових угод до нього від 17.03.2004р., від 03.04.2007р. відмовлено, а в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 12.02.2010р. № 183 "Про розгляд звернення ТІЗ "Добробуд" з питань будівництва за адресою просп. Степана Бандери" провадження в справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду Тернопільської області від 27.11.2012р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2012р. скасовано, а рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012р. у справі № 4/48/5022-411/2012 залишено без змін.

В подальшому ухвалою господарського суду Тернопільської області від 25.07.2013 у справі №4/48/5022-411/2012 в задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Добробуд" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 у справі №4/48/5022-411/2012 - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 (судді: Орищин Г.В. - головуючий, Галушко Н.А., Данко Л.С.) ухвалу місцевого господарського суду скасовано, заяву ТОВ "Компанія "Добробуд" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 задоволено, рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 скасовано, в позові відмовлено.

Згідно Постанови Вищого господарського суду України від 11.03.2014 у справі № 4/48/5022-411/2012 касаційну скаргу ОСББ "Злагода-В" задоволено. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 у справі №4/48/5022-411/2012 скасовано. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 25.07.2013 у справі №4/48/5022-411/2012 залишено без змін.

В подальшому, постанова Вищого господарського суду України від 11.03.2014 у справі № 4/48/5022-411/2012 скасована постановою Верховного суду України від 30.09.2014 року, справу направлено на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

При новому розгляді, постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2014 року, касаційну скаргу ОСББ "Злагода-В" залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 у справі №4/48/5022-411/2012 залишено без змін.

Так, Вищий господарський суд у своїй постанові зазначив, що за результатами перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно реєстраційної справи ОСББ "Злагода-В" не є правонаступником СК "Злагода", оскільки реорганізації СК "Злагода" в ОСББ не відбулось, а відтак і прав на землекористування земельною ділянкою площею 4 300 кв.м., що була предметом спірного договору оренди та передана від ТІЗ "Добробуд" саме СК "Злагода", позивач не набув, з огляду на те, що вказана земельна ділянка перебуває в оренді у іншої особи. До того ж, апеляційним господарським судом також з'ясовано, що виділена позивачу у встановленому ст. 42 Земельного кодексу України порядку згідно із рішенням Тернопільської міської ради від 05.01.2012 року № 6/18/15 земельна ділянка площею 0,5080 га не включає в себе спірну ділянку площею 223 кв.м., що спростовує висновки про передачу позивачу земельної ділянки у межах закріплених за цілісним житловим комплексом площею 4 300 кв.м., в яку входить спірна земельна ділянка площею 223 кв.м., покладені в основу рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 року і свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому враховуючи склад сторін у справі № 4/48/5022-411/2012 факти встановлені Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2014, в силу положень ст. 35 ГПК України, не потребують повторного доказування у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-В" ґрунтувався саме на тому, що їм належить право користування земельною ділянкою площею 223 кв.м.

Однак, з вище наведеного вбачається, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-В" не є користувачем чи власником земельної ділянки, що обтяжувалась земельним сервітутом за оскаржуваним рішенням Тернопільської міської ради від 05.01.2013 року № 6/18/6 «Про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту за адресою просп. С.Бандери, 81а виробничому кооперативу "Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд"». Відтак, дана земельна ділянка належить до земельних ділянок комунальної власності - розпорядником, яких є Тернопільська міська рада, а отже встановлення земельного сервітуту не порушує будь яких прав позивача, які би підлягали захисту по суду. З цих правових підстав позов позивача не підлягає задоволенню.

Щодо заперечення апелянта, з приводу того, що вказаний спір не підвідомчий господарському суду, то такі не беруться судом до уваги з наступних підстав.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно п. 3.1. Постанови Пленуму від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарським судам у вирішенні питання щодо підвідомчості спору, що виник із земельних правовідносин, слід аналізувати не лише предмет та склад сторін спору, але і його підставу, яка розкриває характер спірних правовідносин між сторонами і вказує на рівність або адміністративне підпорядкування сторін спору.

Визначаючи підвідомчість спору, необхідно розрізняти участь державних органів та органів місцевого самоврядування у земельних відносинах як суб'єктів владних повноважень та як органів, що реалізують права держави, територіальних громад та Українського народу в цілому, як власників землі.

Таким чином, спори, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, підвідомчі господарським судам.

У п.1.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 №6 роз'яснено, що з положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Добробуд» №102 від 14.05.2014 року - задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 30.09.2014 року у справі за № 921/365/13-г/9 - скасувати

3. Прийняти нове рішення, яким в позові Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-В" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Добробуд" та Тернопільської міської ради, про визнання недійсним з моменту прийняття рішення Тернопільської міської ради від 05.01.2012р. №6/18/16 "Про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту за адресою просп. С.Бандери, 81а виробничому кооперативу "Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд" - відмовити.

4. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-В" (ідентифікаційний код 34227170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Добробуд" (ідентифікаційний код 24633454) 610, 00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору за апеляційне провадження.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: Бойко С. М.

Судді: Михалюк О. В.

Новосад Д. Ф.