Постанова № 41799634, 02.12.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р. Справа № 914/2492/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

Желік М.Б.

при секретарі Карпенко В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Іскра'', м.Львів , № 112/675 юр. від 03.10.14 року

на рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2014 р.

у справі № 914/2492/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ,,Львівгаз'', м.Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства ,,Іскра'', м.Львів

про: стягнення 7020719,36 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Шиян М.В.- представник на підставі довіреності 07-180 від 13.01.14 року;

від відповідача: Манівська Л.Р.-представник на підставі довіреності 12/01 від 20.01.14 року; Фостяк О.Я.-адвокат;

за участю: Бермес З.М.- посвідчення № 925 від 26.08.14 року, Маркуц І.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 11.09.2014 р. у справі № 914/2492/14 (суддя Крупник Р.В.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ,,Львівгаз'' до Публічного акціонерного товариства ,,Іскра'' про стягнення 7020719,36 грн. задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 11.09.2014 р. у справі № 914/2492/14 відповідач - Публічне акціонерне товариство ,,Іскра''- подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилається на неповне дослідження матеріалів справи, з одностороннім врахуванням правової позиції ПАТ «Львівгаз», що привело до порушень норм матеріального та процесуального права. Вважає заборгованість відсутньою, оскільки за спірний період ПАТ «Львівгаз» протранспортовано, а ПАТ «Іскра» прийнято природного газу на суму 129549130,37 грн.. ПАТ «Іскра» по вказаних актах прийому - передачі природного газу за період з червня 2011 року по жовтень 2013 року провело оплату частково грошовими коштами на рахунок ПАТ «Львівгаз», а по актах за листопад та грудень 2013 року повністю проведено розрахунок за отриманий природний газ. Всього відповідачем за природний газ сплачено на рахунок позивача 119385065,13 грн., неоплаченою по вказаних актах залишилась сума 10116621,48 грн. за період з червня 2011 року по жовтень 2013 року. Дана сума боргу в розмірі 10116621,48 грн. за вказаний період відповідала зазначеним у актах тарифам послуг на транспортування природного газу розподільними мережами в розмірі 9468435,34 грн., а також включала і інші послуги в розмірі 648186,14 грн., які додаються до ціни на газ, зокрема: збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ; тариф на транспортування магістральними трубопроводами, тариф на постачання газу за регульованим тарифом.

Сторонами у справі укладено Договір оренди газопроводу № 0102111/8104, згідно умов якого ПАТ «Іскра» передало, а ПАТ «Львівгаз» прийняло в строкове платне користування газопровід високого тиску ГРС «Винники» - ВАТ «Іскра» та 4 катодні станції, які належать відповідачу на праві власності. Даний договір укладається терміном на три роки і діє з 01.01.2011 року до 31.12.2013 року (п. 3.1. договору). В пункті 5.1. додаткової угоди сторонами погоджено, що за користування об'єктом оренди встановлюється орендна плата, яка є еквівалентною вартості послуг по транспортуванню природного газу розподільними газопроводами згідно з договором №В128 віл 01.01.2011 року та будь - яких інших договорів, які будуть укладені між Орендодавцем (ПАТ «Іскра») та Орендарем (ПАТ «Львівгаз») про надання послуг по транспортуванню природного газу в період дії даного договору оренди. При укладенні між позивачем та відповідачем договорів з постачання природного газу в період дії даного договору оренди, орендна плата збільшується на 31,2 грн. (з врахуванням ПДВ) за кожну тисячу м.куб. поставленого газу від ПАТ «Львівгаз» (пункт 5.1. додаткової угоди).

За період з червня 2011 року по жовтень 2013 року ПАТ «Львівгаз» було боржником по орендній платі за користуванням газопроводом високого тиску та катодними станціями згідно Договору № 0102111/8104 від 01.01.2011 року, сума якої була еквівалентною боргу ПАТ «Іскра» за поставлений природний газ ПАТ «Львівгаз» по Договорах на постачання природного газу за регульованим тарифом №В128 від 30.06.2011 та від 01.01.2012 року. Згідно, підписаних актів, сума плати ПАТ «Львівгаз» за даним договором складала 10116621,48 грн.. Пунктом 5.4 Договору оренди сторонами узгоджено, що розрахунки по орендній платі за письмовою згодою сторін можуть проводитись в грошовій формі, а також оформлятися зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Таким чином, сторонами за період з червня 2011 року по жовтень 2013 року на підставі протоколів проведено залік зустрічних однорідних вимог у розрізі місячних сум вказаних у актах оренди газопроводу та актах з постачання природного газу в розмірі 10116621,48 грн.. Станом на 01.09.2014 р. ПАТ «Львівгаз» скеровано заяву про припинення зобов'язання зарахуванням на підставі даних протоколів про залік зустрічних однорідних вимог. Про відсутність заборгованості свідчать акти звірки взаєморозрахунків.

Окрім того, апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначає про про те, що при дослідженні обставин справи суд першої інстанції не взяв до уваги вимоги ст. 601 Цивільного кодексу України, положення Порядку забезпечення споживачів природнім газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року за № 1729 та не дослідив правовідносини сторін з приводу постачання природного газу.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 11.09.14 р. у справі № 914/2492/14, не конкретизуючи змісту рішення, яке він просить прийняти за наслідками апеляційного розгляду справи.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/2492/14 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2014 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Марка Р.І. та Желіка М.Б..

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.14 р. поновлено пропущений строк на оскарження рішення в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 28.10.14 р..

В судових засіданнях 28.10.14 року, 05.11.14 року оголошувались перерви .

18.11.14 року представником апелянта подано клопотання вих. № 112/741 від 11.11.14 року (вх. № 01-04/6826/14 від 18.11.14 року) із документальним підтвердженням про покладення на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації ,,Львівгаз'' витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 192 000,00 грн. за розгляд справи № 914/2492/14 Львівським апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні 18.11.14 року оголошувалась перерва до 02.12.14 року.

Представникам роз'яснено їх права згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 02.12.2014 р. представник позивача з'явився, проти апеляційної скарги заперечив, з підстав викладених у поданому письмовому запереченні на апеляційну скаргу вих. № 07/1-7655 від 27.10.14 року (вх. № 01-04/6227/14 від 27.10.14 року) та згідно письмовим доповненням до заперечення на апеляційну скаргу вих. № 07/1-7804 від 04.11.14 року (вх. № 01-04/6450/14 від 04.11.14 року.) Рішення суду першої інстанції позивач вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представники апелянта в судове засідання з'явились, апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, надали усні пояснення по суті спору. Окрім того, представником апелянта подано письмове клопотання вих. № б/н від 01.12.14 року (вх. № 01-04/7178/14 від 02.12.14 року ) у якому останній просить дозволити бути присутніми в даному судовому засіданні представників організацій, а саме: Срібний Василь Михайлович - Голова Львівської обласної галузевої організації роботодавців машинобудівної і приладобудівної промисловості; Семко Михайло Михайлович - Голова секретаріату Комітету підприємців Львівщини; Гарат Іван Васильович - представник Львівського обласного об'єднання організацій роботодавців; Бермес Зеновій Миколайович - президент Асоціації роботодавців; Маркуц Ігор - віце-президент Львівської торгово-промислової палати; Андрусевич Валерій - представник конфедерації роботодавців. Однак як було встановлено колегією суддів в судове засідання з'явились лише Бермес З.М. та Маркуц І. Розглянувши вищезазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку задоволити останнє та керуючись ст.4-4 ГПК України дозволити бути присутніми в судовому засіданні вищезазначеним особам які з'явились.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановлено судом першої інстанції, 01.06.2011р. між позивачем та відповідачем укладено Договір з постачання природного газу № В128, відповідно до положень якого позивач зобов'язувався в порядку та на умовах визначеним Договором поставляти відповідачу природний газ, а останній зобов'язувався проводити оплату за спожитий газ згідно умов Договору.

Відповідно до п.4.1 Договору сторони погодили, що ціна газу по даному Договору узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору та залежить від ресурсу, з якого газ отримується.

Згідно Додаткової угоди №1 до Договору №В128 від 01.06.2011р. сторони зазначили, що ціна за 1000 кубічних метрів природного газу становить всього 3513 грн. 55,68 коп., у тому числі ПДВ - 585 грн. 59,28 коп.

В пп. 3.2.4. п. 3.2. вказаного Договору передбачено, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації ,,Львівгаз'' зобов'язується щомісячно спільно з споживачем (відповідачем) оформляти акти приймання-передачі газу. Оплата за надання послуг здійснюється споживачем шляхом оплати грошовими коштами на рахунок постачальника щомісячно до 20-го числа місяця, наступного за звітним кожного банківського дня рівними частинами від вартості спожитого газу (п.5.1 Договору).

За приписами пунктів 5.4 та 5.6 Договору №В128 від 01.06.2011 року у випадку наявності заборгованості за попередні періоди споживач зобов'язаний здійснювати її оплату. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації ,,Львівгаз'' має право зараховувати кошти, які надійшли від споживача незалежно від призначення платежу на погашення боргу попередніх періодів. Розрахунки за природний газ за письмовою згодою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ,,Львівгаз'' можуть проводитися в іншій формі, ніж це передбачено даним Договором, що не звільняє споживача від сплати пені в разі прострочення платежів. Пунктом 10.1 Договору №В128 від 01.06.2011р. визначено, що даний Договір набирає чинності з 01.06.2011р. і діє в частині надання послуг до 31.12.2011р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У зв'язку з закінченням строку дії Договору №В128 від 01.06.2011 року, 01.01.2012р. між позивачем та відповідачем укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №В128, за умовами якого постачальник (позивач) постачає природний газ споживачу (відповідачу) в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до акту розмежування ділянок обслуговування.

Відповідно до п. 2.6. Договору №В128 від 01.01.2012р. послуги з постачання підтверджуються підписаними сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до цього Договору.

Згідно узгодженої редакції п.4.6 Договору №В128 від 01.01.2012р., викладеної в підписаному сторонами протоколі узгодження розбіжностей оплата за надання послуг з постачання газу здійснюється споживачем шляхом оплати грошовими коштами на рахунок постачальника щомісячно з 01 до 25 числа місяця, наступного за звітним, кожного банківського дня рівними частинами від вартості послуг з постачання газу. Оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (п.4.7 Договору №В128 від 01.01.2012р.).

Пунктом 4.8 вказаного Договору у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості послуг з постачання газу сторони за взаємною згодою та в порядку, передбаченому законодавством, укладають графік погашення заборгованості, який оформляється додатком до Договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Пунктом 10.1 Договору №В128 від 01.01.2012р. встановлено, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2012 року. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін. За згодою сторін дію Договору №В128 від 01.01.2012р. було продовжено до 31.12.2013 року.

Крім цього, судом встановлено, що поряд із Договором №В128 від 01.06.2011 року та Договором №В128 від 01.01.2012 року, між позивачем та відповідачем укладено інші договори. Так, 01.01.2011 року між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання послуг з транспортування природного газу №В128, предметом якого є надання виконавцем (позивачем) послуг з транспортування природного газу споживачу (відповідачу) розподільними мережами та оплата наданих послуг споживачем. Відповідно до п.12.1 вказаного Договору він набирає чинності з 01.01.2011 року і діє в частині транспортування газу до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків за послуги - до їх повного здійснення. Термін дії даного договору може бути продовжений додатковою угодою до даного договору. Договір за погодженням сторін може бути розірваним достроково.

Крім цього, між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди газопроводу ГРС "Винники" - ВАТ "Іскра" №0102111/81 від 01.01.2011 року відповідно до п.1.1 котрого орендодавець (відповідач) передає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування (оренду) газопровід високого тиску ГРС "Винники" (нова) - ВАТ "Іскра" та катодні станції - 4 штуки, які належать орендодавцю на праві власності. Відповідно до п.1.3 вказаного Договору об'єкт оренди буде використовуватися орендарем для передачі природного газу споживачам по газопроводу на умовах даного договору.

Згідно п.5.1 Договору оренди газопроводу за користування об'єктом оренди орендарю (позивачу) встановлюється орендна плата, яка є еквівалентною вартсоті послуг по транспортуванню природного газу розподільними газопроводами згідно з Договором №В128 від 01.01.2011р. та будь-яких інших договорів, які будуть укладені орендодавцем (споживачем) та орендарем (ПАТ "Львівгаз") про надання послуг по транспортуванню природного газу в період дії даного договору оренди.

Пунктом 3.1 Договору оренди газопроводу сторони погодили, що він укладається терміном на 3 роки і діє з 01.01.2011 року до 31.12.2013 року. Термін дії договору може бути продовжений за згодою сторін.

Сторонами підписувались Акти про виконання Договору оренди газопроводу ГРС "Винники" - ВАТ "Іскра" №0102111/81 від 01.01.2011 року, кожного місця в період з 01.06.2011 року по 31.12.2013 року і в котрих сторонами встановлено розмір орендної плати, яку позивач повинен сплатити за користування газопроводом.

В період з 01.06.2011 року по 31.12.2013 року позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором №В128 від 01.06.2011р. та Договором №В128 від 01.01.2012 року, поставляв відповідачу газ, котрий останнім приймався без застережень і у відповідних обсягах, про що свідчать акти приймання-передачі природного газу, які сторонами щомісячно складалися, підписувалися і скріплювалися печатками сторін. На підставі даних актів, за період з 01.06.2011 року по 31.12.2013 року позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 129549130,37 грн. За одержавний природний газ, відповідачем було сплачено на рахунок позивача 119385065,13 грн..

Між сторонами також підписувались Протоколи про залік зустрічних однорідних вимог, які укладалися між позивачем та відповідачем щомісячно в період з червня 2011 року по жовтень 2013.

З 24 із 30 вказаних протоколів вбачається, що сторони погодили зарахувати на підставі ст. 601 ЦК України кредиторські вимоги ПАТ "Іскра" до ПАТ "Львівгаз" по орендній платі за користування газопроводом високого тиску та катодними станціями №0102111/81 від 01.01.2011 року в рахунок зобов'язань відповідача по оплаті послуг по транспортуванню природного газу згідно з Договором №В128 від 01.01.2011р., а також зобов'язань відповідача по оплаті послуг згідно з Договорами №В128 з постачання природного газу від 01.06.2011р. та від 01.01.2012 року. З решти шести Протоколів про залік зустрічних однорідних вимог (складених за травень - серпень 2013 року, а також два протоколи за жовтень 2013 року) вбачається, що сторони погодили зарахувати кредиторські вимоги ПАТ "Іскра" до ПАТ "Львівгаз" по орендній платі за користування газопроводом високого тиску та катодними станціями №0102111/81 від 01.01.2011 року в рахунок зобов'язань відповідача тільки по оплаті послуг згідно з Договором №В128 з постачання природного газу від 01.01.2012 року.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що жодних зобов'язань за Договором з транспортування газу №В128 від 01.01.2011р. у скаржника не було, так як цей договір фактично не виконувався і про це свідчать акти звірки взаємних розрахунків, з яких вбачається, що сторони будь-яких претензій по виконанню Договору №В128 від 01.01.2012 року за період з 01.01.2012 року по 28.02.2014 року не мають. Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що сторонами згідно цих протоколів зараховано зустрічні вимоги на загальну суму 10164065,24 грн. При цьому позивачем та відповідачем зараховано зустрічні вимоги по договорах на постачання природного газу №В128 від 01.06.2011р. та від 01.01.2012 року (заборгованість за котрими є предметом даного розгляду) лише на суму 3143345,88 грн. Решту суми в розмірі 7020719,36 грн. сторонами зараховано в рахунок зобов'язань відповідача за Договором з транспортування газу №В128 від 01.01.2011р. Суд першої інстанції виходив із того, що розгляд справи здійснюється лише в межах заявлених позовних вимог, а предметом даного розгляду не являються правовідносини позивача та відповідача, які виникли згідно Договору з транспортування газу №В128 від 01.01.2011р., а тому предметом дослідження та оцінки судом в даній справі не є обставини пов'язані з виконанням/невиконанням Договору з транспортування газу, наявності/відсутності зобов'язань сторін за вказаним договором та правомірності/неправомірності зарахувань зустрічних вимог за цим договором.

Однак, такий висновок суду першої інстанції є помилковим враховуючи, що зарахуванням зустрічних взаємних вимог, у т.ч. за цим договором, відповідач обґрунтовував виконання ним свого обов'язку по оплаті природного газу. Відтак, не дослідивши зазначені обставини, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що за період з червня 2011 року по жовтень 2013 року ПАТ «Львівгаз» було боржником по орендній платі за користуванням газопроводом високого тиску та катодними станціями згідно Договору № 0102111/8104 від 01.01.2011 року, сума якої була еквівалентною боргу ПАТ «Іскра» за поставлений природний газ ПАТ «Львівгаз» по Договорах на постачання природного газу за регульованим тарифом №В128 від 30.06.2011 та від 01.01.2012 року.

Згідно, підписаних актів сума плати ПАТ «Львівгаз» за даним договором складала 10116621,48 грн..

Пунктом 5.4 Договору оренди сторонами узгоджено, що розрахунки по орендній платі за письмовою згодою сторін можуть проводитись в грошовій формі, а також оформлятися зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Таким чином, сторонами за період з червня 2011 року по жовтень 2013 року на підставі протоколів проведено залік зустрічних однорідних вимог у розрізі місячних сум вказаних у актах оренди газопроводу та актах з постачання природного газу в розмірі 10116621,48 грн.. Станом на 01.09.2014 р. ПАТ «Львівгаз» скеровано заяву про припинення зобов'язання зарахуванням на підставі даних протоколів про залік зустрічних однорідних вимог. Про відсутність заборгованості свідчать акти звірки взаєморозрахунків.

Спір між сторонами щодо сум, належних до сплати за договорами, сплачених коштами та тих, які були включені до протоколів про залік зустрічних однорідних вимог відсутній.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст.193 ГК України). Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

За приписами ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Крім цього, відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 203 ГК України передбачено припинення господарського зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.

При цьому, в силу положень ст.204 ЦК України, правочин про зарахування зустрічних вимог є правомірним, якщо він не визнаний судом недійсним, або якщо його недійсність прямо не встановлена законом.

Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент; ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання; звернення з заявою однієї сторони до іншої. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів, тощо).

В період з червня 2011 року по жовтень 2013 року між сторонами щомісячно укладалися правочини про зарахування зустрічних вимог, оформлені відповідними протоколами, згідно яких сторонами зараховано зустрічні вимоги на загальну суму 10164065,24 грн..

Відтак, зобов'язання між сторонами є припиненим шляхом його виконання, у тому числі шляхом зарахування зустрічних вимог у відповідній частині. Зазначена обставина не була врахована судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст.49 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд здійснює новий розподіл судових витрат.

Щодо стягнення з позивача на користь відповідача 192 000,00 грн. витрат на послуги адвоката, колегія суддів зазначає наступне:

згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст.4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між апелянтом та адвокатом Фостяком Олегом Ярославовичем підтверджуються договором про надання правової допомоги від 12.09.2014 року та актом приймання-передачі послуг за договором про надання правової допомоги від 12.09.14 року.

Згідно з предметом договору Адвокат бере на себе зобов'язання надати замовнику (Публічному акціонерному товариству ,,Іскра'') визначену цим договором адвокатську допомогу щодо захисту прав і законних інтересів останнього у спорі, який виник між замовником та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації ,,Львівгаз'' і який знаходиться на вирішенні у Львівському апеляційному господарському суді (справа № 914/2492/14 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ,,Львівгаз'', м.Львів до Публічного акціонерного товариства ,,Іскра'', м.Львів про стягнення 7020719,36 грн.), а Замовник зобов'язується оплатити послуги Виконавця.

Відповідно до п. 4.1. договору розмір гонорару Виконавця за надані послуги встановлюється в розмірі 192000 грн., що становить 2, 7347625 % від суми заявлених до Замовника Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації ,,Львівгаз''грошових вимог у справі № 914/2492/14.

З матеріалів справи також вбачається, що Публічним акціонерним товариством ,,Іскра'' та адвокатом Фостяком Олегом Ярославовичем (Адвокат) підписано акт приймання-передачі послуг за договором про надання правової допомоги від 15.11.14 року та виписка банку від 17.11.14 року згідно якої Публічне акціонерне товариство ,,Іскра'' перерахувало на рахунок адвоката Фостяка О.Я. грошові кошти в розмірі 192000,00 грн. у якості оплати адвокатських послуг згідно договору від 12.09.2014 року.

У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1001, виданого на підставі рішення атестаційної палати Львівської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 23.06.2004 року № 6.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи адвокат Фостяк О.Я. приймав участь у судових засіданнях у якості представника Публічного акціонерного товариства ,,Іскра'', надавав усні пояснення та відповідні письмові заяви.

Пунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи те, що в матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги, що підтверджує правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, зважаючи на наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, колегія суддів дійшла висновку про кваліфікацію зазначених Публічним акціонерним товариством ,,Іскра''судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 28 Правил адвокатської етики.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Проте, апелянтом не надано суду доказів, які підтверджують розумність витрат на послуги адвоката та вартість почасової оплати послуг адвоката.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги предмет позовних вимог, співрозмірність його із розміром адвокатських витрат, які відповідач зобов'язаний відшкодувати, суд дійшов до висновку про часткове покладення на позивача понесених відповідачем (апелянтом) витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 100000,00 грн..

Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 11.09.14 р. у справі № 914/2492/14 винесене за неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Іскра'', м.Львів , № 112/675 юр. від 03.10.14 року задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2014 року у справі 914/2492/14 та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ,,Львівгаз'' (79039, м.Львів, вул.Золота,42, код ЄДРПОУ 03349039) на користь Публічного акціонерного товариства ,,Іскра'' (79066, м.Львів, вул.Вулецька,14, код ЄДРПОУ 00214244)- 36 540,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ,,Львівгаз'' (79039, м.Львів, вул.Золота,42, код ЄДРПОУ 03349039) на користь Публічного акціонерного товариства ,,Іскра'' (79066, м.Львів, вул.Вулецька,14, код ЄДРПОУ 00214244)- 100000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

6. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 08.12.2014 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.