Постанова № 41799411, 20.11.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

20 листопада 2014 року справа № 814/2293/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

доДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, вул. Артема, 1-А, м. Миколаїв, 54052

провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.14 р. № 0003961701 В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач або ФОП ОСОБА_1.) звернувся із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - відповідач або ДПІ), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2014 р. № 0003961701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на 37583,66 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10245,92 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач послався на порушення ДПІ термінів прийняття податкового повідомлення-рішення після складання акту перевірки. В іншій частині позовна заява та доповнення до неї (а. с. 73-88) цитують норми Податкового кодексу України (надалі - ПК України) і не містять обґрунтування позовних вимог.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях, які по суті повторюють зміст акту перевірки позивача, наголосив на встановленні під час перевірки ФОП ОСОБА_1 факту перевищення суми в 300000,0 грн., визначеної ст. 181 п. 181.1. ПК України, внаслідок чого позивач повинен був зареєструватись платником ПДВ та подавати відповідну податкову звітність (а. с. 39-40).

У судове засідання 20 листопада 2014 р. прибув представник відповідача, позивач клопотав про розгляд справи в порядку письмового провадження (а. с. 90).

На підставі ст. ст. 122 ч. 4, 128 ч. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

У квітні 2014 р. ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати ПДВ за період з 1 вересня 2013 р. до 31 березня 2014 р., результати якої оформлені актом від 16 квітня 2014 р. № 314/17-01/НОМЕР_2 (надалі - акт перевірки) (а. с. 11-15).

У висновку акту перевірки зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 таких вимог податкового законодавства:

- ст. 181 п. 181.1., ст. 185 п. 185.1., ст. 187 п. 187.1. ПК України, що потягло заниження ПДВ на загальну суму 37583,66 грн.;

- ст. 203 п. 203.1. ПК України, а саме неподання податкових декларацій з ПДВ за листопад і грудень 2013 р., січень-березень 2014 р.

На підставі акту перевірки 29 квітня 2014 р. відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0003961701, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 37583,66 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 10245,92 грн. (а. с. 18-21).

Що стосується доводів позивача про порушення ДПІ ст. 86 п. 86.8. ПК України в частині строків прийняття податкового повідомлення-рішення, слід зазначити наступне.

Відповідно до вказаної норми, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки.

Акт перевірки позивача датований 16 квітня 2014 р. і того ж дня його примірник вручений позивачу, про що свідчить підпис останнього. Відповідно, 10-денний строк для прийняття податкового повідомлення-рішення сплинув 26 квітня 2014 р., тоді як спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем 29 квітня.

Суд погоджується із позивачем в тому, що має місце недотримання ДПІ вимог ПК України щодо своєчасності прийняття податкового повідомлення-рішення, але податкове законодавство не пов'язує несвоєчасність прийняття контролюючим органом свого рішення із втратою ним чинності, а тому така обставина не може бути розцінена судом як підстава для скасування спірного рішення.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування ФОП ОСОБА_1 ПДВ і застосування штрафу послугував висновок відповідача про перевищення позивачем у період з жовтня 2012 р. до вересня 2013 р. загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів (послуг), які підлягають оподаткування ПДВ, передбаченої ст. 181 п. 181.1. ПК України, а саме 300000,0 грн. За розрахунком ДПІ, така сума складає 317752,24 грн.

Доводячи відсутність факту перевищення загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів (послуг), які підлягають оподаткування ПДВ, позивач надав суду письмові пояснення працівників ОСОБА_2 і ОСОБА_3, з яких слідує, що в січні і вересні 2013 р. вони помилково внесли до реєстратора розрахункових операцій (надалі - РРО) кошти від продажу алкогольних напоїв в розмірі 15572,0 грн. і 16222,50 грн. відповідно. Саме безпідставне врахування цих сум відповідачем при розрахунку загальної суми доходу, на думку позивача, призвело до невірного висновку про перевищення загальної суми доходу, визначеної ст. 181 п. 181.1. ПК України (а. с. 91, 99).

Слід зазначити, що акт перевірки не містить застережень, що вищенаведені обставини повідомлялись ФОП ОСОБА_1 під час перевірки.

Якщо ж ДПІ протиправно не враховувала пояснення позивача в цій частині та надані на їх підтвердження документи, за правилами ст. 44 п. 44.7. ПК України, позивач мав можливість до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів.

Позивач заперечень на акт перевірки не подавав, документів, в порядку ст. 44 п. 44.7. ПК України до ДПІ не надсилав, а тому суд критично ставиться до наявності обставин, на які посилається позивач.

Відповідно до п. 4 пп. 4.7. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 1 грудня 2000 р. № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2011 р. за № 107/5298 (надалі - Порядок № 614), чинного до серпня 2013 р., скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми тільки в разі забезпечення алгоритмом роботи РРО окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків. Якщо РРО не забезпечує такого накопичення, то дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції "службова видача". Забороняється реєструвати через РРО від'ємні суми з використанням операції "сторно".

У п. 4 пп.4.8. Порядку № 614 визначено, що якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, то матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити: дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги); відомості про товар (послугу); суму виданих коштів; номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги). Такий самий акт складається при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку, де вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії суб'єкта господарювання і зберігаються протягом 3 років. У разі відсутності у суб'єкта господарювання бухгалтерії зазначені акти підклеюються на останній сторінці відповідної книги обліку розрахункових операцій.

Наказом Міністерства доходів і зборів України 28 серпня 2013 р. № 417, Порядок № 614 було визнано таким, що втратив чинність та затверджено Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) (надалі - Порядок № 417), який у розділі ІІІ п. 7 і 8 містить норми, аналогічні за змістом п. 4 пп. 4.7. і 4.8. Порядку № 614.

Таким чином, існують два окремих способи скасування помилково проведеної через РРО операції: 1) реєстрація від'ємної суми, у випадку якщо РРО забезпечує окреме накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків; при цьому на помилково внесену до РРО суму роздруковується фіскальний чек видання коштів; 2) реєстрація видання коштів за допомогою операції "службове видання". Цей спосіб використовується, якщо РРО не забезпечує окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків. У результаті виконання цієї операції касир здійснює скасування помилково проведеної суми розрахунків, тобто виправляє допущену помилку і роздруковує чек із правильною сумою розрахунків. Якщо сума помилки перевищує 100,0 грн. необхідно скласти акт про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунків.

Надані позивачем копії фіскальних звітних чеків та книг обліку розрахункових операцій не дають підстав для висновку про те, що позивач дотримався законодавчо встановленої процедури виправлення помилок у РРО (а. с. 93-96). Так, відсутній окремий фіскальний чек, який би свідчив про внесення до пам'яті РРО від'ємного значення в розмірі 15572,0 грн. і 16222,50 грн. Так само відсутні і чеки із вірною сумою розрахунку - позивач надав суду тільки фіскальні чеки із помилково внесеними сумами розрахунків.

Також, суд звертає увагу на те, що в поясненнях ОСОБА_3 від 7 вересня 2013 р. вказано, що виправлення помилкової операції у РРО відбулось за допомогою операції "сторно", що прямо заборонено п. 7 Порядку № 417.

Таким чином, суд не може підтвердити існування тих обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме помилкового внесення до РРО у січні і вересні 2013 р. коштів в розмірі 15572,0 грн. і 16222,50 грн.

Як передбачено ст. 181 п. 181.1. ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

На підставі наведеної норми ФОП ОСОБА_1 повинен був з вересня 2013 р., на який припало перевищення суми в 300000,0 грн. від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ, зареєструватись платником цього податку. Позивач цього не зробив, що потягло за собою і інше порушення, а саме неподання податкових декларацій з ПДВ за листопад-грудень 2013 р. і січень-березень 2014 р., що згідно ст. 120 п. 120.1. ПК України тягне накладення штрафу в розмірі 170,0 грн.

Розрахунок штрафних санкцій до податкового зобов'язання міститься в матеріалах справи і суд не знаходить в ньому помилок (а. с. 19-20).

Враховуючи викладене, суд знаходить позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 4 ч. 3 Закону України "Про судовий збір", позивач сплатив 10 відсотків розміру ставки судового збору в сумі 182,70 грн. (а. с. 2). На підставі наведеної норми Закону, решта суми судового збору стягується з позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги. Оскільки за розгляд позову позивач повинен був сплатити всього 1827,0 грн. судового збору, відповідно підлягає стягненню решта суми в розмірі 1644,30 грн. (1827-182,70=1644,30).

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 128, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1644,30 грн. в Державний бюджет України (р/р 31217206784002 УДКСУ у м. Миколаєві, код 37992781, МФО 826013, ЄДРПОУ 35356555).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз