Рішення № 41799396, 27.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13200/14 27.11.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Фізичної особи - підприємця Бобровського Петра Костянтиновича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмарі"

про стягнення 533 590, 00 грн.

за участю представників:

від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулась Фізична особа - підприємець Бобровський Петро Костянтинович з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмарі" про стягнення заборгованості в розмірі 533 590, 00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем рішень господарського суду міста Києва від 15.10.2012 р. у справі № 05-5-7/1716-48/391-2012 та від 10.02.2014 р. у справі № 05-5-49/6217, якими встановлено порушення відповідачем умов договорів позики від 19.07.2002 р., від 09.08.2002 р., від 04.10.2002 р., від 07.10.2002 р. та стягнуто заборгованість за цими договорами. ТОВ "Трансмарі" вказані рішення не виконало, а тому має сплатити пеню, відсотки, 3 % річних та інфляційну складову боргу від основного зобов'язання.

У позові ФОП Бобровський П.К. просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі - 206 991,00 грн., 100 531, 00 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами, 33 027,00 - 3% річних та інфляційну складову боргу у сумі 193 041,00 грн., а всього - 533 590, 00 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, через канцелярію суду подав клопотання, яким, просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання. Позиція відповідача з приводу заявленого позову суду не відома.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, встановив, що рішенням господарського суду від 15.10.2012 р. у справі № 05-5-7/1716-48/391-2012, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 28 355 00 грн. за договором позики від 07.10.2002 р.

Також рішенням господарського суду від 10.02.2014 р. у справі № 05-5-49/6217, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 85 065,00 грн. за договором позики від 19.07.2002р, від 09.08.2002р. від 04.10.2002 р.

Вказані рішення суду відповідач самостійно не виконав.

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 5.4 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду.

Відповідно до п. 7.1 вказаної постанови прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (що має місце в даному випадку), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладених сторонами договорів позики (повернення позики до 19.05.2004 р.), вимоги про стягнення відсотків за користування коштами, 3% річних, інфляційної складової боргу підлягають задоволенню.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми процентів за користування коштами та матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 100 531, 00 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами, 33 027,00 грн. - 3 % річних та інфляційна складова боргу у сумі 193 041,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 206 991,00 грн., суд відмовляє в цій частині позову, оскільки позивач не обґрунтував та не визначив період її нарахування. Як вбачається з позову, Бобровський П.К. зазначив лише, що строком повернення грошових коштів за договорами позики-1, 2, 3, 4, є 19.05.2004 р. і нарахування пені він здійснює за один рік. При цьому до суду за стягненням пені останній звернувся в липні 2014 р.

Отже, за який 1 рік із 10 років позивач просить стягнути пеню, суд визначити на свій розсуд не має права, оскільки відповідно до господарсько-процесуального закону спір розглядається судом в межах заявлених позовних вимог. А тому перевірити законність позовних вимог на предмет їх відповідності статтям 231, 232 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» суд позбавлений можливості.

Вирішуючи питання про суму судового збору, суд приймає до уваги, положення п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого інваліди ІІ групи звільнені від сплати судового збору.

Частиною 3 ст. 49 ГПК України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 вищевказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 р. станом на 01.01.2014 р. мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн. Отже, сума судового збору за поданий позивачем позов складає 10 671,80 грн. (2% від ціни позову).

Оскільки відповідач у справі від сплати судового збору не звільнений, а позовні вимоги задоволені частково, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з ч. 5 статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 32-35, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи - підприємця Бобровського Петра Костянтиновича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмарі" про стягнення 533 590, 00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмарі" (02222, м. Київ, вул. Закревського, 47, ідентифікаційний код 30735894) на користь Фізичної особи - підприємця Бобровського Петра Костянтиновича (87525, місто Маріуполь, бульвар Б. Хмельницького, 12-24, ідентифікаційний код 1953310851) 100 531 (сто тисяч п'ятсот тридцять одну) грн. 00 коп. - відсотків за користування чужими грошовими коштами, 33 027 (тридцять три тисячі двадцять сім) грн. 00 коп. - 3% річних, інфляційну складову боргу у сумі 193 041 (сто дев'яносто три тисячі сорок одну) грн. 00 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмарі" (02222, м. Київ, вул. Закревського, 47, ідентифікаційний код 30735894) до Держаного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 531 (шість тисяч п'ятсот тридцять одну) грн. 98 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 27 листопада 2014 року.

Повний текст рішення підписаний 28 листопада 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна