Постанова № 41799343, 02.12.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/4155/14Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубовик О.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Дяденко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про стягнення надмірно сплачених коштів єдиного соціального внеску, зобов'язання вчинити певні дії., -

В С Т А Н О В И В:

27 жовтня 2014 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про стягнення надмірно сплачених коштів єдиного соціального внеску, зобов'язання вчинити певні дії.

У зв'язку із залишенням позовної заяви без руху, позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути з Кременчуцької ОДПІ надмірно сплачені за період з грудня 2013 року по травень 2014 року кошти єдиного соціального внеску у розмірі 2535,90 грн, зобов'язати внести до картки особового рахунку відомості про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску та утриматись від нарахування єдиного внеску.

27.11.2014 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду у зв'язку із перебуванням на амбулаторному лікуванні та скасувати вимогу про сплату боргу від 11.11.2014.

Протокольною ухвалою суду від 02.12.2014 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовними вимоги щодо скасування вимоги про сплату боргу від 11.11.2014.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що сплачений ним з грудня 2013 року по травень 2014 року єдиний соціальний внесок у розмірі 2535,90 грн підлягає поверненню, оскільки з 23.11.2013 він є пенсіонером за віком, а тому звільнений від сплати єдиного внеску. Вказував на відсутність добровільної згоди на сплату єдиного внеску.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти позову.

У письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач на даний час не досяг пенсійного віку, отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку, а тому зобов'язаний сплачувати єдиний внесок.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м.Кременчуці Полтавської області, та на даний час перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ як платник єдиного внеску, який обрав спрощену систему оподаткування (свідоцтво платника єдиного податку від 29.05.2012 /а.с.15/).

11.08.2013 набрав чинності Закон України від 04.07.2013 N 406-VII "Про внесення Змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи", згідно якого функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснює Міністерство доходів і зборів України.

Відповідно до розділу II "Прикінцеві положення" зазначеного Закону Пенсійним фондом України передано центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, реєстр страхувальників.

З матеріалів справи слідує, що з грудня 2013 року по травень 2014 року позивачем сплачувався єдиний соціальний внесок в розмірі 422,65 грн щомісячно, що підтверджується копіями квитанцій (а.с.22-24).

З 23.11.2013 ОСОБА_3 призначена пенсія за віком довічно (а.с.19, 20).

24.06.2014 та повторно 26.09.2014 позивач звернувся до Кременчуцької ОДПІ із заявою про повернення сплаченого єдиного соціального внеску у розмірі 2535,90 грн, у зв'язку з призначенням з 23.11.2013 пенсії за віком (а.с.10-14).

Листом Кременчуцької ОДПІ № 9383/В від 03.10.2014 позивачу відмовлено у поверненні коштів (а.с. 9).

11.11.2014 відповідачем винесено вимогу № Ф-6865-25/5932 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску за червень 2014 року в розмірі 422,65 грн (а.с.65).

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (чинного з 01.01.2011, далі - Закон №2464) платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Разом з тим частиною 4 статті 4 Закону № 2464 передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, за змістом цієї норми фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком (незалежно від того чи досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням віку) та отримують відповідно до закону пенсію.

Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - № 1058-IV) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ) застосовуються, зокрема в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років). Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV.Таке право виникало у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу.

При цьому, пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - із зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, враховуючи закріплені Конституцією України гарантії громадян на соціальний захист, суд дійшов висновку, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, не є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 20.05.2014.

Судом з'ясовано, що ОСОБА_3 на підставі статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 23.11.2013 призначена пенсія за віком довічно, що підтверджується копіями довідки про перебування на обліку та пенсійного посвідчення, листа УПФУ в м.Кремекнчуці (а.с.19, 20,73).

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 укладав договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, ФОП ОСОБА_3 звільнений від сплати єдиного внеску з грудня 2013 року. Разом з тим, з грудня 2013 року по травень 2014 року ним сплачувався єдиний соціальний внесок в розмірі 422,65 грн щомісячно, що підтверджується копіями квитанцій (а.с.22-24).

Аналізуючи наведені правові норми, суд приходить до висновку, що у період з грудня 2013 року по травень 2014 року ФОП ОСОБА_3, як пенсіонер за віком, який обрав спрощену систему оподаткування, не повинен був сплачувати суми єдиного внеску. Відтак, сплачені ним за період з грудня 2013 року по травень 2014 року суми єдиного внеску у загальному розмірі 2535,90 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, у зв'язку з призначенням ОСОБА_3 на підставі статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 23.11.2013 пенсії за віком довічно відсутні підстави для винесення відповідачем вимоги № Ф-6865-25/5932 від 11.11.2014 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску за червень 2014 року в сумі 422,65 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги про скасування вказаної вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання представника відповідача на те, що до позивача не може бути застосовано положення частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI є безпідставними, тому що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком, без конкретизації умов призначення пенсії за віком.

Зважаючи на те, що спірна вимога про сплату боргу є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу № Ф-6865-25/5932 від 11.11.2014.

Пунктом 4 розділу 1 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 № 765, облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Міжрегіональне ГУ), спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників (далі - СДПІ), державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій (далі - ДПІ) відповідно до функціональних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 13 Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником. Занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо зобов'язання Кременчуцької ОДПІ внести відомості до картки особового рахунку про відсутність заборгованості, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Позовні вимоги про зобов'язання Кременчуцької ОДПІ утриматись від нарахування позивачу єдиного внеску задоволенню не підлягають, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Підстав вважати, що відповідач буде нараховувати позивачу єдиний внесок в майбутньому на даний час немає.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 182,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про стягнення надмірно сплачених коштів єдиного соціального внеску, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 11.11.2014 № Ф-6865-25/5932.

Стягнути з Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38742715) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, розрахунковий рахунок НОМЕР_2, АКБ "Приватбанк", МФО 305299, ОКПО 14360570, пластикова картка НОМЕР_3) надмірно сплачені кошти єдиного соціального внеску за період з грудня 2013 року по травень 2014 року в розмірі 2535 (дві тисячі п'ятсот тридцять п'ять) гривень 90 (дев'яносто) копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 182,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 08 грудня 2014 року.

Суддя О.В. Гіглава