Ухвала суду № 41799301, 13.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року м. Київ К/800/58270/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Військової частини А0796, Командира військової частини А0796 генерал-лейтенанта Колесника Ігоря Івановича про визнання протиправним та скасування наказу, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Військової частини А0796 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Військової частини А0796, Командира військової частини А0796 генерал-лейтенанта Колесника І.І. про визнання протиправним та скасування наказу від 25 березня 2013 року №142 в частині клопотання перед вищим командуванням про накладання дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю та в частині притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі місячного грошового забезпечення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі, Військова частина А0796 звернулася з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3, проходив військову службу в Збройних Силах України у Військовій частині А 0796.

Відповідно до наказу №ЗОК №62 від 01 квітня 2006 року починаючи з 01 квітня 2006 року ОСОБА_3 перебував на посаді, що відповідає посаді начальника групи забезпечення паливно-мастильними матеріалами тилу відділу логістики.

25 березня 2013 року командиром військової частини А0796 був винесений наказ №142 «Про результати службового розслідування», відповідно до пунктів 5 та 39 якого, вирішено клопотати перед вищим командуванням про накладання на ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю та притягнути ОСОБА_3 до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі місячного грошового забезпечення.

Винесенню такого наказу передувало службове розслідування по факту наявності розбіжностей між обліковими даними служби пального та фактичною наявністю пально-мастильних матеріалів на складі пального та мастильних матеріалів (виявлене порушення у веденні обліку та нестача пального) у військовій частині А1801, згідно висновків якого встановлено неналежне виконання позивачем службових обов'язків, чим спричинено шкоду державі та порушено вимоги пунктів 3.53.2. та 4.1.1. - 4.1.4. «Положення про матеріально-технічне забезпечення управління 13 армійського корпусу».

Підставою для проведення службового розслідування була довідка-доповідь старшого офіцера відділення відділу по боротьбі з корупцією Західного територіального управління Військової служби правопорядку майора юстиції від 26 лютого 2013 року прим. №2.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що службове розслідування було проведено в порушення Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 15 березня 2004 року № 82, в зв'язку з чим позивача було позбавлено, передбачених Інструкцією та Дисциплінарним Статутом, прав давати усні та письмові пояснення і заперечення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, чим, в свою чергу, порушено процедуру проведення службового розслідування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Обов'язки кожного військовослужбовця визначені статтею 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» до яких відносяться, зокрема, додержання Конституції та законів України, обов'язок поводитись з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків тощо.

Статтею 68 Дисциплінарного статуту визначені дисциплінарні стягнення, які накладаються на молодших та старших офіцерів, а саме: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Пунктом 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. У даному випадку - це Положенням про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07 листопада 2001 року № 1053/2001 (далі - Положення).

Згідно статті 84 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, що проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини та відповідно до вимог ст. 85 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно др статті 92 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що якщо командир за тяжкістю вчиненого підлеглим правопорушення визнає надану йому дисциплінарну владу недостатньою для покарання військовослужбовця, він порушує клопотання про накладення стягнення на винну особу владою старшого командира.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що клопотання командира перед вищим командуванням про накладення дисциплінарного стягнення на винних осіб не є видом дисциплінарного стягнення, однак, за своєю суттю, є рішенням з приводу (щодо) накладення такого стягнення.

При цьому, підставою для внесення клопотання перед вищим командуванням про накладення дисциплінарного стягнення на винних осіб є обґрунтовані висновки про винне діяння таких осіб, встановлені за результатами належно проведеного службового розслідування.

Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення встановлені Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 15 березня 2004 року № 82 (далі - Інструкція).

Пунктом 5.3. зазначеної Інструкції визначено, що притягнення військовослужбовця за результатами службового розслідування до відповідальності здійснюється за вимогами чинного законодавства.

Статтею 86 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України визначено, що після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Згідно з п. 2.2. Інструкції особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, проведення додаткових ревізій.

Пунктом 2.3. Інструкції передбачено, що у разі відмови надати пояснення військовослужбовцем, стосовно якого проводиться службове розслідування, посадовою особою, що його проводить, складається відповідна довідка. Зміст такої довідки засвідчується підписами двох свідків цього факту.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, бесіда щодо неналежного виконання службових обов'язків була проведена з позивачем 12 квітня 2013 року, тобто після прийняття спірного наказу №142 та ознайомлення з таким наказом позивача.

При цьому, позивачем було надано заперечення проти його невідповідності із займаною посадою, а також виявлено бажання ознайомитися з матеріалами службового розслідування для надання доповнень та додаткових заперечень. Однак такі заперечення та клопотання позивача не були та не могли бути взяті відповідачами до уваги, так як 25 березня 2013 року був винесений спірний наказ №142.

Таким чином, позивача було позбавлено, передбачених Інструкцією та Дисциплінарним Статутом, прав давати усні та письмові пояснення і заперечення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, чим, в свою чергу, порушено процедуру проведення службового розслідування.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що Порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування відносно позивача, свідчить про невідповідність п.5 і п.39 спірного наказу вимогам Інструкції та Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Військової частини А0796 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: