Ухвала суду № 41799233, 17.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2014 року м. Київ К/9991/56434/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Господарського суду Запорізької області від 26.01.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011

у справі №13/684/08-АП

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Пологівський хімічний завод «Коагулянт»

до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 26.01.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Пологівської МДПІ Запорізької області №0000172301/2 від 31.07.2008 в частині визначення суми податкового зобов?язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 59998,30 грн. В частині визначення суми податкового зобов?язання з податку на прибуток підприємств в сумі 320,00 грн. провадження у справі закрито.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000172301/2 від 31.07.2008 про визначення позивачу податкового зобов?язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 60318,3 грн., у т.ч. за основним платежем 40596 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 19722,3 грн., стали висновки акта планової виїзної перевірки №90/2301/03327724 від 17.03.2008, з врахуванням рішень відповідача, прийнятих за результатами адміністративного оскарження.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржується в частині донарахування податкового зобов?язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 59998,30 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пп.5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Згідно з вимогами п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України № 334 платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на початок звітного періоду.

Під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону № 334).

Для розрахунку ліміту витрат на поліпшення (ремонти) основних засобів використовуються відомості рядку 4.10. таблиці 3 «Витрати на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат» додатку К1 до декларації податку на прибуток за 2006 рік, згідно яких сукупна балансова вартість всіх груп основних фондів станом на 01.01.2006 становить - 16518764 грн., яка і використовувалась позивачем для розрахунку ліміту віднесення витрат на поліпшення (ремонт) основних засобів до валових.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження іншої балансова вартість всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду, у зв?язку з чим порушення позивачем пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону №334 щодо десятивідсоткового обмеження щодо віднесення до валових витрат на поліпшення основних фондів не знайшло свого підтвердження.

Невідповідність відомостей рядку 4.10 додатку К1 (1618764 грн.) і сум графи 3 таблиці 2 додатку К1 (14664433 грн.) свідчить про те, що позивачем занижено балансову вартість основних засобів для розрахунку амортизаційних відрахувань, та, як наслідок цього, суму амортизаційних відрахувань, що, однак, не було виявлено відповідачем.

У пункті 5.4 статті 5 Закону України №334 наведено особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку.

Відповідно до підпункту 5.4.5 пункту 5.4 статті 5 Закону України №334 до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про рекламу» заходи рекламного характеру - це заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший; реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали, що розповсюдження в рамках рекламної акції рекламних матеріалів з логотипом підприємства, зокрема, ручок, сумок, візитниць, рушників, пов?язано з господарською діяльністю підприємства, підтверджується локальними актами, наказами керівника підприємства про проведення рекламного заходу з зазначенням дати, відповідальних осіб, договорами, актами здачі-приймання робіт, іншими первинними бухгалтерськими документами, які опосередковують фактичне використання придбаних активів у господарській діяльності, чим спростовуються висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат за Ш квартал 2007 року за даними операціями.

Згідно з підпунктом 5.4.9 пункту 5.4 статті 5 Закону України №334 до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання та експлуатацію таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цього Закону (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації) зокрема, закладів охорони здоров'я, пунктів безоплатного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам.

Таким чином, на валові витрати платника податку відносяться витрати на утримання та експлуатацію таких об'єктів (крім будь-якого ремонту), а саме: оплата енергії, вартість комунальних послуг, заробітна плата і нарахування на обов'язкові соціальні заходи технічного персоналу та інші витрати, пов'язані з утриманням об'єкта в належному технічному стані.

Згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Законом України «Про охорону праці» (стаття 19) передбачено, що власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, і також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Підпунктом 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України №334 передбачено, що до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації), зокрема, пунктів медичного огляду найманих працівників, наявність яких зумовлена законодавством або колективними договорами, укладеними згідно із законом.

Враховуючи, що утримання позивачем медичного пункту для забезпечення його основної діяльності обумовлене вимогами законодавства та колективного договору, витрати на його утримання, а також витрати на придбання конвекторів для нагрівання повітря виробничих приміщень, пов?язані з господарською діяльністю, так як здійснюються для функціонування виробництва.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування позивачу податкових зобов?язань з податку на прибуток за спірним податковим повідомленням-рішенням в загальній сумі 59998,30 грн.

Висновки судів попередніх інстанцій підтверджуються висновком судово-економічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №740/741-09 від 05.11.2009.

Щодо доводів касаційної скарги відповідача про порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то позивачем подано заяву про відмову від позову в частині донарахування податкових зобов?язань з податку на прибуток в сумі 320 грн., що пов?язано з висновками контролюючого органу про заниження валового доходу за 2006 рік на суму заборгованості платника податку перед ТОВ «Агрофірма «Комунар», що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, у сумі 1280 грн. і дана відмова прийнята судом, провадження у справі в цій частині закрито.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що рішення суду першої та апеляційної інстанції засноване на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування з мотивів наведених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області відхилити, а постанову Господарського суду Запорізької області від 26.01.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун