Ухвала суду № 41799217, 12.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Київ К/9991/17888/12

№ К/9991/17888/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012

у справі № 2а-7431/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Альпака»

до Державної податкової інспекції (ДПІ) у Дніпровському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0000532302/0 від 14.09.2010.

У касаційній скарзі ДПІ у Дніпровському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 30.08.2010 № 3776/23-222-22915349, про порушення позивачем норм підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено податковий кредит за квітень 2010 року на загальну суму 112053,00 грн. за податковою накладною ТОВ «Венд Груп», якого визнано банкрутом 08.07.2010; податкова декларація за квітень 2010 року не подавалась; встановлено розбіжність по базі даних АІС «Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» між сумами податкових зобов'язань ТОВ «Венд Груп» і податковим кредитом ТОВ «Альпака».

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2010 № 0000532302/0, яким позивачу визначено податкове зобов`язання із податку на додану вартість у сумі 168080,00 грн., у тому числі: 112053,00 грн. за основним платежем та 56027,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Венд Груп» (виконавець) укладено договір від 01.02.2010 № 12/02 згідно з умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по розробці дизайну і конструктиву ексклюзивних виставкових стендів, а також іншої продукції рекламно-інформаційного характеру.

Факт придбання позивачем зазначених послуг у ТОВ «Венд Груп» та сплати ціни за них підтверджується приєднаними до справи доказами, а саме: копіями податкових та видаткових накладних, платіжних доручень, актів виконаних робіт.

Оцінка доказів судом зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Встановивши в судовому процесі обставини щодо придбання позивачем послуг по розробці дизайну і конструкції ексклюзивних виставкових стендів, а також продукції рекламно-інформаційного характеру та сплати сум ПДВ у ціні цих послуг і продукції, підтвердження господарської операцій первинними бухгалтерськими документами, а сум ПДВ - податковими накладними, що відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли юридично правильного висновку про неправомірне виключення податковим органом з податкового обліку позивача сум податкового кредиту.

З огляду на викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що оспорюванне позивачем податкове повідомлення-рішення, як таке, що прийнято із порушенням законодавства, чинного на час виникнення правовідносин, з приводу прав і обов'язків в якому виник спір, підлягає скасуванню, відповідає встановленим у справі обставинам та правильному застосуванню норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев