Ухвала суду № 41799110, 26.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2014 року м. Київ К/9991/44397/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі - Ізмаїльська ОДПІ) та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - Управління)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012

у справі № 2а-5702/08/1570

за позовом приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"

до Ізмаїльської ОДПІ

та Управління

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.02.2008 № 0000242304/0; з Державного бюджету України стягнуто на користь Товариства бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 94 429 грн.

У касаційних скаргах до Вищого адміністративного суду України Ізмаїльська ОДПІ та Управління просять скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові, посилаючись на неправильне застосування судами положень чинного податкового законодавства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Ізмаїльською ОДПІ було проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2007 року. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 18.02.2008 № 00172304/01125821 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.02.2008 № 0000242304/0, за яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за перевірений період в розмірі 94429 грн.

Правова позиція податкового органу, покладена в основу прийняття цього акта індивідуальної дії, полягає у тому, що з огляду на порядок визначення суми бюджетного відшкодування за правилами підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, не може перевищувати суму податкового кредиту податкового періоду, що безпосередньо передує звітному.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно відхилили зазначені доводи податкового органу як неспроможні.

Так, згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

На час виникнення спірних правовідносин обчислення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснювалося в порядку пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, сума, розрахована за правилами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до пункту 1.8 статті 1 цього Закону набуває статусу бюджетного відшкодування і підлягає поверненню з бюджету.

При цьому, як вірно зазначили суди, Закон не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від збігу в одному звітному періоді моменту виникнення у платника права на включення сум ПДВ до податкового кредиту та дати фактичної сплати цієї суми ПДВ постачальникам.

Правильність зазначеної позиції підтверджує і чинна з 01.01.2008 редакція підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якою бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на час виникнення спірних відносин) передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Аналогічне регулювання встановлено і Податковим кодексом України, абзацом третім пункту 198.6 статті 198 якого визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

А тому відмову платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що сума податку, фактично сплачена отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) не була включена до податкового кредиту цього ж попереднього періоду, не можна визнати правомірною.

Оскільки Ізмаїльською ОДПІ не було виявлено будь-яких порушень з боку позивача у формуванні від'ємного значення ПДВ в оспорюваній сумі та не заперечувався власне факт сплати позивачем своїм контрагентам відповідної суми ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) за наслідками виконання у попередніх податкових періодах операцій, за якими Товариством сформовано податковий кредит, то слід погодитися з наданою судами юридичною оцінкою обставин справи, відповідно до якої зменшення податковою інспекцією суми заявленого позивачем бюджетного відшкодування ПДВ згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є незаконним.

Доводи касаційних скарг зазначеного висновку не спростовують. Інша ж оцінка скаржниками фактичних обставин зі спору та тлумачення закону не є свідченням судової помилки.

Оскільки норми матеріального права було правильно застосовано судами, а висновки попередніх інстанцій відповідають установленим у справі обставинам на наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

За огляду на реорганізацію Ізмаїльською ОДПІ Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити відповідача його правонаступником - Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Керуючись статтями 55, 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити Ізмаїльську об'єднану державну податкову інспекцію Одеської області Державної податкової служби її правонаступником - Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Одеській області.

2. Касаційні скарги Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області відхилити.

3. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 у справі № 2а-5702/08/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько