Ухвала суду № 41799050, 05.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. Київ К/9991/6809/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року

у справі № 2а-16798/09/2670

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0006302305 від 15 травня 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2010 року позов задоволено повністю. Рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києві про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 травня 2009 року № 0006302305 скасовано. Ухвалено відшкодувати ПІІ «Лукойл-Україна» витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

16 квітня 2009 року співробітниками ДПА у Київській області була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - АЗС та магазину, що розташовані за адресою: м. Вишгородський район, смт. Димер, вул. Шевченка, 108, та належить суб'єкту підприємницької діяльності - ПІІ «Лукойл-Україна», за результатами якої складений акт на бланку №001209 (зареєстрований за № 0635/26/59/23/30603572).

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали у невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків у розмірі 5373,20 грн. сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, у розмірі 47748,49 грн., невідповідність склала 42375,29 грн.

15 травня 2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0006302305, яким на підставі статті 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до ПІІ «Лукойл-Україна» штрафні (фінансові) санкції у сумі 211876,45 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої статтею 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки згідно договору інкасації та явочної картки була здійснена інкасація готівкових коштів у господарській одиниці позивача, у зв'язку з чим касир господарської одиниці позивача вилучив готівкові кошти з місця проведення розрахунків, сума яких відповідача сумі коштів, зазначеній у денному Х-звіті о 12:23 год., та не встиг провести операцію «службова видача», з огляду на початок перевірки та приїзд інкасаторів, а також усну заборону перевіряючих щодо відображення в реєстраторі розрахункових операцій відповідної службової видачі, що підтверджено відеозаписом камери спостереження об'єкта, у якому проводилась перевірка, та постановою Вишгородського районного суду Київської області від 04 червня 2009 року.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідно до статті 22 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Згідно абзацу 2 пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідно до договору про інкасацію коштів № 111/08/2208 від 26 грудня 2008 року, укладеного позивачем з ВАТ «Державний ощадний банк України» та ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», та додатку до цього договору щоденно, крім неділі, у погодженій годині, здійснюється інкасація коштів об'єкта інкасації ПІІ «Лукойл-Україна» - АЗС-10-24, розташованої за адресою: Київська обл., смт. Димер, вул. Шевченка, 108 (арк. справи 16).

Як вбачається з акту перевірки, перевірка була розпочата о 12:22 год., у цей же час був роздрукований денний Х-звіт реєстратора розрахункових операцій, згідно якого сума готівкових коштів, яка знаходилась на місці проведення розрахунків, становила 5373,20 грн. (арк. справи 42).

З метою своєчасної здачі готівки інкасаторам, касиром господарської одиниці позивача - ОСОБА_1 були вилучені з місця проведення розрахунків кошти у сумі 42390,00 грн. та передані інкасаторам, які згідно явочної картки №013 прибули за маршрутом №1 (смт. Димер, вул. Шевченка, 108) до АЗС № 10-24 ПІІ «Лукойл-Україна» о 11:45 год.

З огляду на вказані обставини, акт перевірки не був підписаний касиром господарської одиниці позивача - ОСОБА_1, проте ним були надані пояснення (які були долучені до акта перевірки), в яких касир вказав викладені вище обставини.

Зазначені обставини підтверджені також постановою Вишгородського районного суду від 04 червня 2009 року, якою було закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 1551 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі пункту 1 статті 247 цього Кодексу, з огляду на відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім іншого, вказані обставини також знайшли своє підтвердження на відеозаписі камери спостереження об'єкта, у якому проводилась перевірка, запис якого здійснений на диск CD-R80 № AUL23C96-003, який долучений до матеріалів справи та досліджувався судами попередніх інстанцій.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 211876,45 грн. на підставні статті 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» спірним рішенням.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна