Ухвала суду № 41798879, 19.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Київ К/9991/16774/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби в особі Новоушицького відділення на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 по справі №2270/10122/11 за позовом Приватного підприємства «Енергосистема» до Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби в особі Новоушицького відділення про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Приватного підприємства «Енергосистема» (далі - ПП «Енергосистема», позивач) до Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби в особі Новоушицького відділення, яка є правонаступником Новоушицького відділення Віньковецької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - Новоушицьке відділення Віньковецької МДПІ Хмельницької області, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Новоушицького відділення Віньковецької МДПІ Хмельницької області №0000172340 від 12.08.2011.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.09.2011, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.09.2011 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач 29.02.2012 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 19.04.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 44.1 статті 44, статті 198 Податкового кодексу України, частини першої статті 203, статей 215, 216 Цивільного кодексу України, статей 11, 159, 163, 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 19.07.2011 по 25.07.2011 уповноваженими особами Новоушицького відділення Віньковецької МДПІ Хмельницької області було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Енергосистема» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 31.05.2011, за результатами якої контролюючим органом складено акт №0059/2340/32679989 від 01.08.2011.

На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172340 від 12.08.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 120971,00грн., з яких 120970,00грн. - за основним платежем та 1,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання став висновок податкового органу про порушення ПП «Енергосистема» вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, внаслідок заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 120970,00грн. При цьому, податковий орган виходив з неправомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Милон-торг», з огляду на укладання угод без настання реальних наслідків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

На підставі належних та допустимих доказів судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність та товарність спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Милон-торг» щодо придбання обладнання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема, договором купівлі-продажу №15 від 01.05.2011, актом прийому-передачі згідно вказаного договору, видатковими накладними та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Досліджені судом апеляційної інстанції в процесі розгляду справи первинні документи підтверджують не лише реальність укладеного правочину, а й фактичне виконання умов цього договору - позивачем отримано обладнання, здійснено його оплату та введено в експлуатацію.

Висновки акта перевірки щодо місцезнаходження ТОВ «Милон-торг» не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки чинне законодавство не ставить в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладених позивачем договорів, з посиланням на відсутність у сторін спрямованості на реальне настання наслідків угоди, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і безапеляційно вказуючи на нікчемність правочинів, податковий орган виходить за межі своєї компетенції. Висновки про наявність мети укладання правочину, що порушує публічний порядок, може зробити лише суд в межах кримінального провадження, що має наслідком винесення вироку суду щодо конкретних суб'єктів та набуття чинності таким вироком.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені Новоушицьким відділенням Віньковецької МДПІ Хмельницької області у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Милон-торг».

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення №0000172340 від 12.08.2011 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби в особі Новоушицького відділення залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 по справі №2270/10122/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв