Ухвала суду № 41798875, 19.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Київ К/9991/54352/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011 по справі №2а-506/10/0370 (№26970/10/9104) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аветра» до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення коштів.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аветра» до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення коштів - задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.01.2010 №0000032301/0. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Любомльська міжрайонна державна податкова інспекція Волинської області 26.08.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.10.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Любомльська міжрайонна державна податкова інспекція Волинської області посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Любомльською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аветра» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх періодів за жовтень, листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2009 по 31.10.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 №233/2037, в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Аветра» занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31045,00грн., в тому числі за жовтень 2009 року на 31045,00грн.

Висновок податкового органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Аветра» вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірності формування позивачем податкового кредиту за жовтень 2009 року по податкових накладних за травень 2008 року, оскільки, на думку податкового органу, відповідні податкові накладні було включено підприємством в податковий кредит по декларації за травень 2008 року.

За результатами перевірки Любомльською міжрайонною державною податковою інспекцією складено акт від 31.12.2009 №№43/23/30733174 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.2010 №0000032301/0, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 40358,50грн., в тому числі 31045,00грн. за основним платежем та 9313,50грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункт 7.5 статті 7 вказаного Закону).

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті Закону передбачено, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В той же час, Законом України «Про податок на додану вартість» не заборонено відносити до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів в межах передбачених Законом строків давності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту у жовтні 2009 року включені податкові накладні попереднього звітного періоду, а саме за травень 2009 року.

Факт отримання відповідних податкових накладних саме у жовтні 2009 року підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних та журналом вхідної кореспонденції Товариства з обмеженою відповідальністю «Аветра» за 2009 рік.

Одночасно з викладеним, судами встановлено, що податкові накладні за травень 2099 року, які були включені до податкового кредиту за жовтень 2009 року, до податкового кредиту травня 2009 року не включалися.

Таким чином, зважаючи на те, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить заборони щодо включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених платником у минулих звітних періодах на підставі належним чином оформлених податкових накладних, висновки податкового органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Аветра» вимог податкового законодавства є необгрунтованими.

Враховуючи викладене та з огляду на положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо перегляду судом касаційної інстанції судових рішень у межах касаційної скарги, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 22.01.2010 №0000032301/0є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011 по справі №2а-506/10/0370 (№26970/10/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв