Ухвала суду № 41798800, 18.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року м. Київ К/800/39747/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді Загороднього А.Ф.,

суддів: Білуги С.В.,

Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу ГУМВС України в Одеській області від 04 серпня 2011 року № 403о/с в частині щодо звільнення позивача з ОВС та поновлення на посаді дільничного інспектора міліції ВМ «Аркадія» Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України в Одеській області від 04 серпня 2011 року № 403о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_2 та поновлено його на посаді дільничного інспектора міліції ВМ «Аркадія» Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. Стягнуто з Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один рік. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Приморський районний відділ Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області подали касаційні скарги, в яких просять скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційних скарг, рішення судів щодо правильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушення судами норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з серпня 2004 року ОСОБА_2 проходить службу в органах внутрішніх справ, з березня 2011 року призначений на посаду дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції відділення міліції «Аркадія» Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та має спеціальне звання лейтенант міліції.

Наказом начальника ГУМВС України в Одеській області від 04 серпня 2011 року № 403 о/с звільнено ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за власним бажанням).

Підставою для винесення спірного наказу слугував рапорт ОСОБА_2 про його звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням, у якому зазначено про намір позивача звільнитися через сімейні обставини та скрутне матеріальне становище, від проходження ВЛК відмовляється, так як, вважає себе здоровим, на звільненні наполягає і просить розглянути рапорт без його участі.

Згідно підпункту «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Відповідно до статті 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, особи рядового та начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніше, як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов'язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов'язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо.

Проте, у межах передбаченого пунктом 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення, сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк. Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Разом з тим, як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рапорт ОСОБА_2 не містить посилання на дату, з якої він бажає звільнитися, тобто, свого бажання про припинення служби до спливу строку попередження позивачем не заявлялось.

При цьому, керівництвом ГУ МВС України в Одеській області та Приморського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області підстави написання позивачем рапорту про звільнення не з'ясовувались, поважність причин, що перешкоджають виконанню ним своїх посадових обов'язків та бесіда щодо звільнення не проводились, що в свою чергу є порушенням пункту «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Більш того, 31 серпня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до начальника ГУ МВС України в Одеській області Яцкова М.В. із рапортом щодо відкликання попереднього рапорту про звільнення за власним бажанням та бажання подовжити службу в органах внутрішніх справ, з огляду на те, що він був написаний передчасно.

З огляду на те, що ОСОБА_2 у своєму рапорті не зазначив точної дати з якої він бажає звільнитися, та враховуючи подання ним 31 серпня 2011 року рапорту щодо відкликання попереднього рапорту, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо неправомірності дій ГУ МВС України в Одеській області стосовно звільнення позивача зі служби за власним бажанням, і відповідно, суди правомірно скасували спірний наказ Міністерства внутрішніх справ України від від 04 серпня 2011 року № 403 о/с в частині звільнення ОСОБА_2, та поновили його на службі.

Наведене узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду України від 24 червня 2014 року № 21-241а14.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій було правильно вирішено питання щодо стягнення з Приморського районного відділу Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного року, оскільки приписи пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, які обмежували право позивача на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу були змінені лише у грудні 2012 року, а тому на позивача звільненого зі служби 04 серпня 2011 року положення пункту 24 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2012 року № 1137 не розповсюджуються.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

С.С. Пасічник