Ухвала суду № 41798735, 05.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. Київ К/800/37502/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2012

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013

у справі № 2а-10476/12/0170/5

за позовом публічного акціонерного товариства "Кримгазбуд" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.09.2012 № 0000422206.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013, позов задоволено з тих мотивів, що реальність виконання господарських операцій з поставки приватним підприємством «Завозінвест» (далі - ПП «Завозінвест») товару (труб металевих) позивачеві підтверджується документально, тоді як податковою інспекцією не доведено обставин, які виключають право платника на податковий кредит.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що ПП «Завозінвест» не мало об'єктивних можливостей виконати розглядувані поставки; спірні операції оформлені штучним документообігом з метою створення імітації поставки товару та отримання Товариством завдяки цьому необґрунтованих переваг у податковому обліку.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з питань правомірності проведення господарських відносин з платником податків ПП «Завозінвест» з метою встановлення факту реальності проведення взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.10.2010 по 31.12.2010.

За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 28.08.2012 № 6010/22-06/03335681 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 458 382,50 грн. (у тому числі 366 706 грн. за основним платежем та 91676,50 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для оспорюваного донарахування став висновок податкового органу про незаконне формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товару (труб металевих) у названого контрагента. ДПІ вважає, що Товариством створена схема штучного руху товару, спрямована на створення формального документообігу, про що свідчить: відсутність названого постачальника за місцезнаходженням, відсутність у нього основних фондів, рухомого та нерухомого майна, транспортних засобів та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваних операцій з поставки товарів позивачеві; розбіжність муж сумою податкового зобов'язання ПП «Завозінвест» та сумою податкового кредиту Товариства. Також ДПІ зазначає, що опитаний працівниками податкової міліції директор ПП «Завозінвест» не зміг надати пояснень щодо обставин укладення та виконання договорів з постачальниками та покупцями товарів у процесі здійснення фінансово-господарської діяльності цього підприємства.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Інших вимог для формування податкового кредиту наведеними нормами Закону не передбачено.

При цьому обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця, оскільки саме він є суб'єктом, який використовує нараховані постачальниками суми ПДВ при обчисленні суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету.

У справі, що переглядається, суди з'ясували, що труби металеві були поставлені позивачеві за договором купівлі-продажу від 15.10.2010 № 56, укладеним Товариством (покупець) та ПП «Завозінвест» (постачальник); виконання цих операцій оформлено видатковими накладними, податковими накладними, актами надходження товарів на склад, складеними працівниками Товариства. Перевезення товарів здійснювалося власними силами позивача (про що свідчать наявні у справі копії шляхом листів); придбаний товар було використано позивачем у власній господарській діяльності під час здійснення будівельних робіт на об'єктах замовників.

Зазначені документи, як встановили суди, відповідають законодавчо встановленим вимогам та достовірно засвідчують обставини, з яким Закон пов'язує право на податковий кредит.

Факт поставки товару знайшов своє підтвердження і під час допиту як свідків працівників Товариства, які безпосередньо приймали цю продукцію.

Слід зазначити, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу про наявність таких обставин, як неможливість реального виконання платником господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, здійснення операцій з товаром, які не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, вказаному платником, облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникнення податкової вигоди, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, якщо податковим органом буде доведено, що платник діяв без належної обережності та йому мало бути відомо про правопорушення, допущені контрагентом.

ДПІ під час податкової перевірки не було встановлено жодної з перелічених обставин, що свідчили б про необґрунтованість податкової вигоди Товариства та про штучне створення ним разом з контрагентом підстав для виникнення права на податковий кредит.

Наведені податковим органом доводи щодо незнаходження контрагента за юридичною адресою, відсутність у нього умов для виконання розглядуваних поставок, неналежне звітування ПП «Завозінвест» до податкового органу стосуються діяльності саме цього контрагента як самостійного суб'єкта господарювання, а тому не є підтвердженням недобросовісності Товариства при реалізації ним права на податковий кредит за недоведеності ДПІ факту змови Товариства з цим постачальником.

Неспроможність пояснень директора ПП «Завозінвест» щодо фактичного виконання спірних операцій спростовується наявними у справі первинними документами.

З урахуванням викладеного слід погодитися з висновком судів про відсутність законних підстав для донарахування позивачеві відповідної суми ПДВ за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги зводяться до іншої, ніж надана судами, оцінки доказів, що не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових актів, позаяк ці доводи не спростовують правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального або процесуального права.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 у справі № 2а-10476/12/0170/5 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько