Ухвала суду № 41798732, 05.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. Київ К/9991/29868/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.12.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012

у справі № 0670/8335/11

за позовом приватного підприємства "СТК Молоко" (далі - Підприємство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.12.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012, позов задоволено; визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.08.2011 № 0005341601, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за травень 2011 року в розмірі 930 491 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти зі спору та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що актами податкових перевірок засвідчено порушення Підприємством вимог податкового законодавства при формуванні від'ємного значення ПДВ в оспорюваній сумі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено камеральну перевірку даних Підприємства, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за травень 2011 року. Під час цієї перевірки було виявлено відображення платником у рядку 21.2 податкової декларації за травень 2011 року залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 931 358 грн., яке зменшено позивачеві згідно з актами попередніх перевірок.

Як випливає з положень статті 86 Податкового кодексу України, акт податкової перевірки призначений для оформлення результатів такої перевірки та само по собі не породжує виникнення прав та\або обов'язків платника. За своєю правовою природою такий акт має констатуючий, а не владний, зобов'язальний характер, позаяк містить лише виклад обставин щодо виявлених податковим органом правопорушень у сфері оподаткування. Акт перевірки не містить обов'язкових для виконання приписів, розпоряджень, що тягнуть юридичні наслідки; обов'язки у сфері оподаткування виникають у платника у зв'язку з прийняттям податковим органом рішення на підставі акта перевірки.

Оскільки у розглядуваному випадку обов'язкові для виконання рішення на підставі попередніх актів перевірок ДПІ не приймалися, то власне висновки цих актів перевірки не повинні були враховуватися Підприємством при формуванні даних податкового обліку в податковій декларації за травень 2011 року.

Слід зазначити, що, розглядаючи даний позов, суди безпідставно вдалися до правової оцінки висновків податкового органу, викладених в акті від 13.10.2010 № 7838/23-2/36548926 про результати документальної невиїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за період з 01.06.2010 по 31.08.2010. Адже, по-перше, предмет доказування у даній справі не охоплює дослідження цього акта. По-друге ж, висновки акта перевірки підлягають правовому аналізу в судовому порядку лише під час оскарження податкового рішення, прийнятого на підставі відповідного акта.

Однак оскільки помилковість висновків судів не вплинула на прийняття ними правильного по суті спору рішення, то підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 у справі № 0670/8335/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько