Ухвала суду № 41798729, 05.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. Київ К/9991/20026/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі - ДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012

у справі № 2а-11690/11/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хімічні технології" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням подальшої зміни позовних вимог) подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2011 № 0003302305 та № 0003312305.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, позов задоволено.

Судові рішення у справі мотивовано тим, що Товариством дотримано законодавчо встановлені умови формування податкового кредиту за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Перша технологічна компанія СТГ» (далі - ТОВ «Перша технологічна компанія СТГ»), тоді як податковою інспекцією не доведено існування обставин, з якими чинне законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди.

Посилаючись на невідповідність висновків судів нормам чинного податкового законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що умови провадження господарської діяльності спірного контрагента свідчать про неможливість виконання ним поставок в адресу позивача, у зв'язку з чим спірні операції як фіктивні не можуть викликати податкові наслідки.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за періоди з 01.01.2011 по 31.01.2011 та з 01.03.2011 по 31.03.2011.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 05.07.2011 № 3112/2305/32028975 та прийнято податкове повідомлення рішення від 22.07.2011 № 0003312305, згідно з яким позивачеві зменшено від'ємне значення з ПДВ у розмірі 239 761 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення рішення від 22.07.2011 № 0003302305, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 75837 грн. (у тому числі 75836 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для прийняття цих актів індивідуальної дії став висновок податкового органу про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, пред'явлених до сплати ТОВ «Перша технологічна компанія СТГ» за фактом поставки товарно-матеріальних цінностей. При цьому ДПІ вважає, що Товариством створена схема штучного руху товару, спрямована на створення формального документообігу.

На обґрунтування своєї правової позиції ДПІ зазначає про неможливість реального виконання фінансово-господарських операцій названим постачальником в силу відсутності у нього достатньої кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для виконання розглядуваних поставок; також ДПІ посилається на неперебування ТОВ «Перша технологічна компанія СТГ» за місцезнаходженням та відсутність у цього постачальника товару, який виступав предметом спірних поставок.

Вирішуючи даний спір, суди обох попередніх інстанцій цілком об'єктивно не погодилися із наведеною правовою позицією податкового органу.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно виходили з такого.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З викладених правових норм випливає, що при реалізації права на податковий кредит платник повинен довести факти придбання товарів (робіт, послуг) з метою виконання операцій, які є об'єктом оподаткування ПДВ; платник повинен представити належним чином оформлені первинні облікові документи на купівлю товарів (робіт, послуг) та податкові накладні. Зазначені документи мають відповідати встановленим законодавством вимогам, містити несуперечливу та достовірну інформацію, підтверджувати реальність виконання платником відповідних господарських операцій.

Досліджуючи дотримання позивачем наведених умов формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Перша технологічна компанія СТГ», суди встановили, що у рамках виконання договору поставки від 03.01.2011 № 0301/11 названий контрагент поставив позивачеві товарно-матеріальні цінності (поліакрілонітрільне волокно, лігносульфонат технічний, залізо сіркокисле).

Виконання цих операцій оформлено складенням видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних; зазначений товар був прийнятий уповноваженими особами Товариства на підставі довіреностей про отримання товарно-матеріальних цінностей за формою М-2 (які зареєстровані у Журналі виданих довіреностей установленої форми); прийняття товару за якістю засвідчено актами прийомки по якості; придбаний товар зберігався в орендованих позивачем складських приміщеннях та був використаний Товариством у виробництві реагентів (що підтверджується картками складського обліку та лімітно-забірними картками).

На підставі цього суди цілком об'єктивно зазначили, що позивачем доведено реальність господарських операцій, з якими він пов'язує право на податковий кредит в оспорюваній сумі.

Суди обґрунтовано відхилили посилання ДПІ на відсутність ТОВ «Перша технологічна компанія СТГ» за місцезнаходженням з огляду на недоведеність відповідачем цієї обставини.

Суди також правомірно зазначили, що такі обставини, як відсутність у контрагента майна, основних фондів, мінімальна кількість працівників не можуть самі по собі ставити під сумнів фактичне виконання операцій з поставки, адже специфіка підприємницької діяльності у сфері торгівлі, яка передбачає здійснення операцій з купівлі та продажу товару, полягає у тому, що підприємство, яке здійснює реалізацію товарно-матеріальних цінностей, особливо перепродавець товару, не потребує ані значної кількості працівників, ані наявність основних фондів, транспортних засобів для виконання взятих на себе зобов'язань.

З урахуванням викладеного слід погодитися з висновком судів про відсутність законних підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень з підстав невизнання права позивача на податковий кредит за операціями з ТОВ «Перша технологічна компанія СТГ».

Доводи касаційної скарги зводяться до іншої, ніж надана судами, оцінки доказів, що не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових актів, позаяк ці доводи не спростовують правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального або процесуального права.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 у справі № 2а-11690/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько