Ухвала суду № 41798557, 05.11.2014, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 759/19392/13-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/10759/2014Головуючий у суді першої інстанції: Морозов М.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 листопада 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,

при секретарі: Басюк Ю.В.

за участю: позивача - ОСОБА_3

представників позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5

представника третьої особи - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 5 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кольчуга- Київ», ОСОБА_7 про визнання частково недійсним договору про відступлення права вимоги від 11 березня 2013 року, визнання незаконними дії при укладанні договору про відступлення прав вимоги від 11 березня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кольчуга- Київ», ОСОБА_7 про визнання частково недійсним договору про відступлення права вимоги від 11 березня 2013 року, визнання незаконними дії при укладанні договору про відступлення прав вимоги від 11 березня 2013 року.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 11 березня 2013 року укладено договір про переуступку прав вимоги, за яким первісний кредитор ТОВ «Енергогазінвестконсалт» разом з іншим кредитором ОСОБА_7 переуступили ТОВ «Кольчуга-Київ» право вимоги щодо стягнення коштів за його, ОСОБА_3, зобов'язаннями. Даний договір в частині відступлення права вимог від ТОВ «Енергогазінвестконсалт» до ТОВ «Кольчуга-Київ» є незаконним та необґрунтованим та є таким, що порушує права та інтереси позивача, оскільки відповідач не може бути стороною в даному договорі, зокрема, не може бути первісним кредитором. Для того, щоб набути статус кредитора у зобов'язанні, юридична чи фізична особа в обов'язковому, підтвердженому і встановленому порядку повинна мати грошові зобов'язання до боржника, як передбачено п. 14.1.95. ст. 14 Податкового кодексу України. В договорі не має жодної згадки щодо передачі грошових коштів від ТОВ «Енергогазінвестконсалт» до нього, відсутнє також і документальне підтвердження такого перерахування коштів, що є порушенням вимог ст. 14 Податкового кодексу України щодо визначення поняття «кредитор». На законодавчому рівні відповідач жодним чином не набував ніяких прав та обов'язків «кредитора». На момент написання основного документа засновником відповідача був ОСОБА_7, тобто та сама особа, що за основним документом мала перераховувати кошти на розрахунковий рахунок відповідача для подальшого придбання та оформлення технічної документації на земельну ділянку площею 30 га, розташованої в Генічеському районі Херсонської області на Арабатській стрільці частину коштів. ОСОБА_7 мав перерахувати кошти на розрахунковий рахунок відповідача, засновником якого сам і являється. В даному випадку чітко видно, що кредитор і боржник одна особа, тому між ними не можуть виникнути ніякі боргові зобов'язання, бо існує поєднання кредитора і боржника відповідно до ст. 606 ЦК України. Вказані обставини в їх сукупності є такими, що є підставами для визнання зазначеного вище договору про відступлення права вимоги від 11.03.2013 р. частково недійсним.

Крім цього зазначив, що відповідач позбавлений був можливості укладати такий договір та виступати в ролі первісного кредитора, а тому дії відповідача з переуступки прав вимоги від нього, як первісного кредитора, до ТОВ «Кольчуга-Київ» є неправомірними.

Після відкриття провадження у справі, позивач уточнив позовні вимоги, відповідно до яких просив внести зміни до договору про відступлення права вимоги від 11 березня 2013 року шляхом виключення з договору сторони ТОВ «Енергогазінвестконсалт» як первісного кредитора.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 5 червня 2014 року відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кольчуга- Київ», ОСОБА_7 про визнання частково недійсним договору про відступлення права вимоги від 11 березня 2013 року, визнання незаконними дії при укладанні договору про відступлення прав вимоги від 11 березня 2013 року.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги рішення Апеляційного суду м. Києва від 5 лютого 2014 року, що залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року.

Так, зазначеним рішенням встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ» не доведено належними доказами отримання фізичною особою ОСОБА_3 від фізичної особи ОСОБА_7 та товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт» грошових коштів у власність ОСОБА_3. Між ОСОБА_7 та ТОВ «Енергогазінвестконсалт» в особі директора ОСОБА_3 на період 2007 року вбачається наявність правовідносин щодо здійснення інвестиційної діяльності, а тому правовідносини, що склалися між сторонами не регулюються ст.ст. 1046 - 1051 ЦК України. Та відповідно не містять ознак боргових відносин.

Таким чином суд першої інстанції повинен був прийняти зазначене рішення до уваги та застосувати положення ч. 3 ст. 61 ЦПК України, відповідно до яких обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В судове засідання представник ТОВ «Енергогазінвестконсалт», третя особа: ОСОБА_7 не з»явилися, про день та час розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, причини своєї неявки суду не повідомили, у зв»язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог, передбачених ст.305 ч.2 ЦПК України

ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 і ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити.

Представник ТОВ «Кольчуга - Київ» Маріїнський О.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з»явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно розписки від 13 жовтня 2010 року ОСОБА_3 отримав у ОСОБА_7 1962780 доларів США в листопаді 2007 року для вирішення питання придбання земельної ділянки розміром 30 га,, розташованої в Херсонській області, Генічеському районі Арбатська стрілка на користь ТОВ «Енергогазінвестконсалт». Кошти були отримані у готівковому вигляді в листопаді 2007 року, а також на розрахунковий рахунок ТОВ «Енергогазінвестконсалт» було зараховано 4647500 грн., які надійшли від структур ОСОБА_7 до ОСОБА_3, який на той час був директором і власником ТОВ «Енергогазінвестконсалт». В подальшому в розписці ОСОБА_3 вказує на то, що після реалізації земельної ділянки він повинен із виручених коштів повернути на рахунок структурам ОСОБА_7 24647500 грн. і 2 % кредитної ставки, а також готівкові кошти в сумі 19662788 доларів США і 5% річних.

11 березня 2013 року між ОСОБА_7, з однієї сторони, ТОВ «Енергогазінвестконсалт», з другої сторони, і ТОВ «Кольчуга - Київ» з третьої сторони, було укладено договір про спільну діяльність.

Крім того, 11 березня 2013 року між ОСОБА_7 і ТОВ «Енергогазінвестконсалт», з однієї сторони, та ТОВ «Кольчуга-Київ», з іншої сторони, було укладено договір про відступлення права вимоги за борговою розпискою ОСОБА_3 від 13 жовтня 2010 року.

Звертаючись до суду з позовом, вимоги за яким до початку розгляду справи по суті уточнив і просив внести зміни до договору про відступлення права вимоги від 11 березня 2013 року шляхом виключення з договору сторони ТОВ «Енергогазінвестконсалт» як первісного кредитора, позивач посилався на те, що ТОВ «Енергогазінвестконсалт» з огляду на вимоги Податкового кодексу України не має ознак кредитора щодо нього.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3, будучи боржником за основним зобов»язанням, виходячи із правового змісту частині 1 ст.516 ЦК України, не має прав оспорювати договір відступлення права вимоги, просити в судовому порядку вносити зміни до нього щодо суб»єктного складу його сторін чи законність дій цих сторін при укладенні такого договору щодо нього з будь-яких правових підстав. Крім того, суд першої інстанції вважав, що позовна вимога про внесення змін до договору про відступлення права вимоги від 11 березня 2013 року шляхом виключення з договору ТОВ «Енергогазінвестконсалт» як первісного кредитора не є способом захисту, визначеним статтею 16 ЦК України, та при ситуації, що законодавцем не передбачено отримання згоди боржника на укладення такого договору.

Такий висновок суду відповідає встановленим судом обставинам та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом ( ст.4 ЦПК України).

Статтею 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 не є стороною договору про відступлення права вимоги, укладеного 11 березня 2013 року між ОСОБА_7 і ТОВ «Енергогазінвестконсалт», з однієї сторони, та ТОВ «Кольчуга-Київ», з другої сторони.

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України визначає умови, за наявності яких, договір може бути розірваний , а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони договору.

Системний аналіз правових норм дає підстави вважати, що вимоги про розірвання або зміну договору має права заявити сторона договору.

Отже, ОСОБА_3, не будучи стороною договору про відступлення права вимоги, не вправі ставити питання про зміну або розірвання договору з підстав, встановлених ст.ст.651,652 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом при ухваленні рішення не враховані обставини. встановлені рішенням Апеляційного суду м.Києва від 5 лютого 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року у справі за позовом ТОВ «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_3 про стягнення боргу, правового значення у цій справі не мають та не впливають на правильність висновків суду про безпідставність вимог ОСОБА_3 про внесення змін до договору про відступлення права вимоги шляхом виключення з договору сторони ТОВ «Енергогазінвестконсалт» як первісного кредитора.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги про порушення норм процесуального права безпідставні.

З огляду на викладене, передбачених ст.309 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції по даній справі немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 5 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: