Ухвала суду № 417984, 01.06.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“01” червня 2006 р.Справа №2-338/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Карася О.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання Бойченко Ю.П.

за участю представників:

позивача: 1)Дюговська Л.М. генеральний директор;

2)Гученко П.Ф. (дов. від 10.04.2006 р. №40/60);

відповідача: Назарова О.П. (дов. від 09.09.2005 р. №7830/9/10-12)

розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ледже Артіс” та Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на рішення Господарського суду м. Києва від 09.03.2005 р.

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 р.

у справі №33/125-32/47

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ледже Артіс”

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ледже Артіс” (далі по тексту позивач, ТОВ “Ледже Артіс”) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 23.07.2002 р. №0000812600/0-7682/10-26-02/621 та від 10.02.2003 р. №0000802600/3-1795/10/26-05/25389424/209 (з урахуванням уточнення позовних вимог від 02.02.2005 р.).

Позовні вимоги мотивовано тим, що акт перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, складений відповідачем з порушенням норм Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами. Крім того, на думку позивача при проведенні перевірки відповідачем не досліджено та не встановлено дійсну суму валових витрат і балансових збитків підприємства, не враховано фактично сплаченої суми податку на додану вартість.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.03.2005 р. у справі №33/125-32/47 (суддя Хрипун О.О.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 р. (головуючий суддя Мачульський Г.М., судді Дикунська С.Я., Вербицька О.В.) позов ТОВ “Ледже Артіс” задоволено частково; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 10.02.2003 р. №0000802600/3-1795/10/26-05/25389424/209 в частині визначення ТОВ “Ледже Артіс” податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток у розмірі 16040,94 грн., в т. ч. 12834,15 грн. основний платіж та 3206,79 грн. штрафні (фінансові) санкції; в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення Господарського суду м. Києва від 09.03.2005 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 р. у справі №33/125-34/47 мотивовано наступним.

Так, не зважаючи на обґрунтованість висновків відповідача в частині завищення ТОВ “Ледже Артіс” валових витрат за операцією з придбання основних фондів у ІІ кварталі 2001 р. діяльність позивача у цьому податковому періоді була збитковою, тобто у підприємства не виникало обєкта оподаткування, а отже, на думку судів першої та апеляційної інстанцій, донарахування ТОВ “Ледже Артіс” податкових зобовязань за ІІ квартал 2001 р. у розмірі 12720,00 грн. та застосування 2179,62 грн. штрафних (фінансових) санкцій є помилковим.

Однак, донарахування ТОВ “Ледже Артіс” податкових зобовязань з податку на додану вартість за серпень 2000 р. у розмір 180,00 грн. та за жовтень 2000 р. у розмірі 766,70 грн., а також застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 236,70 грн., на думку судів першої та апеляційної інстанцій, є правомірним, оскільки позивачем не надано доказів подання уточнюючих декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток, які б містили виправлені показники розміру податкових зобовязань, відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Крім того, на думку судів першої та апеляційної інстанцій, сам факт наявності у позивача переплат з податку на додану вартість та податку на прибуток та те, що викладені в акті перевірки факти порушення податкового законодавства не вплинули на розрахунки з бюджетом і не призвели до ненадходження податків, не звільняє ТОВ “Ледже Артіс” від обовязку щодо своєчасної та повної сплати належних сум податків у встановлені законом терміни.

ТОВ “Ледже Артіс” не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 09.03.2005 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 р. подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в частині незадоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 09.03.2005 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 р. подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким в позові ТОВ “Ледже Артіс” відмовити, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги ТОВ “Ледже Артіс” та ДПІ у Оболонському районі м. Києва не підлягають задоволенню з наступних підстав.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.07.2002 р. №0000812600/0-7682/10/26-05/621, яким ТОВ “Ледже Артіс” згідно з п. п. “б” п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено податкове зобовязання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2 000,00 грн., в т.ч. 1 600,00 грн. - основний платіж та 400,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В межах адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.02.2003 р. №0000802600/3-1795/10/26-05/25389424/209, яким позивачу згідно з п. п. “б” п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”, п. п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5, п. п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 25 717,00 грн., в т.ч. 20 575,00 грн. основний платіж та 5 142,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Податкові повідомлення-рішення від 23.07.2002 р. №0000812600/0-7682/10/26-05/621 та від 10.02.2003 р. №0000802600/3-1795/10/26-05/25389424/209 прийняті на підставі акту перевірки “Про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ “Ледже Артіс” за період з 01.01.2000 р. по 01.01.2002 р.” від 22.07.2002р. № 1335/10/26-05 (далі по тексту Акт перевірки), відповідно до якого позивачем занижено валовий доход у ІІ кв. 2000 р. на 26 185,00 грн. та податку на прибуток на 7 855,00 грн., заниження валового доходу у 2001 р. на 24 400,00 грн. та податку на прибуток 12720,00 грн., а також заниження податку на додану вартість за серпень 2000 р. на 180,00 грн. та за жовтень 2000 р. на 1 420,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем встановлено: 1) включення позивачем у ІІ кв. 2000 р. до валових витрат суми податку на додану вартість, сплачені у складі ціни придбання товарів, в наслідок чого порушено п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”; 2) віднесення у ІІ кв. 2001 р. до складу валових витрат витрати на придбання основних засобів (виробничого корпусу), в наслідок чого порушено п. п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п. п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”; 3) віднесення у ІІ кв. 2001 р. до валових витрат витрати на придбання основних засобів (виробничого корпусу), в наслідок чого порушено п. п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п. п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”; 4) не включення у серпні 2000 р. до складу податкових зобовязань з податку на додану вартість 180,00 грн., а у жовтні 2000 р. -1 420,00 грн., в наслідок чого порушено п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено первинні документи, що стосуються формування валових витрат підприємства, податкових декларацій з податку на прибуток та податку на додану вартість за періоди, що перевірялись відповідачем, платіжні доручення на сплату позивачем податку на додану вартість за період 2000-2001 р. р. та висновок судово-бухгалтерської експертизи від 28.08.2003 р. №3246 (далі по тексту Висновок експертизи) на підставі чого встановлено, що у II кв. 2000 р. позивач включав до валових витрат суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості придбаних товарів. Так, згідно податкових декларацій з податку на додану вартість в квітні 2000 року до валових витрат віднесено - 8,1 тис. грн., в травні 2000 -7,3 тис. грн., в червні 2000 -10,8 тис. грн.

Відповідно до п. п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб, до складу валових витрат не включаються. Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) вартість яких належать до валових витрат такого платника податку.

Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскільки позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, то віднесення ним сум податку на додану вартість сплаченого у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) до валових витрат, є неправомірним, а отже висновок відповідача про завищення валових витрат позивачем за ІІ кв. 2000 р. на 26 185,00 грн. є обгрунтованим.

Як вбачається з Акту перевірки та Висновку експертизи, при визначенні розміру валових витрат позивача за II кв. 2000 р. у складі валових витрат не враховано 380,50 грн., сплачених позивачем як внесок до Пенсійного фонду України з операції купівлі валюти на виконання договору від 10.03.1998 р., укладеного позивачем з компанією “Італтакко”.

Згідно ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. ст. 8, 9 цього Закону, а отже, у формуванні обєкта оподаткування повинні брати участь всі валові доходи та валові витрати, визначені у порядку, встановленому Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до Висновку експертизи за результатами проведеного дослідження дійсна сума валових витрат позивача у ІІ кв. 2000 р. склала 403,8 тис. грн., валового доходу - 445,9 тис. грн., обєкт оподаткування - 25,8 тис. грн., податок на прибуток - 12,4 тис. грн. Викладені в Акті перевірки обставини про заниження позивачем податку на прибуток у ІІ кв. 2000 р. підтверджені експертизою в частині донарахування за цей період 7,7 тис. грн. податку на прибуток.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України погоджується з тим, що позивачу правомірно донараховано 7 740,85 грн. податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 935,21 грн.

Згідно з п. п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, повязані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із ст. ст. 8 і 9 та п.п. 7.9.4 цього Закону не включаються до складу валових витрат.

Як правомірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в порушення п. п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем у ІІ кв. 2001 році включено до валових витрат 53 759,25 грн., сплачених за участь у конкурсі по продажу майна, які фактично увійшли у вартість придбаного нежитлового приміщення у Відкритого акціонерного товариства “Полюс”, що підтверджується актом прийому-передачі від 31.07.2001 р., податковою накладною від 30.07.2001 р. №373 та виписками з банківського рахунку позивача, які наявні в матеріалах справи.

Згідно з Висновком експертизи донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 12 720,00 грн. за ІІ кв. 2001 р. не підтверджується у звязку з наявністю у підприємства відємного значення обєкту оподаткування попередніх періодів.

Пунктом 6.1 ст. 6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції на момент проведення перевірки) визначено, що у разі, коли обєкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами звітного (податкового) кварталу має відємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), то дозволяється відповідне зменшення обєкта оподаткування наступного звітного (податкового) кварталу, а також кожного з наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до повного погашення такого відємного значення обєкта оподаткування.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками відповідача щодо завищення позивачем валових витрат за операцією з придбанням основних фондів у II кв. 2001 р., однак оскільки діяльність позивача у цьому податковому періоді була збитковою, тобто обєкта оподаткування у підприємства не виникло, то донарахування позивачу податкових зобовязань за ІІ кв. 2001 р. у розмірі 12720,00 грн. та застосування 2 179,62 грн. штрафних (фінансових) санкцій є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобовязань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

За даними Акту перевірки чиста сума податкових зобовязань з податку на додану вартість у серпні 2000 р. позивачем занижена на 180,00 грн., у жовтні - на 1 420,00 грн., що підтверджується Висновком експертизи лише частково. Так. за результатами дослідження за серпень 2000 р. позивачем занижено податок на додану вартість на 526,00 грн., а за жовтень 2000 р. на 766,70 грн. При цьому, помилки в обчисленні позивачем сум податку на додану вартість, належних до сплати в бюджет за вказані періоди, зумовлені невірним визначенням розміру податкового кредиту, а також податкових зобовязань за проведеним коригуванням з операції по поверненню товару ТОВ “Знахідка”.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає обгрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість за серпень 2000 р. у розмірі 180,00 грн. та за жовтень 2000 р. у розмірі 766,70 грн., а також застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 236,70 грн.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

В матеріалах справи докази подання уточнюючих декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток, які б містили виправлені показники розміру податкових зобовязань відсутні.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України погоджується з тим, що податкове повідомлення-рішення від 10.02.2003 р. №0000802600/3-1795/10/26-05/25389424/209 підлягає визнанню недійсним в частині донарахування позивачу 12 834,15 грн. податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 206,79 грн.; податкове повідомлення-рішення від 23.07.2002 р. №0000812600/0-7682/10/26-05/621 - в частині донарахування позивачу 653,30 грн. податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 163,30 грн.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України, дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду м. Києва від 09.03.2005 р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 р. у справі №33/125-32/47 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ледже Артіс” на рішення Господарського суду м. Києва від 09.03.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 р. у справі №33/125-32/47 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 09.03.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 р. у справі №33/125-32/47 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 09.03.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 р. у справі №33/125-32/47 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)О.А. Сергейчук Судді(підпис)О.В. Карась(підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. Степашко(підпис)Т.М. ШипулінаЗ оригіналом згідно

Суддя О.А. Сергейчук