Вирок № 41798107, 08.12.2014, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1467/14-к

Провадження №1-кп/743/115/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 року

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого - суддіСташківа В.Б.,при секретарі Нерус Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки кримінальне провадження (внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014270220000387 від 26.09.2014 р.) по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Ніжин Чернігівської області, громадянина України, паспорт серії НОМЕР_3, з середньою спеціальною освітою, розлученого, працюючого начальником зміни охоронного агентства «Бар'єр», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, що підпорядковане Антрацитівській міській раді Луганської області та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, такого, що не має судимостей,

за ст. 122 ч. 1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: старшого прокурора прокуратури Ріпкинського району Ярошенка Д.Д.,

захисника ОСОБА_5,

потерпілого ОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В :

20.09.2014 року, близько 09 год. 30 хв., ОСОБА_3, перебуваючи на подвір'ї житлового будинку АДРЕСА_3, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_6, умисно наніс останньому не менше 2 ударів рукою в область голови, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді двобічного перелому нижньої щелепи по 42-му зубу і в області суглобового відростку зліва, синців та забиття м'яких тканин обличчя, які згідно висновку експерта № 983 від 27.10.2014 р. відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою розладу здоров'я строком понад 21 день.

Допитанний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винність у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково та показав, що він працює в охоронній фірмі в м.Києві. 19 вересня 2014 р. ввечері повернувся в с.Буянки Ріпкинського району, де спільно проживає разом з ОСОБА_7, від якої мають спільного сина ОСОБА_8, 2007 року. Вранці 20.09.2014 р., він вирішив підзаробити гроші у фермера в с.Буянки, а ОСОБА_7 поїхала на велосипеді в магазин «Продукти» (с. Буянки Ріпкинського району). Знаходячись в магазині, ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чіплявся та ображав грубими нецензурними словами ОСОБА_7, безпідставно звинувачуючи її в сексуальних відносинах з іншими чоловіками. Остання приїхавши додому, розповіла йому про цей конфлікт та попросила його поговорити з ОСОБА_6 щоб той більше її не займав. Він, вирішив поїхати до магазину на велосипеді. Проте, ОСОБА_6 там не застав. Йому розповіли, що останній пішов до ОСОБА_9, з якою спільно проживав в АДРЕСА_3. При цьому, ОСОБА_9.а є рідною тіткою ОСОБА_7. Зайшовши до будинку, побачив п'яного ОСОБА_6. Вийшовши на подвір'я, він взяв ОСОБА_6 правою рукою за комір сорочки, а лівою вдарив по обличчю. Вказав, що ОСОБА_6 впав на землю, розбив губу, тоді він його вдарив ногою по сідницях, сказав, щоб більше не займав його дружину і пішов у своїх справах. Не заперечує, що бив потерпілого, проте не згоден, що внаслідок його ударів настали такі тілесні ушкодження. Вказує на те, що ОСОБА_6 не відразу звернувся в лікарню за допомогою. Зазначає, що в період, між тим як він наніс удар та зверненням до лікарні, останній міг зламати щелепу. Зауваживши, що оскільки він раніше займався боксом, мав певні результати, виступав на першість Чернігівської області, то від 2 ударів в область голови потерпілого були б інші наслідки. Цивільний позов прокурора в інтересах КЛПЗ «Чернігівської обласної лікарні» визнав повністю, цивільний позов потерпілого не визнав повністю.

Під час проведення слідчого експерименту 6 листопада 2014 р., в присутності понятих, ОСОБА_3 показав, яким чином заподіяв ОСОБА_6 тілесні ушкодження, а саме: взяв останнього правою рукою за одяг в області грудної клітини, а лівою рукою заподіяв один удар в обличчя ОСОБА_6 (а.к.п. 40-42).

Суд вважає, що пояснення, дані ОСОБА_3 безпосередньої в судовому засіданні щодо того, що він взяв ОСОБА_6 правою рукою за одяг в області грудної клітини, а лівою рукою заподіяв один удар в обличчя ОСОБА_6 узгоджуються з даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 06.11.2014 р..

Незважаючи на часткове визнання ОСОБА_3 своєї вини, суд вважає, що його вина повністю доведена, а пояснення щодо кількості ударів спростовані наступними доказами.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що 20.09.2014 року зранку пішов до магазину «Продукти» (с. Буянки Ріпкинського району), з метою купити пиво. Визнав, що в той день був в стані алкогольного сп'яніння. Перебуваючи в магазині, між ним та ОСОБА_7 відбувся обопільний конфлікт, під час якого він ображав ОСОБА_7 і остання його ображала. Після цього, він пішов до будинку своєї співмешканки ОСОБА_9, за адресою: АДРЕСА_3. Через деякий час до вказаного будинку прийшов співмешканець ОСОБА_7 - ОСОБА_3, схопив його за сорочку, вивів на подвір'я, почав бити кулаками по обличчю. Ударів було не менше трьох. Він впав на землю, зачепивши паркан. Коли лежав на землі, ОСОБА_3 бив його ногами декілька разів і в область тулуба, і в область голови, сказав, щоб не займав його дружину та пішов. В нього дуже боліла голова і тіло, самостійно не зміг піднятися. Коли ОСОБА_3 пішов, то ОСОБА_9 вийшла та допомогла йому піднятися, відвела до будинку, обмила йому кров. Він пролежав цілий день, бо не зміг самостійно піднятися, а 23 вересня 2014 року звернувся за допомогою до Ріпикнської ЦРЛ. Вказує, що перемоли та побої сталися внаслідок побиття ОСОБА_3, його в той день більше ніхто не бив, сам він не падав та не вдарявся об сторонні предмети. Вказав, що підтримує пред'явлений цивільний позов про відшкодування майнової шкоди на суму 10 000 грн. та моральної шкоди на суму 5 000 грн., виходячи з того, що на даний час у нього є певні проблеми зі щелепою.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що 20.09.2014 року зранку вона поїхала до магазину «Продукти» (с. Буянки Ріпкинського району), з метою купити хліба. В магазині був і ОСОБА_6, який, будучи в стані алкогольного сп'яніння, почав її ображати, штовхати в плечі. Вказує, що він постійно її ображає. Вона поскаржилась своєму чоловіку ОСОБА_3 та попросила розібратися з кривдником. ОСОБА_3 пішов до ОСОБА_6 щоб розібратися, його не було хвилин 15-20. Про бійку нічого не знала, чоловік нічого не розповідав. Зазначила, що вона спільно проживає з ОСОБА_3, у них є спільний син ОСОБА_8, 2007 р.н., якого вони виховують разом.

Суд викликав в судове засідання свідка ОСОБА_9, однак остання в судове засідання не з'явилась, процесуальний прокурор Ярошенко Д.Д. та сторона захисту не наполягали на її повторному виклику, а представник потерпілого ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_6 при вирішенні даного питання поклались на розсуд суду.

Враховуючи наведене, з огляду на правову позицію Європейського Суду з прав людини, висловлену в рішенні "Корнєв і Карпенко проти України", суд вважає, що показання свідка ОСОБА_9, дані під час проведення досудового розслідування не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, як доказ, який підтверджує або спростовує вину ОСОБА_3, оскільки останній та потерпілий ОСОБА_6 не мають можливості заперечити показання цього свідка і допитати її.

З висновку експерта № 983 від 27.10.2014 р., проведеної завідувачем відділом судово-медичних експертиз потерпілих, обвинувачених та інших осіб КЗ «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_10 вбачається, що:

- згідно наданої на судово-медичну екіліфіизу медичної документації у ОСОБА_6 маються тілесні ушкодження у вигляді двобічного перелому нижньої щелепи по 42-му зубу і в області суглобового відростка зліва, синців та забиття м'яких тканин обличчя, котрі виникли від дії тупих предметів, індивідуальні ознаки яких не визначились, по механізму удару, в тому числі могли утворитися і в результаті нанесення ударів кулаками, по давності утворення можуть відповідати даті 20.09.2014 р., і відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я, строком понад 21 день;

- судово-медичні дані, що дозволяють судити про конкретне положення, в якому знаходився потерпілий по відношенню до нападника під час отримання тілесних ушкоджень, відсутні;

- виходячи з кількості, характеру та локалізації тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_6, останній міг піддаватися впливу, як мінімум, двох травмуючих дій.

На думку суду, вказаний висновок експерта є науково обґрунтованим, відповіді на запитання, що ставились перед експертом є вичерпними та не викликають сумнівів у їх правильності. Що стосується його інформативності, то експертом надано вичерпні відповіді на постановлені перед ним запитання.

Будучи допитаною в судовому засіданні експерт ОСОБА_10 повністю підтримала вказаний висновок. Вказала, що під час проведення вказаної експертизи в її розпорядження були наданні медична картка стаціонарного хворого № 15125 стоматологічного відділення Чернігівської обласної лікарні на ім'я ОСОБА_6, рентгенограма лицевого черепа в прямій проекції № 1447 від 23.09.2014 р.. Додатково роз'яснила, що двобічний перелом нижньої щелепи по 42-му зубу і в області суглобового відростка зліва міг утворитись внаслідок однієї травмуючої дії (ударом кулака), як наслідок, а синці та забиття м'яких тканин обличчя (ефект окулярів) могли утворитись внаслідок іншої травмуючої дії (удару кулака). Виключала можливість утворення вказаних ушкоджень внаслідок однієї травмуючої дії (удару кулака) та внаслідок падіння з висоти власного зросту.

Висновок та показання експерта ОСОБА_10, показання потерпілого ОСОБА_6 дані безпосередньо в судовому засіданні в сукупності спростовують пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 щодо того, що він наніс ОСОБА_6 лише один удар лівою рукою в обличчя дані безпосередньо в суді та дані, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 06.11.2014 р. за участю ОСОБА_3.

Під час проведення слідчого експерименту 6 листопада 2014 р., в присутності понятих, потерпілий ОСОБА_6 показав, яким чином йому заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_3, а саме останній взяв його правою рукою за одяг в області грудної клітини, а лівою рукою заподіяв один удар йому в обличчя (а.к.п. 43-45).

Будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка - слідчий ОСОБА_13 вказала, що вказаний слідчий експеримент проводився в смт.Замглай, під час якого потерпілий показав скільки ударів йому наніс ОСОБА_3. При цьому, підтвердила, що ОСОБА_6 був в стані сп'яніння. Вказала, що вона не пам'ятає деталей вказаної процесуальної дії.

Таким чином, висновок та показання експерта ОСОБА_10, показання потерпілого ОСОБА_6 дані безпосередньо в судовому засіданні в сукупності спростовують дані, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 06.11.2014 р. за участю потерпілого ОСОБА_6.

Стороною обвинувачення доведено, а стороною захисту не спростовано, що тілесні ушкодження у ОСОБА_6 у вигляді двобічного перелому нижньої щелепи по 42-му зубу і в області суглобового відростку зліва, синців та забиття м'яких тканин обличчя утворились як мінімум від 2 ударів рукою в область голови, які наносив ОСОБА_3 останньому 20.09.2014 року, близько 09 год. 30 хв., на подвір'ї житлового будинку АДРЕСА_3.

Суд приходить до висновку про наявність діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3, що таке діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, про доведеність винуватості ОСОБА_3 у умисному заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_6 середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я строком понад 21 день.

Вирішуючи питання про визначення міри покарання, що може бути призначена обвинуваченому та потреби у їх відбуванні, суд керується загальними засадами призначення покарання (ст.. 65 КК України), враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, позицію потерпілої сторони, а також відомості про особу винного.

Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_3 відсутні, так як останній в судовому засіданні вину у вчиненому визнав лише частково, що, в розумінні ст. 67 КК України, виключає можливість врахування при призначенні покарання, таких обставин, що пом'якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3:

- до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався (а.к.п. 32, 36);

- у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра на обліку не перебуває (а.к.п. 33, 34);

- позитивно характеризується за місцем фактичного проживання (а.к.п. 37);

- має на утриманні з ОСОБА_7 малолітню дитину ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_8, біологічним батьком якого він являється, виходячи з його пояснень та показань свідка ОСОБА_7, не дивлячись на те, що юридично цей факт не посвідчений в органах ДРАЦС (а.к.п. 38).

Враховуючи наведене, те, що представник потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_5 в судових дебатах висловив позицію про призначення ОСОБА_3 найсуворішого виду покарання позбавлення волі в максимальних межах, виходячи з того, що ОСОБА_3 не є особою, якій не може бути призначене покарання у виді обмеження волі, з огляду на ч. 3 ст. 61 КК України, дотримуючись принципів та основних засад призначення покарання, суд вважає, що призначення покарання у виді виправних робіт не слугуватиме меті виправлення ОСОБА_3 та приходить до висновку, що для виправлення та перевиховання ОСОБА_3, для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень останньому необхідно визначити покарання у виді обмеження волі, з одночасним звільненням, на підставі ст. 75 КК України, від відбування призначеного покарання з встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався, підстави для його обрання відсутні.

Вирішуючи питання щодо пред'явленого цивільного позову прокуратури Ріпкинського району в інтересах держави в особі КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» до ОСОБА_3 про стягнення витрат, понесених на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, суд виходить з того, що:

- згідно ч.2 ст.1191, ч.ч. 1, 3 ст.1206 ЦК України, Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545 особа, яка вчинила злочин (кримінальне правопорушення), зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину (кримінального правопорушення) у розмірі фактичних витрат, та фактичної кількості ліжко-днів на місяць;

- з довідки КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня»» вартості лікування в даному закладі охорони здоров'я за вересень 2014 року від 18.11.2014 р. № 01-07/397 вбачається, що загальна вартість лікування потерпілого ОСОБА_6 в стоматологічному відділенні з 24.09.2014 р. по 30.09.2014 р. становить 1309 грн. 53 коп..

Враховуючи наведене, суд знаходить, що з ОСОБА_3 на користь КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» слід стягнути 1309 грн. 53 коп. у відшкодування витрат, понесених на лікування потерпілого від злочину (кримінального правопорушення) - ОСОБА_6, задовольнивши цивільний позов прокурора району в інтересах держави в особі вказаного закладу охорони здоров'я повному обсязі.

Розв'язуючи цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 в частині відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, то суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України шкода завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, однак особа звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У зазначеній нормі права встановлена єдина підстава цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди - правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправність заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що в даному випадку встановлено всі елементи: шкоду, яку зазнав ОСОБА_6, протиправність заподіювача шкоди ОСОБА_3, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди ОСОБА_3, тому заперечення останнього щодо не нанесення ним ОСОБА_6, як потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я є безпідставними, спрямованими на уникнення цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди.

Виходячи з того, що наданими потерпілим ОСОБА_6, як цивільним позивачем чеками підтверджено затрату ним 782 грн. 37 коп. на придбання ліків, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3, як цивільний відповідач, всупереч ст.ст. 10, 11, 58-60 ЦПК України, не спростував понесення потерпілим ОСОБА_6 вказаних витрат, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_12 слід стягнути 782 грн. 37 коп. у відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В той же час, благодійні внески в лікувальні установи здійснюються на підставі Закону України від 16 вересня 1997 року № 531/97-ВР "Про благодійництво та благодійні організації", відповідно до якого благодійництво - добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги, а благодійна організація - недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб згідно із цим Законом.

Проаналізувавши дані норми та докази, які містяться в кримінальному провадженні, суд робить висновок, що витрати в сумі 100 грн., як благодійний внесок (015), внесені ОСОБА_6, згідно квитанції прибуткового касового ордера № 372, в сумі 10 грн., як благодійний внесок (033), внесені ОСОБА_6, згідно квитанції прибуткового касового ордера № 366, в сумі 60 грн. на потреби R-кабінету Ріпкинської ЦРЛ, внесені ОСОБА_6, згідно копенця квитанції 050070, які ОСОБА_6 просив стягнути з ОСОБА_3, в розумінні вимог даного Закону не є обов'язковими, а тому сукупний розмір в 170 грн. не підлягає відшкодуванню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_12.

В частині вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Проаналізувавши ст.ст. 15, 16, 23, 1167 ЦК України, врахувавши вимоги розумності і справедливості та визнані судом доведеними обставини щодо характеру і способу завдання цих втрат ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6, суд знаходить, що розмір відшкодування моральної шкоди належить визначити у розмірі 2 000 грн., який і слід стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6, задовольнивши в цій частині позов частково.

Щодо вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю протезування, то суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю протезування.

В розумінні п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Як потерпілий ОСОБА_6, як цивільний позивач, так і його представник ОСОБА_5 належними та допустимим доказами не довели та в цивільному позові не обґрунтували розмір додаткових витрат, викликаних необхідністю протезування, які мусить зробити ОСОБА_6 для відновлення порушеного права.

Крім того, як пояснив представник потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_5 в цивільному позові ними заявлена загальна сума майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та додаткових витрат, викликаних необхідністю протезування у сумі 10 000 грн..

Враховуючи наведене, в задоволенні вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю протезування слід відмовити за недоведеністю.

Речові докази та процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись ст. ст. 370, 374-376 КПК України суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 - визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, призначивши покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 1 рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

У відповідності до ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покласти наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувався, підстави для його застосування відсутні.

Цивільний позов прокуратури Ріпкинського району в інтересах держави в особі Комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна лікарня» до ОСОБА_3 про стягнення витрат понесених на лікування потерпілого від кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 на користь Комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна лікарня» (м. Чернігів, вул. Волковича, 25, код ЄДРПОУ 37972475, р/р 31414544700001, МФО 853592, банк ГУДКСУ у Чернігівській області) витрати, понесені на лікування потерпілого від кримінального правопорушення в розмірі 1309 грн. 53 коп. (одна тисяча триста дев'ять гривень п'ятдесят три копійки).

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 в частині відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, паспорт серії НОМЕР_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2:

- 782 грн. 37 коп. (сімсот вісімдесят дві гривні тридцять сім копійок) у відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

- 2000 грн. (дві тисячі гривень) у відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В задоволені решти вимог в цій частині - відмовити.

В задоволенні вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю протезування - відмовити.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд Чернігівської області протягом 30-ти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Суддя В.Б.Сташків