Рішення № 41797844, 08.12.2014, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/11007/14

Провадження № 2/750/3317/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2014 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого - судді Коверзнева В. О.,

при секретарях: Левченко В. Д, Мачачі І. П.,

за участю: позивачів, представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача - Решетніка Ю. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист прав споживачів та визнання договорів недійсними,

в с т а н о в и в:

24.10.2014 року позивачі звернулися до суду з позовом про захист їх прав, як споживачів фінансових послуг, і визнання недійсними укладених ними 06.08.2007 року Договору про надання споживчого кредиту № 11194257000 та додаткових угод до нього; Договору іпотеки /нерухомого майна/ № 30207Z18; Договору поруки № 30207Р25 та додаткових угод до нього.

В обґрунтування позову зазначили, що Договір про надання споживчого кредиту № 11194257000 суперечить номам Цивільного кодексу України, а також законів України «Про захист прав споживачів» та «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку ринків фінансових послуг», а тому є недійсним, оскільки він:

укладений позивачем під впливом помилки;

містить несправедливі умови;

укладений із застосуванням відповідачем нечесної підприємницької практики;

порушує принцип рівності сторін;

не містить усіх істотних умов, зокрема: річної відсоткової ставки, порядку сплати кредиту і нарахованих відсотків, загальної вартості кредиту.

Крім того, в порушення нормативно-правових актів Національного банку України, під час укладання цього Договору відповідачем не було надано інформацію про умови кредитування, сукупну вартість кредиту, методику визначення курсу іноземної валюти та комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом і відсотками за користування ним.

У судовому засіданні позивачі заявлені вимоги підтримали і наполягали на їх задоволенні. Представник відповідача позов не визнав.

Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

06.08.2007 року позивач ОСОБА_2 уклав з Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - Банк), правонаступником якого є відповідач, Договір про надання споживчого кредиту № 11194257000 (далі - Договір). Умовами Договору передбачено надання Банком позивачеві кредиту в сумі 71035 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ складало 297636 грн 65 коп., строком до 05.02.2015 року (а. с. 20 - 24).

З метою забезпечення належного виконання позивачем умов Договору, того ж дня Банк уклав з позивачем ОСОБА_5 Договір іпотеки /нерухомого майна/ № 30207Z18, за яким остання передала в іпотеку Банку належне їй на праві власності приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а також Договір поруки № 30207Р25 (а. с. 27 - 32).

В процесі виконання Договору позивач ОСОБА_2 уклав із Банком декілька додаткових угод, а саме: Додаткову угоду № 11194257000-1 від 14.08.2008 року, якою змінено період сплати відсотків з 01 по 10 число кожного місяця (а. с. 84); Додаткову угоду № 2 від 13.02.2009 року, якою сторони змінили графік погашення кредиту (а. с. 92, 93); Додаткову угоду № 3 від 09.06.2010 року, якою сторони змінили редакцію Додатку № 1 і кінцевий термін повернення кредиту (а. с. 95).

У свою чергу, позивач ОСОБА_5 також уклала з Банком декілька додаткових угод до Договору поруки, а саме: Додаткову угоду № 30207Р25-1, якою доповнено пункт 2 договору поруки (а. с. 91); Договір про внесення змін № 1 від 09.06.2010 року, яким позивач погодила можливість зміни кінцевого терміну основного зобов'язання (а. с. 94).

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів та механізм їх захисту визначено Законом України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року N 1023-XII, в редакції Закону від 1 грудня 2005 року N 3161-IV (далі - Закон).

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п'ятої статті 11 Закону, в редакції, що діяла на час укладення Договору кредиту, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги.

Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються:

1) сума кредиту;

2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача;

3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту;

4) право дострокового повернення кредиту;

5) річна відсоткова ставка за кредитом;

6) інші умови, визначені законодавством.

До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими:

споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача;

встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою - сьомою статті 18 Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні, або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Постановою Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 затверджено Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (далі - Правила).

Правилами на банки покладено наступні обов'язки:

1. Перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо).

Інформація про платежі споживача надається з обов'язковим зазначенням бази їх розрахунку (зазначається сума, на підставі якої робиться розрахунок, зокрема сума наданого кредиту, сума непогашеного кредиту, фіксована сума тощо).

2. У разі, якщо окремі умови кредитування діятимуть протягом не всього строку користування кредитом, - ознайомити споживача з умовами, а також зі строком, протягом якого діятимуть такі умови, та з порядком інформування споживача про їх зміну.

3. Отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.

4. В кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке:

значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку;

перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо;

перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

5. Зазначати в кредитному договорі сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді:

а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту;

б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

6. Зазначити в кредитному договорі:

вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу;

обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо);

про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням;

правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

Банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

7. Під час укладення кредитного договору про надання кредиту в іноземній валюті попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач.

Надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним (пункти 2.1 - 2.4, 3.1 - 3.8 Правил).

Оскільки Правила мають нормативний характер, укладаючи з позивачем Договір Банк був зобов'язаний дотримуватися не лише вимог статей 11,18 Закону, але й вимог Правил.

Статтею 19 Закону забороняється нечесна підприємницька практика, яка в тому числі включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною (частина 1).

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору (частина 2).

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними (частина 6).

З аналізу положень Договору вбачаються наступні висновки:

1. Договір не містить орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з його оформлення (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

Одначе, як слідує з матеріалів справи, уклавши Договір позивач поніс при цьому значні втрати, які не передбачені його умовами. Так, в пункті 1.1 Договору зазначається, що станом на 06.08.2007 року 71035 швейцарських франків дорівнює еквіваленту 297636 грн 65 коп. У той же час, як убачається з платіжних доручень, позивачу ОСОБА_2 фактично надано 284090 грн, що на 13546 грн 65 коп. менше, ніж передбачено договором. При цьому, з позивача утримано комісію в розмірі 5954 грн 07 коп., оплата якої не передбачена умовами Договору (а. с. 34 - 36)

2. Договір і графік платежів не містять детального розпису загальної вартості кредиту для позивача ОСОБА_2, як споживача послуг Банку.

3. Пунктом 3.5.4 Договору на позивача ОСОБА_2 покладено обов'язок укладення за власний рахунок договору страхування предмету застави, проте лише в тій страховій компанії, яка буде рекомендована Банком.

Пунктами 3.5, 4.1 - 4.3 Договору встановлено жорсткі обов'язки позивача ОСОБА_2 щодо дотримання строків розрахунків і детально розписано види відповідальності за їх порушення, тоді як обов'язки Банку та порядок його відповідальності викладено у вигляді загальних бланкетних положень, які тільки відсилають до застосування чинного законодавства України.

Тому, в силу наведених вище вимог Закону і Правил, наведені умови Договору є несправедливими.

4. Пунктами 1.3.1, 5.2.(в) Договору для позивача ОСОБА_2 встановлено дискримінаційні правила зміни відсоткової ставки, оскільки вони передбачають лише можливість її збільшення, при цьому як у випадку ревальвації так і у випадку девальвації гривні по відношенню до курсу долара, який не є валютою зобов'язання.

5. Передбачений Договором порядок визначення розміру плати за користування кредитними коштами є таким, що вводить позивачів в оману, виходячи з наступного.

Так, пунктом 1.3.1 Договору визначено, що за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, встановлюється процентна ставка в розмірі 9.99% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов Договору.

Проте надалі Договір не містить положень, які би визначали алгоритм встановлення процентної ставки за користування кредитними коштами, що надає відповідачу можливість для зловживань.

Даний висновок суду підтверджується пунктом 1.3.3 Договору, згідно з яким нарахування процентів здійснюється методом «факт/360». Втім, загальновідомим є те, що календарний рік складається з 365 днів, і лише високосний рік складається з 366 днів. Отже, для визначення суми плати за користування кредитними коштами необхідно застосовувати метод «факт/365», а у високосний рік - метод «факт/366). Застосування відповідачем для визначення суми плати за користування кредитними коштами методу «факт/360» призводить до прихованого збільшення відсоткової ставки з 9.99% річних до 10.13% річних [365/360 х 9.99], а у високосний рік до 10.16% річних [366/360 х 9.99].

Крім того, відсутність у пункті 1.3.1 Договору формулювання про нарахування відсотків на суму залишку кредиту, дозволяє відповідачу нараховувати їх на всю суму кредиту, незалежно від суми тіла кредиту, яке вже погашено, що надає можливість необґрунтованого збільшення розміру плати за користування кредитом.

Отже, перелічені в пунктах 1 - 5 мотивувальної частини рішення невідповідності умов Договору вимогам статей 11, 18, 19 Закону і Правил є безумовною підставою для визнання його недійсним, як такого, що є несправедливим і укладений з використанням нечесної підприємницької практики.

Зазначене тягне за собою недійсність усіх додаткових угод до Договору, а також укладених позивачем ОСОБА_5 з Банком Договору іпотеки /нерухомого майна/ № 30207Z18 і Договору поруки № 30207Р25 та додаткових угод до нього.

Таким чином, заявлений позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 10, 79, 88, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити. Визнати недійсними:

а) Договір про надання споживчого кредиту від 06.08.2007 року № 11194257000, укладений між ОСОБА_2 і Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та додаткові угоди до нього;

б) Договір іпотеки /нерухомого майна/ від 06.08.2007 року № 30207Z18, укладений між ОСОБА_5 і Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»;

в) Договір поруки від 06.08.2007 року № 30207Р25, укладений між ОСОБА_5 і Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та додаткові угоди до нього.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_5 243 грн 60 коп. у відшкодування судових витрат.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь держави 243 грн 60 коп. у відшкодування судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 10 днів з дня його проголошення в порядку, встановленому статтею 294 ЦПК України.

Суддя В. О. Коверзнев