Ухвала суду № 41796902, 04.12.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/6410/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Міліціанов Номер провадження 22-ц/788/2058/14 Суддя-доповідач - Собина Ольга. Іванівна. Категорія - 44

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Собини О. І.,

суддів - Маслова В. О. , Хвостика С. Г.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 жовтня 2014 року

у справі за позовом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 жовтня 2014 року позов задоволено.

Виселено ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Управління МВС України в Сумській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 243,60 грн.

На зазначене рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що не займає кімнату, виселення з якої є предметом позову, не користується цією кімнатою як місцем свого проживання, має інше житло, належним чином зареєстроване місце проживання. Вказує, що на викладене суд першої інстанції уваги не звернув, не надав жодної оцінки запереченням відповідача про недоведеність обставин, реєстрацію його місця проживання та фактичне мешкання в іншому житлі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апелянта, заперечення представників позивача та думку третьої особи ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач проживає в кімнаті гуртожитку без достатніх правових підстав. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ордер на житлову площу №70 від 26.07.1996р. на кімнату №303-1 в гуртожитку УМВС України в Сумській області по АДРЕСА_1 був наданий співробітнику УМВС ОСОБА_3 та його родині - дружині та дочці (а.с.4-7). Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, гуртожиток підпорядкований Управлінню матеріального забезпечення УМВС України в Сумській області (а.с.40-42).

Комісією у складі завідуючої гуртожитком УМВС України в Сумській області Федченко О.Д., бухгалтера Стрижак Л.В., слюсаря-сантехніка Рикова О.В. було складено акт про те, що станом на 06.10.2014р. в кімнаті №303-1 з 13.09.1996р. зареєстровані ОСОБА_3 та його донька ОСОБА_7 Фактично в кімнаті мешкає його племінник ОСОБА_2, який є колишнім співробітником органів внутрішніх справ України (а.с.21,39).

Відповідачу ОСОБА_2 надавалось койко-місце в спірній кімнаті гуртожитку, але вподальшому рішенням засідання ЖПК УМВС України в Сумській області від 18.10.2011р. ордер на поселення в гуртожитку на ліжко-місце у кімнаті 303-1 було анульовано, як помилково виписаний і надано ордер на ліжко-місце у кімнаті № 108 у вищезазначеному гуртожитку (а.с.51-52).

З пояснень представника позивача ОСОБА_8, даних ним в судовому засіданні, вбачається, що відповідач не скористався своїм право на поселення в гуртожитку на ліжко-місце в кімнаті № 108 і продовжує проживати в кімнаті № 303-1 даного гуртожитку.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч.1 ст. 98 ЖК України наймач жилого приміщення та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців).

Статтею 99 ЖК України передбачено, що піднаймачі та тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання. У разі відмовлення вони підлягають виселенню в судовому порядку. Виселення відбувається без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до абзацу другого ст. 128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу. Згідно ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Положенням про гуртожиток, підпорядкований управлінню матеріального забезпечення УМВС України в Сумській області, затвердженим наказом УМВС України в Сумській області від 29.05.2012 року № 633 (п.18) передбачено, що вселення членів сім'ї громадян (крім їх неповнолітніх дітей), які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні допускається лише з дозволу ЖПК УМВС України та письмової згоди членів сім'ї громадянина, які проживають разом з ним (а.с.22-23).

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач мешкає в кімнаті АДРЕСА_1, вселився до даної кімнати зі згоди наймача кімнати ОСОБА_3, але без дозволу власника гуртожитку УМВС України в Сумській області і в порушення вимог передбачених ст.128 ЖК України, а тому не має законних підстав для проживання в кімнаті гуртожитку і підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення.

Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо відсутності доказів його постійного проживання в кімнаті № 303-1 гуртожитку, оскільки ці його доводи спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_9 та актом від 06.10.2014 року складеним комісією у складі трьох працівників гуртожитку Федченко О.Д., Стрижак Л.В. та Рикова О.В., які беззаперечно володіють інформацією щодо фактичного проживання відповідача у кімнаті гуртожитку.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -