Постанова № 41794579, 01.12.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 грудня 2014 рокум. ПолтаваСправа №816/4283/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Муравйова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавського обласного військового комісаріату про зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, передбачену частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, обрахованого з урахуванням фактично отриманої ним за час проходження військової служби щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив військову службу в лавах Збройних Сил України з 01 серпня 1990 року по 09 січня 2014 року. Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 16 грудня 2013 року №775 позивач звільнений з військової служби у запас відповідно до пункту "б" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я). Наказом військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату від 09 січня 2014 року №2 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Полтавського обласного військового комісаріату. При звільненні з військової служби позивачу виплачено грошову допомогу в розмірі 39959,63 грн. ОСОБА_1 вважає неправомірним визначення відповідачем розміру вихідної допомоги, оскільки останнє відбулось без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, у письмових запереченнях проти позову посилався на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, якими встановлено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення, та на приписи Наказу Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року №595 "Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України" (далі за текстом також Інструкція № 595) відповідно до яких винагорода встановлюється наказами Міністра оборони України (начальника головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у Державному бюджеті України на відповідний рік. Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Враховуючи приписи Інструкції № 595, при визначенні розміру та виплати грошової допомоги при звільненні, щомісячна грошова винагорода не повинна включатись до складу грошового забезпечення, для виплати грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил України з 01 серпня 1990 року по 09 січня 2014 року, військове звання - майор.

Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 16 грудня 2013 року №775 позивач звільнений з військової служби у запас відповідно до пункту "б" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я) /а.с. 27/.

Наказом військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату від 09 січня 2014 року №2 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Полтавського обласного військового комісаріату /а.с. 7/.

За цим наказом позивачу виплачено:

- грошову допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 23 календарних років служби;

- премію у розмірі 90% від посадового окладу за 09 днів січня 2014 року;

- надбавку за виконання особливо важливих завдань за 09 днів січня 2014 року у розмірі 50% від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;

- надбавку у розмірі 10% від посадового окладу за роботу з таємними документами по Ф-3 за 09 днів січня 2014 року;

- додаткову грошову винагороду за 09 днів січня 2014 року у розмірі 60% місячного грошового забезпечення.

Всього позивачу виплачено грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 39959,63 грн.

Для визначення вказаної суми до складу місячного грошового забезпечення включено: оклад за військовим званням - 125,00 грн, посадовий оклад - 1065,00 грн, надбавка за вислугу років 35% - 416,50 грн, надбавка за виконання ОВЗ 50% - 803,25 грн, надбавка за роботу з таємними документами 10% - 106,50 грн, премія 90%.

Разом з цим, позивач вважає, що з алгоритму обчислення розміру грошової допомоги при звільненні відповідачем неправомірно виключено суму щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60%, виплату якої передбачено Постановою Кабінету Міністрів України №889.

Про зазначені обставини позивачу стало відомо з листа Полтавського обласного військового комісаріату від 21 жовтня 2014 року №8/4632, який отримано позивачем 21 жовтня 2014 року /а.с. 13/.

Не погоджуючись із розміром виплаченого грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі також Закон України № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону України №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 15 вказаного Закону визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Пунктом 38.1 Наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам" встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За правилами частини другої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" від 07 листопада 2007 року №1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Постановою №889 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) визначено, що військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) встановлена щомісячна додаткова грошова винагорода: з 01 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Зі змісту листа Полтавського обласного військового комісаріату від 21 жовтня 2014 року вих. №8/4632 суд встановив, що при обчисленні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за основу взято місячне грошове забезпечення в розмірі 3474,75 грн, в т.ч.: посадовий оклад - 1065 грн, оклад за військовим званням - 125 грн, надбавка за вислугу років 35% (23 роки) - 416,50 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 50% - 803,25 грн, надбавка за таємність 10% - 106,50 грн, премія 90% - 958,50 грн /а.с. 13/.

Разом із тим, судом встановлено, що відповідачем при здійсненні обчислення одноразової грошової допомоги позивача не враховано суму щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував на підставі пункту 9 Інструкції №595 у попередні періоди служби.

Зважаючи на пріоритетність законів над підзаконними нормативно-правовими актами, суд вважає, що при визначенні розміру грошового забезпечення належить до застосування Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не Інструкція №595, яка звужує поняття грошового забезпечення, визначеного у частині другій статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду України від 12 листопада 2013 року (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 35667377).

Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Частиною першою статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Аналіз викладеного дає підстави стверджувати про неправомірність нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.

Отже, позовні вимоги в даній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Так само, погоджуючись з правомірністю вимог позивача щодо встановлення строку для виконання рішення суду та подачі звіту про його виконання, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України, у резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 7 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".

З огляду на викладене, встановлення судом контролю за виконанням судового рішення є заходом для забезпечення конституційного права громадянина на судовий захист.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини" "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Зважаючи на обставини даної справи, суд, з метою відновлення порушених прав ОСОБА_1, на виконання завдань адміністративного судочинства, визначених частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі та зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат у місячний строк з дня набрання постановою суду законної сили подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про її виконання.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних доказів правомірності нарахування позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. Разом із цим, позивач довів наявність факту порушення відповідачем його прав у сфері публічно-правових відносин.

На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 138, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 07851296; вул. Шевченко, 78, м. Полтава, Полтавська область, 36039) здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1, 36039) одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, обрахованого з урахуванням фактично отриманої ОСОБА_1 за час проходження військової служби щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".

Зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат у місячний строк з дня набрання постановою суду законної сили подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 08 грудня 2014 року.

Суддя О.О. Кукоба