Ухвала суду № 41791414, 08.12.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 336/8355/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єд. унікальний №336/8355/13-к Головуючий в 1 інстанції Щаслива О.В.

№ пров. 11-кп/778/1449/14 Доповідач в 2 інстанції Озарянська Л.О.

Категорія ст. 286 ч.1 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Незоли І.М.,

суддів Озарянської Л.А., Старовойт І.П.,

при секретарі Змитраковій А.Д.,

за участю прокурора Мотренко М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника - адвоката ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Шевченквіського районного суду м.Запоріжжя від 25 січня 2014 року, яким обвинуваченого

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, одруженого, з середньою технічною освітою, працюючого сторожем вагового пункту станції «Запоріжжя вантажне» державного підприємства «Придніпровська залізниця», що зареєстрований і мешкає в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 2 років обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном 1 рік 6 місяців і з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Постановлено стягнути з ПП «Українська страхова компанія «Княжа Воєнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_6 відшкодування майнової шкоди 1864 грн. 69 коп., моральної шкоди 93 грн. 23 коп.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 відшкодування майнової шкоди 1000 грн., моральної шкоди 7450 грн.

В вироку вирішена доля речових доказів по справі.

Згідно з вироком суду, 14 серпня 2013 року, близько 6 години 50 хвилин, обвинувачений ОСОБА_2 здійснював керування мопедом «Вайпер», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по ґрунтовому насипу вздовж трамвайної колії зустрічного напрямку в районі зупинки транспорту загального користування «Міськпаливо» від вулиці Жуковського в напрямку вулиці Деповської в м. Запоріжжі, в той час як на зазначеній зупинці на вказаному ґрунтовому покритті перебувала потерпіла ОСОБА_7, очікуючи транспорт загального користування.

Наближаючись до потерпілої, обвинувачений всупереч вимог пункту 12.3 «Правил дорожнього руху України», згідно із яким у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, та в порушення вимог пункту 13.1 «Правил дорожнього руху України», відповідно до якого водій в залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу, повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу, за наявності об'єктивної можливості бачити потерпілу і прийняти заходи щодо зниження швидкості руху аж до повної зупинки транспорту вказаних заходів не здійснив і скоїв наїзд переднім колесом мопеда на пішохода.

Внаслідок описаної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла зазнала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді закритого перелому верхньої третини голівки променевої кістки, рани по внутрішній поверхні ліктьового суглобу.

В апеляції обвинувачений ОСОБА_4 вказує, що він не згоден з вироком суду, вважає його необгрунтованним, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи, так як він не визнає себе винним, оскільки зазначену пригоду спровокувала своєю поведінкою сама потерпіла.

Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким переглянути у відношенні нього покарання та знизити розмір відшкодувань.

В апеляції адвокат ОСОБА_3, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 також не згодна з вироком суду в наслідок неправильного застосування кримінального закону, суттєвого порушення норм кримінального процесуального закону, не відповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину і особистості обвинуваченого. Просить часткового скасувати вирок та ухвалити новий, в якому скасувати стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 7450 грн та зменшити строк покарання, призначеного ОСОБА_4

У судовому засіданні апеляційної інстанції суд заслухав доповідь судді щодо вироку, ким і в якому обсязі він оскаржений та основних доводах апеляції, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_3, які підтримали доводи своїх апеляцій та наполягали на їх задоволенні, прокурора, який вважав, що вирок необхідно залишити без змін, перевіривши матеріали справи, обсудивши доводи, викладені в апеляціях, колегія судів не вбачає підстав до задоволення апеляції, з наступного.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_4 у скоєнні злочину, зазначеного у вироку, засновані на доказах досліджених у судовому засіданні, і є обґрунтованими.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 у суді першої інстанції не визнавав себе винним та показав, що о 6 годині 50 хвилин 14 серпня 2013 року він рухався на мопеді з центрального ринку по вул. Анголенка в м. Запоріжжі по насипу з щебеня вздовж трамвайного полотна, коли несподівано для нього з-за стовпа № 58 на щебеневий насип вийшла жінка, відстань до якої від мопеду, що рухався із швидкістю 5-7 кілометрів на годину, становила не більш ніж три метри. Жінка подивилася вправо, очевидно, виглядаючи трамвай, в бік обвинуваченого вона не дивилася.

Вважає, що він не мав об'єктивної можливості побачити її заздалегідь, тому не встиг загальмувати. Оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з причини грубої необережності потерпілої, просив його виправдати.

Через свою непричетність до злочину не вбачає підстав для настання відповідальності за його цивільно-правові наслідки, тому просить відмовити в задоволенні цивільного позову.

Але ці його показання повністю спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_6, яка у суді показала, що дійсно у той час знаходилась на зупинці «Міськпаливо2 по вул. Жуковського, очікувала трамвай, вийшли на щебневий насип, щоб побачити трамвай, у цей час відчула сильний удар по щиколотці правої ноги від якого впала на насип.

Вина обвинуваченого ОСОБА_2 обєктивно підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8, яка показала суду, що працює водієм трамваю і в день, до якого відноситься подія пригоди, керувала трамваєм, рухаючись в попутному з обвинуваченим напрямку, добре бачила як обвинуваченого так і потерпілу. Потерпіла по насипу не бігала, крізь трамвайні рейки не переплигувала, а лише повертала голову в різні боки, нібито виглядаючи щось або когось. Свідок зазначила, що відстань між тротуаром та смугами руху рейкового транспорту становить менш ніж один метр, а перебування мопеда в місці, рух в якому заборонений, привернуло до себе увагу свідка;

- свідка ОСОБА_9, показала у суді, що в зазначений час в зазначеному місці вона торгувала продуктами харчування і бачила наїзд на жінку, яка ходила по насипу в різні боки, очікуючи трамвай, її покази повністю співпадають з показами свідка ОСОБА_10 та експерта ОСОБА_11, який проводив судову автотехнічну експертизу в кримінальному провадженні і показав суду, що в аналізуємій дорожньо-транспортній обстановці водій мопеда «Вайпер» мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасної зупинки транспортного засобу;

- протоколом огляду місця події, а також додатковим протоколом огляду місця події з участю водія ОСОБА_4, схеми і фототаблиці до них (а. с. 134-150);

- висновком судової автотехнічної експертизи про те, що у діях водія ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 «Правил дорожнього руху України», що з технічної точки зору перебуває у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. В розглянутій дорожньо-транспортній обстановці водій мопеда «Вайпер» мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасної зупинки транспортного засобу (а. с. 99-104);

- висновком судової медичної експертизи про те, що закритий перелом верхньої треті правої ліктьової кості зі зміщенням кісткових фрагментів, вивих голівки променевої кістки, рани по внутрішній поверхні ліктьового суглобу у потерпілої в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечними для життя, але спричинили тривалий розлад здоров'я; тілесні ушкодження у вигляді синця на рівні нижньої третини правої гомілки, садна в проекції медіальної кістки правої гомілки потерпілої кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Весь комплекс ушкоджень, які утворилися в час, що не суперечить вказаному в обставинах справи строку, утворилися від дії тупих предметів і могли бути отримані при ударі частиною транспортного засобу, що виступає під час руху транспорту (а.с. 155-156);

- протоколами проведення слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_12 (а. с.82-85), а також з участю потерпілої ОСОБА_7 (а. с. 151-154), схеми і фототаблиці до них.

Коллегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав правильну оцінку дослідженим доказам, належним чином мотивував у вироку свої висновки та правильно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд призначив у відповідності з положеннями Загальної частини КК України - у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєні ним злочини. При цьому суд врахував ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, та дані про особу винного, який раніше не судимий, має сім'ю.

З урахуванням викладеного, а також фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо обґрунтував свої висновки при призначенні покарання.

Цивільний позов у справі вирішено відповідно до вимог Закону з урахуванням доказів наданих потерпілою та матеріального становища обвинуваченого.

Доводи, викладені в апеляції адвоката та обвинуваченого про те що суд не врахував винну поведінку самої потерпілої, коллегія суддів вважає не обгрунтованими та такими що протерічать матеріалам справи.

Порушень кримінального процесуального законодавства, які тягнуть скасування або зміну вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляції обвинуваченого ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2014 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4, якого засуджено за ч.2 ст.286 КК України залишити без змін.

Ухвала апеляційногосуду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

Незола І.М. Озарянська Л.О. Старовой І.П.