Ухвала суду № 41789396, 02.12.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/12074/14-ц Провадження № 22-ц/772/3248/2014Головуючий в суді першої інстанції Кашпрук Г. М.Категорія 44Доповідач Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р. м. Вінниця Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Стадника І.М., Голоти Л.О.,

При секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2014 року в цивільній справі за позовом

ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Староміського паспортного відділу СГІРФО ВМВ УМВС України у Вінницькій області, Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, -

встановила:

ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, мотивуючи свої вимоги тим, що вони є співвласниками 8/25 частин будинку з господарськими будівлями та прибудовами АДРЕСА_1. Відповідно до розписок від 17.12.2012 року та від 06.06.2012 року сторони домовились про купівлю-продаж даної частини будинку. На підставі та на виконання усної домовленості, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали ОСОБА_6 грошові кошти у загальному розмірі 152000,00 грн.. Одночасно ОСОБА_6 вселив відповідачів у належну позивачам частину будинку та зареєстрував їх місце проживання за даною адресою. Таким чином, відповідачі з 17.12.2012 року зареєстровані та фактично проживають за адресою АДРЕСА_1, у квартирі, що є власністю позивачів. Однак, станом на час звернення із даним позовом до суду, відповідачі відмовляються укласти договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна та нотаріально його зареєструвати, а також провести остаточний розрахунок за частину будинку, сплативши залишок суми, обумовлений вищевказаними розписками від 06.06.2012 року та від 17.12.2012 року.

В той же час, відповідачі звернулись до Вінницького районного суду Вінницької області із цивільним позовом про стягнення із позивачів подвійної суми завдатку, відшкодування моральної шкоди. На думку позивачів, вказані дії, в тому числі, свідчать про небажання відповідачів в подальшому укладати договір купівлі-продажу частини будинку, а оскільки вони добровільно не звільняють помешкання, вони порушують право власності позивачів щодо вільного користування, володіння та розпорядження їх власністю.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2014 року позов задоволено.

Вирішено виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1.

Вирішено питання про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивачів судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 243,60 грн..

У апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вважають, що рішення по даній справі ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.

Відповідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що позивачі у 1990 році уклали шлюб та зареєстрували його, а у 1991 році ОСОБА_6 згідно нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу придбав у власність 8/25 частин будинку АДРЕСА_1. Право власності у тому ж році було належним чином зареєстроване ОСОБА_6

Таким чином, суд першої інстанції беручи до уваги положення КпШС України, чинного на той час, а також положення СК України та ЦК України прийшов до вірного висновку, що правовідносини, які виникли між позивачами у 1991 році після придбання будинку, продовжують існувати на даний час, даних 8/25 частин будинку із господарськими будівлями АДРЕСА_1 та земельною ділянкою належать позивачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності подружжя.

Як з'ясовано судом, протягом 2012 року сторони мали намір укласти між собою договір купівлі-продажу 8/25 частин будинку з відповідною часткою господарських будівель АДРЕСА_1, що було відображено у складених ОСОБА_6 розписках від 06.06.2012 року та від 17.12.2012 року. Однак, сторонами за певних обставин та причин, які судом не досліджувались, оскільки не мають відношення до суті справи та предмету позову, договір купівлі-продажу даного об'єкту нерухомого майна так і не було укладено. Відповідно власниками вказаної квартири АДРЕСА_1, яка складає 8/25 частин житлового будинку із відповідною часткою господарських будівель за цією ж адресою, на праві спільної сумісної власності подружжя були і залишаються позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Крім того, судом враховано і ту обставину, що термін дії довіреності, виданої ОСОБА_6 23.11.2012 року на ім'я відповідачів на право користування даним будинком, закінчився 23.11.2013 року.

Задовольняючи позов про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення відповідачів, суд першої інстанції вірно виходив із того, що відповідачі не набули права власності чи будь-якого іншого права відносно згадуваного нерухомого майна, як то права користування, розпорядження, володіння майном, а тому дані особи підлягають виселенню, оскільки їх проживання у даному будинку створює перешкоди у користуванні своїм майном позивачами.

Правовідносини, які виникли між сторонами по справі, врегульовані положеннями ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки судом встановлено, що відповідачі добровільно не бажають виселятись із квартири, тому власники вправі ставити питання про усунення перешкод шляхом виселення з вказаної квартири, а відтак, суд цілком обґрунтовано задовольнив позов.

Доводів про порушення судом норм матеріального і процесуального права, які дають підстави для скасування судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Внаслідок невиконання усних домовленостей, досягнутих між сторонами в ході написання розписок від 06.06.2012 року та від 17.12.2012 року, між сторонами виникли правовідносини, які не є предметом спору та не мають правового значення для вирішення даної справи, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заявили позов з приводу порушення відповідачами їх права власності, так як вони не мають можливості у зв'язку із проживанням там відповідачів, вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.

Судді: (підпис) Стадник І.М.

(підпис) Голота Л.О.

«З оригіналом вірно»

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.