Ухвала суду № 41788568, 08.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22-ц/790/6023/14 Головуючий 1 інстанції - Лігус С.М.

Справа №644/4028/14-ц Доповідач - Гуцал Л.В.

Категорія:кредитні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів - Коростійової В.І., Крилової Т.Г.

за участю секретаря - Литвин О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 02 липня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

29 квітня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з зазначеним позовом.

Посилався на те, що 14 серпня 2012 року між ТОВ «Комерційний банк «Дельта», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 001-20531-140812. За умовами договору Банк відкрив відповідачу ОСОБА_1 картковий рахунок №НОМЕР_1 в національній валюті України, а також надав платіжну картку разом з ПІН-кодом до картки. Умови кредитного договору викладені в Тарифному пакеті Visa Класичний, що міститься в додатку № 1 до договору.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору Банк відкриває Держателю Кредитну лінію на загальну суму 30 000 гривень та на день укладання кредитного договору встановлює ліміт Кредитної лінії на Рахунку в сумі 2001 гривні.

У зв'язку з неналежним виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, утворилася заборгованість, яка станом на 20 лютого 2014 року склала 12 116,37 гривень.

Зазначену заборгованість Банк просив стягнути з відповідача.

У судове засідання представник позивача ПАТ «Дельта Банк» не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 02 липня 2014 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

До суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розглядщу справи, не перешкоджає розглядові справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З копії наданого позивачем кредитного договору вбачається, що сторони 14 серпня 2012 року уклали договір № 001-20531-140812 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки (а.с.5,6).

Відповідно до розділу 1 договору ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок №НОМЕР_1 в національній валюті України - гривні, надано платіжну картку, а також ПІН-код до картки, на умовах, викладених в тарифному пакеті "Лояльна пропозиція 24 (2)",що міститься в Додатку №1 до цього договору та згідно з умовами договору, Умовами надання Картки і Правил (п.1.2).

Кредит надається шляхом відкриття відновлювальної відкличної лінії в загальному розмірі 30 000 гривень та на день укладення кредитного договору встановлено ліміт кредитної лінії в сумі 9 934,19 гривень (п.1.3).

Відповідно до п.2.1,п.2.3,п.2.4 договору моментом надання Банком Клієнту Кредиту є день здійснення операції за допомогою картки або день утримання платежів, передбачених Тарифами, за умови відсутності на рахунку власних коштів Клієнта; Клієнт сплачує Банку проценти за користування Кредитною лінією за ставками, які зазначені в Тарифах; проценти за користування Кредитною лінією нараховуються Банком у валюті Рахунку щоденно, на суму використаних коштів станом на кінець кожного дня видачи з кількох днів в періоді нарахування.

У відповідності до п.3.6. кредитного договору, держатель картки зобов'язаний щомісяця в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення заборгованості у виді обов'язкового мінімального платежу, складові якого зазначаються в Тарифах, обов'язковими складовими якого є частка погашення заборгованості, овердрафт та прострочена заборгованість попередніх періодів.

Згідно п.3.7. Договору у разі порушення Клієнтом строків сплати заборгованості за Кредитною лінією та процентів за користування Кредитною лінією, Клієнт сплачує Банку пеню, в розмірі, в строки та в порядку, що визначені Правилами та Тарифами.

Представлений позивачем розрахунок заборгованості (а.с.15) не містить інформації про те, яку суму кредиту отримала відповідач, яким чином (зняття готівки, перерахування коштів за товари, інше) та коли саме. Відсутні дані і про зняття ОСОБА_1 готівки за кредитним договором № 001-20531-140812 від 14 серпня 2012 року, а також дані про здійснення відповідачем будь-яких безготівкових розрахунків з відкритого їй позивачем в межах вказаного договору карткового рахунку.

Отже, за наданими позивачем доказами неможливо встановити та перевірити правильність розрахунку заборгованості, яка за твердження позивача, складає: 2891,77 гривень - тіло кредиту; 6691,43 - прострочене тіло кредиту; 2533,17 гривень - заборгованість за комісіями.

Крім того, у позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до п.1.2 договору Банк здійснює обслуговування Держателя на умовах, викладених у Тарифному пакеті Visa Класичний, що міститься в додатку № 1 до договору, та що відповідно до п.1.3 кредитного договору Банк встановлює ліміт Кредитної лінії на Рахунок на день укладання кредитного договору в сумі 2001 гривні (а.с.2,3).

Тоді як у п.1.2, п.1.3 наданого позивачем договору (а.с.5,6) зазначено, що Банк здійснює обслуговування Клієнта згідно переліку послуг та на умовах, викладених у тарифному пакеті Лояльна пропозиція 24 (2), та встановлює ліміт Кредитної лінії на Рахунок на день укладання кредитного договору в сумі 9934,19 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не забезпечив явку свого представника у судове засідання, просив розглядати справу у відсутність останнього, а за наявними у матеріалах справи доказами, які є суперечливими, неможливо повно і всебічно встановити обставини у справі та ухвалити рішення про задоволення позову.

В апеляційній скарзі Банк посилається на те, що «суд вважав, що нарахована на підставі п.1.2.,1.3 Тарифів комісія є необґрунтованою, а тому може бути зменшена за рішенням суду» та зазначив, що згідно Тарифів, держатель зобов'язаний щомісяця погашати частину заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу, який складається із частки обов'язкового погашення тіла кредиту - 5% від суми використаних коштів станом на день розрахунку, нарахованих процентів за кредит (п.1.4 Тарифів), плати за обслуговування (п.п.1.5 та 1.6 Тарифів), плати прострочення заборгованості (п.3.1 Тарифів) та суми заборгованості минулих періодів. Пунктом 1.5 Тарифів визначено, що плата за обслуговування кредитного залишку становить 3,33% у місяць від суми використаних кредитних коштів.

Тоді, як суд першої інстанції не ухвалював рішення про зменшення комісії, а отже такі доводи апеляційної скарги не відповідають фактичним обставинам. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 08 серпня 2014 року зазначав про невідповідність цих доводів обставинам, встановленим судом при ухваленні рішення, але це зауваження залишилось поза увагою Банку.

Доводи апеляційної скарги щодо визначення сторонами договору умов оплати послуг з посиланням на Тарифи, судова колегія не може прийняти до уваги, оскільки вони повністю суперечать наданим позивачем Тарифам (а.с.8).

Так, у відповідності до положень Тарифів на обслуговування платіжних карток тарифний пакет "Лояльна пропозиція 24 (2)" наданих позивачем, щомісячний обов'язковий мінімальний платіж складається з частки обов'язкового погашення тіла кредиту в розмірі 4,17% (а не 5%) від суми кредитного ліміту за наявності використаних коштів станом на день розрахунку, зміст п.п.1.4,1.5 Тарифів не відповідає тому, який зазначаний в апеляційній скарзі, а пункту 1.6 Тарафи взагалі не містять.

Отже інформація, яка міститься в позові та в апеляційній скарзі не відповідає письмовим доказам, які надані Банком на підтвердження своїх вимог.

Намагаючись сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, на виконання положень ч.4 ст.10 ЦПК України, апеляційний суд неодноразово відкладав розгляд справи, направляв на адресу Банку листи, просив забезпечити явку представника Банку у судове засідання, роз'яснював право надати докази на підтвердження доводів апеляційної скарги та роз'яснював наслідки не вчинення цих процесуальних дій.

Але, Банк, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, жодного разу не направив свого представника для участі в судовому засіданні та не надав жодних доказів на обґрунтування апеляційної скарги та для з'ясування обставин, про які зазначив суд першої інстанції при ухваленні свого рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. За правилом ч.2 цієї статті докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, тягар доказування обгрунтованості своїх вимог покладено на позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 10 ЦПК України. Частина 3 ст.27 цього Кодексу проголошує, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові з мотивів недоведеності позовних вимог.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ч.1 ст.303, ст.304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»» відхилити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 02 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи протягом двадцяти днів з дня набрання нею законною сили.

Головуючий

Судді