Рішення № 41788526, 03.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22-ц/790/6827/14 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 2036/6058/2012 Ганенко Т.С.

Категорія: надання комун. послуг Доповідач -Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді: Гальянової І.Г.

суддів: Колтунової А.І.

Костенко Т.М.

при секретарі: Сватенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 05 лютого 2014 року у справі за позовом Комунального підприємства «Чугуївтепло» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,-

ВСТАНОВИЛА :

17 грудня 2012 року представник позивача звернувсь у суд з позовом в якому , з урахуванням його уточнень, просив стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.02.2009 року по 30.11.2013 року в сумі 1460, 36 грн. та судові витрати у справі. (а.с.110-112)

Свої вимоги обгрнутовував тим, що у лютому 2012 року Комунальне підприємство «Чугуївтепло» зверталось до Чугуївського міського суду Харківської області з заявою про видачу судового наказу, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3 за надані послуги з централізованого теплопостачання та судового збору. 05 березня 2012 року видано судовий наказ про стягнення вказаної заборгованості, який ухвалою суду від 12 квітня 2012 року скасовано за заявою відповідача.

Як на підставу вказаних вимог, представник позивача, з посиланням на «Правила надання послуг з централізованого опалення холодного та гарячого водопостачання», затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 року, № 630, вказує на те, що відповідачі, прооживаючи в АДРЕСА_1 та користуючись послугами позивача з центрального опалення , оплату в повному обсязі за вказані послуги не сплачують , у зв»язку з чим утворилась вказана заборгованість.

Представник позивача також зазначає, що рішенням Чугуївського міського суду від 29 квітня 2009 року з відповідачів вже стягувалась заборгованість за теплопостачання за період з 01.11.2008 року та 01.02.2009 року в сумі 1691,27 грн. та вказана заборгованість відповідачами погашена як добровільно, так і примусовому порядку через органами Державної виконавчої служби.

29.08.2013 року відповідач ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про застосування до позовних вимог позивача строку позовної давності ( а.с.67).

Справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності сторін.

Заочним рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 05 лютого 2014 року позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі. Суд стягнув з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за комунальні послуги в сумі 1460 грн. 36 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 214 грн. 60 коп..

Ухвалою суду від 23 червня 2014 року заяву ОСОБА_3 про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення суду як незаконне та зобов»язати КП «Чугуївтепло» перерахувати заборгованість у відповідності до наданих нею доказів, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам.

ОСОБА_3 зазначає, що її син є військовослужбовцем та понад 10 років служить за межами Харківської області, а також те, що суд необґрунтовано не застосував до позовних вимог позивача строк позовної давності про застосування якої вона заявляла, надавши до суду відповідну заяву, а також на те, що вона є інвалідом 2-ї групи, у зв»язку з чим суд необгрунтовано стягнув з нею на користь позивача витрати по сплаті судового збору. ОСОБА_3 також зазначає, що при нарахування заборгованості позивач не врахував наявність у її сина ОСОБА_5 пільг на оплату таких послуг як військовослужбовця.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача, посилаючись на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в судове засідання суду апеляційної інстанції не з»явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, про що свідчать поштові повідомлення про вручення їм судових повісток ( а.с. 234-236). Про причини неявки в судове засідання не повідомили.

За таких обставин, на підставі ч.2 ст. 305 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу за відсутності нез»явившихся відповідачів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши матеріали справи , доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги позивача та стягуючи з відповідачів на користь позивача вказану заборгованість за послуги з центрального теплопостачання та витрати по сплаті судового збору, суд першої інстанції, з посиланням на Закон України «Про житлово-комунальні послуги», «Правила надання послуг з централізованого опалення холодного та гарячого водопостачання», затвердженими Постановою КМУ від 21.07.2005 року, № 630, ст.ст. 526,256, 257 ЦК України, виходив з доведеності позивачем позовних вимог та відсутності підстав для застосування до вимог позивача строку позовної давності, з тих підстав, що періодична сплата відповідачами вказаних послуг позивача свідчить про визнання ними боргу.

Однак повністю погодитись з таким висновком суду не можна .

Так, судом першої інстанції встановленому, підтверджено наявними у справі доказами та цей факт відповідачами не спростовано, що вони, проживаючи за вказаною вище адресою, послугами позивача щодо опалення користуються централізовано та від надання таких послуг не відмовились , періодично проводили оплату таких послуг.

Матеріали справи також свідчать про те, що нарахування оплати за надані послуги з теплопостачання позивачем здійснюється на підставі затверджених рішенням Чугуївської міської ради тарифів ( а.с. 7-8).

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що відповідачі проводили оплати вказаних послуг позивача, сплативши у травні 2009 року - 260 гривень, у лютому 2010 року - 320 грн., у листопаді 2010 року - 400,00 грн., у грудні 2010 року - 600 грн.. ( а.с.18-20).

Як свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості за послуги з теплопостачання, за період з лютого 2009 року по листопад 2013 року відповідачами сплачено послуги з теплопостачання на загальну суму 6530 грн. а заборгованість за вказані послуги складає 1460, 36 грн. ( а.с.111).

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку , що виниклі між сторонами правовідносини регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правилами надання послуг з централізованого опалення холодного та гарячого водопостачання», затвердженими Постановою КМУ від 21.07.2005 року, № 630 та щодо права позивача на вимогу про стягнення з відповідачів заборгованості за надані ним послуги.

Посилання ж ОСОБА_3 на відсутність укладеного між сторонами договору про надання таких послуг, як на обґрунтування відсутності підстав для стягнення позивачем заборгованості за надані послуги, є безпідставним, оскільки такими послугами відповідачі користуються централізовано та від надання таких послуг не відмовляються, частково сплачують вказані послуги, а статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлений обов»язок споживача щодо укладання договору на надання житлово- комунальних послуг.

Є безпідставними також доводи ОСОБА_3 про те, що позивач є неналежним позивачем у справі та відсутності доказів щодо його права на надання таких послуг як юридичної особи, оскільки матеріали справи свідчать про те, що позивач у справі КП «Чугуївтепло», зареєстрованим в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 03.06.2008 року як юридична особа та відповідно до виписки з його Статуту, метою його діяльності є задоволення потреб населення та інших споживачів в забезпеченні тепловою енергією та іншою продукцією ( а.с.9-10).

Між тим, судова колегія не може погодитись з визначеним судом першої інстанції розміром виниклої у відповідачів перед позивачем заборгованості за надані послуги , меж відповідальності відповідачів за таку заборгованість та періоду ,за який така заборгованість підлягає стягненню.

Так , матеріали справи також свідчать про те, що відповідач ОСОБА_5 з 18 січня 2011 року перебуває на військовій службі у Збройних Силах України за межами Харківської області ( а.с.68, 209).

Таким чином, вказана обставина свідчить про те, що в період з 18 січня 2011 року по листопад 2013 року відповідач ОСОБА_5 послугами позивача не користувався, у зв»язку з чим і не повинен нести витрати за вказані послуги позивача.

Суд першої інстанції на вказані обставини справи уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_5 солідарно з відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 18 січня 2011 року по листопад 2013 року.

Крім того, як свідчить позовна заява позивача, у суд з зазначеним позовом позивач звернувсь 17 грудня 2012 року та при зверненні у суд з таким позовом просив стягнути з відповідачів заборгованість на надані комунальні послуги з 01 лютого 2009 року і не просив суд поновити йому строк позовної давності ( а.с.1-2)

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлений загальний строк позовної давності тривалістю три роки.

Згідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатись по порушення свого права , або про особу, яка його порушила

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Таким чином, звертаючись у суд з зазначеним позовом 17 грудня 2012 року, частина позовних вимог, а саме: з 01 лютого 2009 року по 16 грудня 2012 року , позивачем заявлена за межами строку позовної давності.

Між тим, доказів, які б свідчили, що відповідачі визнавали виниклий у них борг , за вказаний період часу, матеріали справи не містять , а наявні в матеріалах справи квитанції про сплату послуг позивача не підтверджують визнання відповідачами такого боргу, оскільки, як свідчать квитанції про сплату таких послуг, в травні 2009 року, оплата провадилась за травень місяць, у лютому 2010 року - за лютий місяць, у листопаді 2010 року - за листопад 2010 року, у грудні 2010 року - за грудень 2010 року, та вказані квитанції не містять посилань на те, що відповідачі, сплачуючи місячні платежі , також сплачують і виниклий у них борг (а.с.18-20).

За таких обставин висновок суду першої інстанції, що періодична сплата відповідачами послуг позивача, перериває перебіг строку позовної давності, не відповідає вказаним обставинам справи та вимогам вказаних норм матеріального права.

В ч.4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

З такою заявою відповідач звернулась до суду 29.08.2013 року ( а.с.67).

З огляду на наведене рішення суду в частині задоволення позовних вимог позивача та стягнення солідарно з відповідачів на його користь заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01 лютого 2009 року по 16 грудня 2012 року (дата звернення позивача у суд з зазначеним позовом) та в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5 на користь позивача заборгованості за комунальні послуги за період з 18 січня 2011 року по 30 листопада 2013 року підлягає скасуванню як таке, що ухвалено судом першої інстанції з порушенням вказаних норм матеріального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам( пункти 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України), з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині з зазначених вище підстав.

Враховуючи ж ту обставину, що в задоволенні вказаної частини позовних вимог позивачу відмовлено, то підлягає зміні також визначений судом розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Так, як свідчить наданий позивачем розрахунок , за період з 17 грудня 2009 року по 17 січня 2011 року заборгованість по сплаті послуг з центрального опалення складає 634 грн. 22 коп. виходячи з наступного розрахунку : ( 1171, 01 грн. заборгованість на 01 січня 2011 року - 521 грн. 88 коп. нарахованої заборгованості на 01 грудня 2009 року - 73 грн. 52 коп. нарахованої позивачем заборгованості за період з 01 по 16 грудня 2009 року ( 142, 45 грн. нарахувань до сплати : 31 день грудня х 16 днів грудня 2009 року) + 58 грн. 60 коп. заборгованості за 17 днів січня ( 106,89 грн. нарахувань до сплати : 31 днів січня х 17 днів ) ( а.с.111)

Таким чином борг за вказаний період часу складає 634 грн. 22 коп., який підлягає солідарному стягненню як з ОСОБА_5, так і з інших відповідачів.

Вказаний розрахунок також свідчить про те, що борг за надані послуги за період з 17 грудня 2009 року по 30 листопада 2013 року складає 864 грн. 96 коп. ( 1460, 36 грн. нарахованої позивачем заборгованість за період з лютого 2009 року по 30 листопада 2013 року - 521 грн. 88 коп. нарахованої заборгованості на 01 грудня 2009 року - 73 грн. 52 коп. нарахованої позивачем заборгованості за період з 01 по 16 грудня 2009 року ( 142, 45 грн. нарахувань до сплати : 31 день грудня х 16 днів грудня 2009 року)

Таким чином, крім зазначеного стягнення з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також підлягає солідарному стягненню на користь позивача заборгованість за такі послуги за період з 18 січня 2011 року по 30 листопада 2013 року в сумі 230 грн. 74 коп. (864,96 грн. загальної заборгованості - 634,22 грн. заборгованості, яка підлягає стягненню солідарно з відповідачем ОСОБА_5.)

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції, з посиланням на ст.88 стягнув з відповідачів солідарно на користь позивача 214 грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору

Однак повністю погодитись з таким висновком суду не можна.

Згідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При цьому вказана норма ЦПК України передбачає пропорційний розподіл таких витрат, а не солідарний обов»язок відшкодування таких витрат відповідачами.

Як свідчать матеріали справи, при подачі позивачем до суду вказаної позовної заяви, им було сплачено судовий збір у сумі 107 грн. 30 коп. ( а.с. 3). Крім того як свідчать матеріали справи ОСОБА_3 є інвалідом другої групи ( а.с.36), у зв»язку з чим на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору.

За таких обставин рішення суду в цій частині також підлягає скасуванню як таке, що ухвалено судом з порушенням вказаних норм матеріального та процесуального права та при невідповідності висновків суду вказаним обставинам справи на наявним у справі доказам та ухваленню в цій частині нового рішення про стягнення з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивача витрат по сплаті судового збору по 53 грн. 65 коп. з кожного.

В іншій частині доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в іншій частині підлягає залишенню його без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316, 317, 319, 218 ЦПК України , судова колегія -,

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Змінити заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 05 лютого 2014 року.

Скасувати рішення в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Чугуївтепло» заборгованості за комунальні послуги в період з 01 лютого 2009 року по 16 грудня 2009 року, в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Чугуївтепло» заборгованості за комунальні послуги за період з 18 січня 2011 року по 30 листопада 2013 року та в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Чугуївтепло» судового збору в сумі 214 грн. 60 коп.

Відмовити Комунальному підприємству «Чугуївтепло» в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості за комунальні послуги за період 01 лютого 2009 року по 16 грудня 2009 року та в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Чугуївтепло» заборгованості за комунальні послуги за період з 18 січня 2011 року по 30 листопада 2013 року.

Зменшити розмір солідарно стягнутої з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Чугуївтепло» заборгованості за комунальні послуги за період з 17 грудня 2009 року по 17 січня 2011 року до 634 грн. 22 коп.

Зменшити розмір солідарно стягнутої з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Чугуївтепло» заборгованості за комунальні послуги за період з 18 січня 2011 по 30 листопада 2013 року до 230 грн. 74 коп.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, на користь Комунального підприємства "Чугуївтепло", що розташоване в м. Чугуєві Харківської області по вул. Гагаріна, буд. 15, р/р 260353013842 філія ХОУ АТ "Ощадбанк" в м. Харкові, МФО 351823, код ОКПО 35944142 витрати по сплаті судового збору по 53 грн. 65 коп. з кожного.

В іншій частині заочне рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді :