Ухвала суду № 41788517, 30.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/6450/14 Головуючий 1 інст. - Вергун І.В.

Справа № 623/1888/14-ц Доповідач - Кругова С.С.

Категорія: стягнення заборгованості

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - КРУГОВОЇ С.С.

суддів колегії - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

- МІНЕНКОВОЇ Н.О.

за участю секретаря - Шпарага О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 липня 2014 року по справі за позовом Ізюмського комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства-1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по обслуговуванню житла,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року Ізюмське КЖРЕП-1 звернулося до суду з позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість у сумі 3748,05 грн. та покласти на відповідачів витрати по сплаті судового збору.

У своїх запереченнях відповідач ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 липня 2014 року позовні вимоги Ізюмського комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства-1 задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати рішення суду першої інстанції від 30 липня 2014 року та направити справу на новий розгляд.

Зокрема, в своїй апеляційній скарзі зазначають, що рішення районного суду суперечить нормам матеріального і процесуального права та прийняте з поверхневим з'ясуванням обставин даної справи.

Вказує, що всупереч твердженням позивача щодо надання послуг в повному обсязі та належним чином зазначає, що ремонт у під'їзді, не проводився, на поверхах та підвальних приміщеннях повністю відсутнє світло, технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем теплопостачання, водопостачання і водовідведення взагалі не проводиться, внаслідок чого в будинку часто виникають аварійні ситуації. Мешканці під'їзду за свої власні кошти проводять дрібний ремонт у ньому.

Питання стосовно вивозу та утилізації твердих побутових відходів взагалі не відноситься до компетенції позивача, оскільки цим займається Комунальне підприємство "Благоустрій" м. Ізюм.

Позивач просить стягнути заборгованість за послуги, які надаються неналежним чином, а деякі взагалі не надаються, без укладання відповідного договору, як зазначено у п.3 ч.2 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", що на думку відповідачів є неприпустимо та незаконно.

Судом не взято до уваги факт надання послуг не якісно та з порушенням усіх можливих і неможливих строків їх надання, або взагалі їх ненадання. Крім того, просять врахувати, що позивач вимагає стягнення заборгованості за послуги, які не відносяться до його компетенції.

Позивач наддав заперечення на апеляційну скаргу в яких просив рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Постановлюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обов»язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг і оплачувати надані послуги.

З таким висновком суду, судова колегія погоджується з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачі є співвласниками АДРЕСА_1 і споживачами послуг з утримання будинку і прибудинкової території, але не сплачують кошти за надані послуги. В результаті утворилась заборгованість за період з 1.10.2003 року по 1.06.2014 року в сумі 3748,05 грн. (а.с.3).

Відповідно до п.п.5 ч.3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги від 24.06.04 року № 1875-ІУ споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі Типового договору і оплачувати послуги у строки встановлені договором або законом.

Оскільки відповідачі фактично користувались комунальними послугами які надавались постачальником послуг, тобто позивачем і не сплачували в повному обсязі за ці послуги, то суд першої інстанції правильно стягнув з них заборгованість.

Доводи апеляційної скарги , що позивачем не всі послуги надавались у зазначеному об»ємі чи надавались неналежної якості, відповідачами суду не надано.

Посилання відповідачів на відсутність договору не є підставою для звільнення від сплати за житлово-комунальні послуги, оскільки законодавець не ставить в залежність від укладення договору обов'язок по оплаті за надані послуги.

Таким чином, відсутність договору не значить, що відповідачі мають право користуватися послугами, які фактично надаються, і їх не оплачувати. Це пояснюється ст. 11 ЦК України , згідно якої цивільні права та обов'язки виникають не лише з підстав, передбачених законодавством, а й з дій громадян. Такими діями відповідачів є фактичне користування послугами, які надаються позивачем.

Крім того, фактично договір укладений усно, факт згоди обох сторін на його укладання свідчать вчинені ними дії: надання послуг виконавцем послуг і фактичне використання цих послуг споживачем, відповідачами у справі. Недотримання простої письмової форми не тягне за собою автоматичну недійсність досягнутої згоди.

Незгоди з розрахунком відповідачі не висловлювали. З заявою про застосування позовної давності до суду першої інстанції не звертались і не посилались в апеляційній скарзі.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні і дійшов правильного висновку про задоволення позову .

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідачі будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надали.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308,313, 314, 315,317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя -

Судді -