Ухвала суду № 41788470, 10.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7777/14 Головуючий 1 інст. - Бородіна Н.М.

Справа № 640/14508/14-ц Доповідач - Кругова С.С.

Категорія: інші

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - КРУГОВОЇ С.С.

суддів колегії - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

- МІНЕНКОВОЇ Н.О.

за участю секретаря - Шпарага О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Київського районного суду міста Харкова від 09 жовтня 2014 року по справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_3 про відшкодування збитків,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом у якому, просила стягнути з ОСОБА_3 « 61070, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1» до бюджету м. Харкова (код платежу - 24170000, рахунок - №31518921700002, МФО - 851011, код ЄДРОУ - 37999649, банк - ГУДКСУ у Харківській області, одержувач - УДКСУ у м. Харкові Харківської області) збитки у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) у розмірі 60393,88 грн., згідно з розрахунком величини пайового внеску виконаного за показниками опосередкованої вартості будівництва, судові витрати покласти на відповідача.

У своїх запереченнях представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 09 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням Харківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зокрема, в своїй апеляційній скарзі зазначає, що рішення є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права і з неповним з`ясуванням обставин справи.

Стверджує, що на виконання вимог закону рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 року №804, затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова (зі змінами рішення від 22.05.2013 року №319), що був прийнятий і оприлюднений відповідно до чинного законодавства, та який містить механізм залучення до пайової участі, порядок укладення договорів та розрахунку розміру величини пайового внеску.

Вказує, що відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області 07.11.2012 року за №ХК 14312211294, замовником реконструкції нежитлових приміщень загальною площею 66,8 кв.м. по АДРЕСА_2 є ОСОБА_3.

Однак, як зазначає позивач, обов'язку щодо взяття участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту на виконання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку замовником будівництва не виконано, у зв'язку з чим, до бюджету м. Харкова не надійшли кошти, які могли б бути отримані, якщо б відповідач виконав вищезазначені вимоги закону.

Зазначає, що посилання суду на те, що ч.3 та абз.7 ч.9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не набули чинності, у зв'язку з чим, відповідач не був зобов'язаний укладати договір на вказаних умовах та перераховувати кошти на пайову участь є хибними та спростовуються листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.07.2011 року №23-11/6294/0/6-11.

Крім того вважає, що суд під час ухвалення рішення не взяв до уваги те, що крім ч.3 та абз.7 ч.9 ст.40 Закону всі інші частини з 1 по 10 статті є діючими, а також є діючим і Порядок, яким визначено порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Також наголошує, що посилання суду на те, що позивачем не вказано в якості яких доходів, згідно класифікації встановленої ст.9 Бюджетного кодексу України, міська рада могла отримати та чи були взагалі заплановані їх надходження, спростовуються.

Посилаючись на ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.71 Бюджетного кодексу України та рішення 13 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 28.12.2011 року №599/11 затверджений бюджет м. Харкова на 2012 рік та встановлено, що джерелами формування спеціального фонду бюджету м. Харкова у 2012 році є, зокрема, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури намеленого пункту, отримані відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тому внаслідок неукладення замовником будівництва договору пайової участі, невиконання зобов'язань, що прямо встановлені Законом, Харківській міській раді заподіяно збитків у вигляді неодержаних доходів.

Зазначає, що відповідно до вищевказаного Закону Харківська міська рада вправі вимагати від всіх замовників будівництва на території м. Харкова належного виконання вимог цього Закону, зокрема, щодо належного виконання пайової участі.

З метою попередження збитків Харківською міською радою було вжито всіх заходів, направлених на одержання коштів пайової участі, що встановлені розділом 5 Порядку.

Розрахунок величини пайової участі здійснюється на підставі загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта згідно зведеного кошторисного розрахунку, а у разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами та правилами, вона визначається виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України показників опосередкованої вартості.

Тому, оскільки до Харківської міської ради не надано документів про кошторисну вартість будівництва об'єкта Департаментом економіки та комунального майна розрахунок величини вартості будівництва здійснено на підставі наявних в декларації показників загальної площі завершеного забудовою об'єкта містобудування та показників опосередкованої вартості будівництв встановлених наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за відповідний квартал на відповідній території.

Так, відповідно до проведеного Департаментом економіки та комунального майна розрахунку кошторисна вартість реконструйованого нежитлового приміщення загальною площею 66,8 кв. м. по АДРЕСА_2, який був прийнятий в експлуатацію на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 07.11.2012 року за №ХК14312211294 становить 603938,80 грн.

А розмір пайової участі, що підлягала б перерахуванню до місцевого бюджету, становить 10% від вищевказаного розміру кошторисної вартості будівництва, тобто 60393,88 грн.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що відповідач не є забудовником в розумінні ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», закон набув чинності лише з 1 січня 2013 року , а тому ХМР не могла отримати цей дохід.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, обговоривши доводи апеляційної скарги та, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Постановлюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Положення абз.7 ч.9 ст. 40 Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності", на яке посилається позивач в обгрунтування заявлених вимог, набрало чинності з 01 січня 2013 року, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, які виникли в 2012 році. Між тим, позивачем не доведено , що він міг отримати визначені доходи від відповідача в сумі 60 393,88 грн.

З таким висновком суду судова колегія погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої 07 листопада 2012 року № 14312211294 ОСОБА_3 здійснив реконструкцію нежитлового приміщення площею 66,8 кв.м. по АДРЕСА_2

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що оскільки ч.3 і абз.7 ч.9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» згідно з пп. 3 п.1 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону набрали чинності з 01 січня 2013 року, то відповідач не був зобов»язаний укладати договір та перераховувати кошти на пайову участь.

Посилання в апеляційній скарзі на аналогічні положення затвердженого виконавчим комітетом Харківської міської ради 09 листопада 2011 року нового порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова є помилковим, оскільки Положення було розроблено саме на виконання Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а відтак, і така форма участі відповідача у розвитку інфраструктури, через примусове укладення договору, може діяти після правовідносин, що виникли, тобто з 01 січня 2013 року.

Інші ж частини ст. 40 вказаного Закону України, на які також посилається позивач, лише визначають право органа місцевого самоврядування на регулювання цього питання та обов'язок замовника на пайову участь у розвитку інфраструктури, проте форма такої участі (примусове укладення договору) визначена саме ч. 3 цієї статті, яка набрала чинності з 01 січня 2013 року.

Крім того, в порушення ч.5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Харківська міська рада визначила вартість із Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 18 жовтня 2011 року, тоді, як слід було визначити вартість із загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, що Положення абз.7 ч.9 ст. 40 Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності", на яке посилається позивач в обгрунтування заявлених вимог, і яке набрало чинності з 01 січня 2013 року, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Правильним також, є висновок суду, що позивач не надав доказів в якості яких доходів згідно класифікації, встановленої ст.9 Бюджетного Кодексу України, він міг отримати ці доходи та чи взагалі було заплановано їх надходження.

Заслуговують на увагу заперечення представника відповідача, що відповідач не є забудовником земельної ділянки і тому не підпадає під дію вищеназваного закону, оскільки згідно матеріалів справи він лише здійснив реконструкцію приміщення, а ч.2 ст.40 ЗУ передбачає, що замовник , який має намір щодо забудови земельної ділянки зобов»язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населенного пункту.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для виснову про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини у справі , надав належну оцінку доказам і дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Харківської міської ради - відхилити.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 09 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя -

Судді -