Рішення № 41785418, 03.12.2014, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/7228/14-ц

Провадження № 2/0182/3793/2014

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.12.2014 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого суддіБагрової А.Г.секретаря Салогуб Н.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання втратившою право користування та зняття з реєстрації, та за зустрічним позовом ОСОБА_4, що діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей Нікопольської державної адміністрації Дніпропетровської області, про вселення та усунення перешкод в користуванні будинком, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача та просить визнати її втратившою право користування житловим приміщенням, будинком АДРЕСА_1 та зняти її з реєстрації за цією адресою. В обґрунтування позову позивач послався на те, що ОСОБА_4 це його колишня дружина, з якою шлюб було розірвано за рішенням суду від 23.01.2014 року, оскільки спільне життя в них не склалось і вони припинили спільно проживати з серпня 2013 року . З серпня 2013 року ОСОБА_4 разом із дітьми виселилась з будинку, забрала всі речі, в тому числі і дитячі та постійно проживає за адресою АДРЕСА_2. Однак на сьогоднішній день залишається зареєстрованою в належному йому будинку на праві приватної власності, внаслідок чого він вимушений сплачувати додатково комунальні послуги. Також він має намір розпорядитись своїм будинком, а у зв'язку з наявністю реєстрації відповідачки в його будинку він у цьому праві обмежений.

В судовому засіданні позивач на позовних вимогах наполягав в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечувала та подала зустрічний позов від себе та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_5, про вселення до будинку ОСОБА_3, оскільки вона виселилась з його будинку в серпні 2013 року у зв'язку з його агресивною поведінкою. ОСОБА_3 перешкоджає їй проживати в спірному будинку, змінив замки і вона вимушена проживати по будинкам знайомих та рідних, оскільки не має власного житла. Просить суд вселити її з дітьми до будинку ОСОБА_3 та усунути перешкоди в користуванні житловим будинком.

ОСОБА_6, другий позивач за зустрічним позовом, просить суд розглянути справу за його відсутності, на позові матері до батька про вселення наполягає. ( а.с. 65)

Представник служби у справах дітей Нікопольської районної державної адміністрації вважає, що зустрічний позов матері та її неповнолітньої доньки ОСОБА_5 про вселення слід задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 проти зустрічного позову заперечував та просив суд відмовити, оскільки ОСОБА_4 добровільно виселилась з будинку та забрала всі свої та дитячі речі в серпні 2013 року, оскільки між ними постійно відбувались конфлікти та непорозуміння, що призвело до розірвання шлюбу. Вона заздалегідь до цього дня робила в будинку до якого переїхала ремонт, а коли він був на роботі вона виселилась та забрала не тільки речі, а й майно з будинку: люстри, меблі, штори тощо. Наміру проживати разом з ним в будинку вона не має і ніколи про це не просила, і цей позов подала у зв'язку з тим, що між ними існує спір щодо поділу спільного сумісного майна подружжя. Замки він не змінював. В будинку два входа і ключі в неї є, на одних вхідних дверях він вимушений був змінити замок, оскільки , коли дружина виселялась, то заблокувала ключем двері, то йому , щоб відімкнути двері треба було відмикати замок свердлом за допомогою брата. Також зазначив, що син ОСОБА_6 також ніколи не просився проживати з ним і він не перешкоджав йому ніколи проживати в цьому будинку, до того ж до сина та доньки в нього немає ніяких позовних вимог щодо зняття їх з реєстрації, він бажає визнати втратившою право користування будинком тільки колишню дружину.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 ( а.с. 8,9,21)

В зазначеному будинку зареєстровані та проживали до серпня 2013 року ОСОБА_4 ( колишня дружина), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2( син позивача), ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 ( донька позивача) ( а.с.10)

В серпні 2013 року ОСОБА_4 внаслідок припинення шлюбних відносин з ОСОБА_3 разом з дітьми виселилась з будинку, забравши свої та дітей речі та деякі меблі, люстри, штори, що не заперечувалось ОСОБА_4 в судовому засіданні та підтверджено свідками ОСОБА_7 ( братом позивача), ОСОБА_8 ( матір'ю ОСОБА_4), а також актом від 30.08.2014 року ( а.с.7)

З серпня 2013 року ОСОБА_4 разом з дітьми постійно проживає за адресою АДРЕСА_2 в житловому будинку, що належить її матері ОСОБА_8

23 січня 2014 року за рішенням Нікопольського міськрайонного суду шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано ( а.с. 6)

Як вбачається з рішення суду з серпня місяця 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поновлювати шлюбні відносини не намагались ( а.с.6)

Посилання ОСОБА_4, що ОСОБА_3 перешкоджає їй проживати в АДРЕСА_1 в судовому засіданні підтвердження не знайшли, оскільки і сама ОСОБА_4 і свідки в судовому засіданні підтвердили, що вона добровільно виселилась з цього будинку та забрала речі, в тому числі меблі без наміру повертатись до будинку та проживати в ньому у зв'язку з постійним сварками з чоловіком. Само по собі посилання на постійні сварки між подружжям та конфлікти під час перебування у шлюбі не є доказом, що ОСОБА_3 перешкоджав їй проживати в цьому будинку. До того ж, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 звернулась зі скаргою до органів міліції та суду з приводу вселення в будинок позивача, тільки після отримання позову про визнання її втратившою право користування будинком. Те, що позивач поміняв ключі на вхідних дверях в судовому засіданні також підтвердження не знайшло. Доказів, що ОСОБА_4 разом з дітьми з серпня 2013 року намагалась повернутись до будинку також суду не надано.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_3 про визнання втратившою право користування житловим будинком ОСОБА_4 підлягає задоволенню відповідно до статті 405 ЦК України у зв'язку з її добровільним виселенням з серпня 2013 року та відсутністю в будинку позивача понад рік без поважних причин, а вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_6 не підлягають задоволенню у зв'язку з недоведеністю обставин, що ОСОБА_3 перешкоджає вселенню ОСОБА_4 та ОСОБА_6, ОСОБА_5 до будинку.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 319, 321, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 10,11.60, 61, 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання втратившою право користування та зняття з реєстрації задовольнити.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, втратившою право користування житловим будинком АДРЕСА_1.

Зняти з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, що діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей Нікопольської державної адміністрації Дніпропетровської області, про вселення та усунення перешкод в користуванні будинком відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його отримання до апеляційного суду Дніпропетровської області через Нікопольський міськрайонний суд.

Суддя: А. Г. Багрова