Рішення № 41784263, 10.11.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-7060/14

760/23394/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі :

головуючого - судді Кізюн Л.І.

при секретарі: Слепусі О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції в нерухомість та управління» про стягнення заборгованості та визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з відповідачів заборгованість за договором цільової позики від 03.03.2014 року. Також, позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь судовий збір.

Пізніше позивач збільшив позовні вимоги, просив визнати за ним право власності на нежитлову будівлю площею 3429, 30 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 2675,75 кв.м. для задоволення своїх вимог в рахунок погашення заборгованості в розмірі 16 275 000 гривень 00 копійок за договором позики від 03.03.2014 року, договором поруки від 03.03.2014 року.

Також, просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ «Інвестиції в нерухомість та управління» (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 2-а, код ЕДРПОУ 37189400) залишок заборгованості в розмірі 5 093 525 гривень 00 копійок, обрахованої за Договором позики від 03.03.2014 року на користь позивача ОСОБА_1

Позивач підтримав збільшені позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, справу розглядати у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнала частково, не заперечувала щодо звернення стягнення на майно, а врешті позовних вимог просила відмовити, а справу розглядати у її відсутність.

Представник відповідача ТОВ «Інвестиції в нерухомість та управління» просив у задоволенні збільшених позовних вимог відмовити, а розгляд справи проводити за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.03.2014 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Договір цільової позики на суму 16 275 000 гривень 00 коп.

Згідно п. 2.1. Договору відповідач зобов'язувалася повернути позивачу позику за місцем проживання позичальника у строк до 02.06.2014 року.

Відповідно до договору від 03.03.2014 року відповідач ОСОБА_2 отримала в присутності свідків 1 500 000 доларів США, що на момент укладення договору становило 16 275 000 грн. 00 коп. ( шістнадцять мільйонів двісті сімдесят п'ять тисяч гривень нуль копійок), строком на 90 днів та зобов'язалась їх повернути в строк до 02.06.2014 року (всю суму повністю) за місцем проживання ОСОБА_2

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що позичальник у випадку не повернення у встановлений п. 2.1. строк позики позикодавцеві, зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми позики, що вказана у п. 3.1. Договору.

Крім того п. 4.2. Договору передбачено, що у випадку зниження офіційного курсу долара США, встановленого Національним Банком України на день повернення позики, належна до повернення сума підлягає перерахунку за новим курсом, чинним на момент повернення боргу.

Разом з тим, умовами Договору позики, а саме п. 4.3 та п. 4.4. було передбачено, що позивач на забезпечення вказаного договору укладає з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиції в нерухомість та управління» Договір поруки, предметом якого є зобов'язання гарантувати виконання Договору позики, в тому числі і за рахунок майна, яке належить ТОВ «Інвестиції в нерухомість та управління».

03.03.2014 року між позивачем та відповідачем ТОВ « Інвестиції в нерухомість та управління» було укладено договір поруки.

За умовами даного договору відповідач ТОВ «Інвестиції в нерухомість та управління» поручився перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань в повному обсязі за договором позики від 03.03.2014 року у строк до 02.06.2014 року. У разі порушення відповідачем ОСОБА_2 зобов'язання, забезпеченого порукою, відповідач ТОВ «Інвестиції в нерухомість та управління» відповідає перед позивачем, як солідарний боржник у тому ж обсязі, що і ОСОБА_2, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

На виконання договору поруки, відповідач ТОВ «Інвестиції в нерухомість та управління» зобов'язалося перед позивачем за відсутності грошових коштів передати у власність позивача нерухоме майно, зокрема, нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: 03062, АДРЕСА_1, загальною площею 3429, 30 кв. м., що належить ТОВ «Інвестиції в нерухомість та управління» на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.08.2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 253 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором цільової позики від 03.03.2014 року не виконала у передбачені договором строки, в зв'язку з чим позивачем була направлена вимога про усунення порушення та виконання зобов'язання, проте зазначена вимога була залишена відповідачем без уваги, дій спрямованих на погашення боргу, який з урахуванням нарахованих штрафних санкцій та обрахуванням суми боргу, становить 21 368 325 грн. 00 коп., не вживалось.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, згідно пункту 8 Договору поруки позивач має право задовольнити свої вимоги по Договору, шляхом звернення стягнення на майно поручителя, а саме нерухоме майно - нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: 03062, АДРЕСА_1, загальною площею 3429, 30 кв. м., шляхом визнання права власності за Позивачем в порядку визначеному статтею 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Статтею 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що за рахунок предмета обтяження має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає, зокрема, відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; сплату процентів і неустойки; сплату основної суми боргу.

Таким чином, відповідач ТОВ «Інвестиції в нерухомість та управління» зобов'язалось в рахунок погашення заборгованості перед кредитором, передати останньому у власність майно та відповідати солідарно з боржником перед кредитором.

Разом з тим, п. 8 Договору поруки поручителем та кредитором було визначено договірну вартість майна, що становить суму позичених грошових коштів і дорівнює 16 275 000 грн. 00 копійок.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_2 по договору цільової позики складає 21 368 325 грн. 00 коп., а заставне майно, визначене у Договорі поруки, становить лише 76 % заборгованості за Договором позики, а тому решта суми позики становить 5 093 525 грн. 00 коп.

У відповідності до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання права власності на нежитлову будівлю площею 3429, 30 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для задоволення вимог позивача в рахунок погашення заборгованості в розмірі 16 275 000 гривень 00 копійок за договором позики від 03.03.2014 року та договором поруки від 03.03.2014 року. Також, підлягає стягненню з відповідачів залишок заборгованості в розмірі 5 093 525 гривень 00 копійок, обрахованої за Договором позики від 03.03.2014 року на користь позивача, а в решті позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 58, 59, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України на підставі ст.ст. 16, 328, 526, 530, 629, 1046 ЦК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиції в нерухомість та управління» про стягнення заборгованості та визнання права власності - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) право власності на нежитлову будівлю площею 3429, 30 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для задоволення вимог ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) в рахунок погашення заборгованості в розмірі 16 275 000 (шістнадцять мільйонів двісті сімдесят п'ять тисяч) гривень 00 копійок за договором позики від 03.03.2014 року, договором поруки від 03.03.2014 року.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції в нерухомість та управління» (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 2-а, код ЕДРПОУ 37189400) залишок заборгованості в розмірі 5 093 525 (п'ять мільйонів дев'яносто три тисячі п'ятсот двадцять п'ять) гривень 00 копійок, обрахованої за Договором позики від 03.03.2014 року на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Стягнути частково, в рівних долях з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції в нерухомість та управління» (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 2-а, код ЕДРПОУ 37189400) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.І. Кізюн