Рішення № 41783867, 03.12.2014, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/620/14

Справа №754/17370/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

03.12.2014 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Шевчука О.П.

при секретарі - Бойко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя

В С Т А Н О В И В :

До суд звернувся ОСОБА_1 з позовом про визнання права власності на майно, набуте за час шлюбу з ОСОБА_2

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з відповідачем у справі він перебував в зареєстрованому шлюбі з 30.05.2006 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01.08.2013 року шлюб між сторонами у справі розірвано.

За час перебування у шлюбі подружжям придбано автомобіль КІА СЕРАТО, квартиру АДРЕСА_1.

Крім того, позивач зазначає, що восени 2012 року відповідач відкрила на своє ім'я депозитний рахунок в Київському відділенні № 4 ПАТ «Дельта Банк», на який внесла зібрані позивачем кошти в розмірі 55 000 грн.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, право власності на автомобіль КІА СЕРАТО як на річ індивідуального користування та єдине джерело доходу, право власності на ? частину суми грошових коштів, розміщених в банку.

В ході розгляду справи позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги, ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, право власності на автомобіль КІА СЕРАТО як на річ індивідуального користування та єдине джерело доходу, визнати за відповідачем право власності на 55 000 грн., що були розміщені у ПАТ «Дельта Банк» в якості компенсації вартості автомобіля КІА СЕРАТО, визнати за позивачем боргові зобов'язання що виникли в інтересах сім'ї в розмірі 125 000 грн., за відповідачем - в розмірі 125 000 грн. (а.с. 199 - 200 т.1, а.с. 21 - 23 т. 2).

Вимогу про поділ боргових зобов'язань позивач обґрунтовує тим, що ним було позичено у батька 250 000 грн. на придбання квартири та проведення в ній ремонту.

Представником відповідача надано до суду зустрічний позов про поділ майна подружжя (а.с. 95 - 99 т. 1, 25 -30 т. 2).

Ухвалою суду від 03.12.2014 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, набутого за час шлюбу, залишено без розгляду (а.с. 93 т. 2).

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судові засідання 24.09.2014 року, 01.10.2014 року, 23.10.2014 року та 03.12.2014 року в судові засідання не з'явились, про день та час слухання справи представник відповідача повідомлений належним чином, до суду надходили клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника в інших судових засіданнях ( а.с. 41, 46,51, 82 т. 2).

Приймаючи до уваги викладене а також тривалість строку перебування справи у провадженні суду без вирішення суд розглядає позов ОСОБА_1 без участі відповідача та її представника.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01.08.2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 8 - 9 том. 1).

Зазначеним рішенням встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 30.05.2006 року.

Зазначена обставина відповідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України додаткового доказування не потребує.

16.09.2011 року, за час перебування в шлюбі, сторонами у справі придбано квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Договір купівлі - продажу оформлено на відповідача ОСОБА_2, при цьому ОСОБА_1 надав свою згоду на придбання квартири дружиною (а.с. 14 т.1).

Відповідно ст. 60 СК України, майно, набуте під час шлюбу належить чоловіку та жінці на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми , хвороба тощо ) самостійного заробітку.

Статтями 68, 69, 70 СК України встановлено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено судам, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 в частині визнання за ним в порядку розподілу майна права власності на ? частину АДРЕСА_1.

Щодо вимог позивача про визнання за ним права власності на автомобіль КІА СЕРАТО як на річ індивідуального користування, єдине джерело доходу та визнання за відповідачем права власності на грошові кошти в розмірі 55 000 грн., що знаходились на депозитному рахунку в ПАТ «Дельта Банк» як на компенсацію вартості частини автомобіля слід зазначити наступне.

В ході розгляду справи судом встановлено, що під час перебування у шлюбі сторонами у справі придбано автомобіль КІА СЕРАТО д/н НОМЕР_1 (а.с. 11, 109 т. 1)

Частинами 2, 4, 5 статті 71 Сімейного кодексу України встановлено, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою за умови попереднього внесення одним з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

При цьому чинним законодавством не встановлено такого способу компенсації вартості частини неподільного майна як визнання права власності на грошові кошти, що знаходились в банківських установах.

Крім того, суду не надано доказів того, що зазначені грошові кошти не належать особисто відповідачу в силу закону чи використані після їх зняття з рахунку в інтересах сім'ї.

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача в цій частині.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо поділу боргових зобов'язань між колишнім подружжям з наступних підстав.

В обґрунтування поділу боргових зобов'язань позивач посилається на ту обставину, що ним позичено у батька та сестри грошові кошти в розмірі 250 000 грн. на придбання та ремонт квартири.

В підтвердження зазначеного позивачем надано копії виписок з банківських рахунків, відповідно яких батько позивача знімав належні йому кошти (а.с. 21 - 33 т. 1).

Зазначені докази не підтверджують факт позичання коштів позивачу у справі та наявність у колишнього подружжя боргу перед батьком позивача.

За таких обставин суд приходить до висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вимоги позивача про поділ між колишнім подружжям боргу в розмірі 250 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10,60,88,213-215 ЦПК України, ст. 60, 61, 69 - 71 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати у порядку поділу майна, набутого за час шлюбу за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3 441 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя