Ухвала суду № 41779535, 02.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/1941/2012

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

за участю секретаря - Іленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року позов задоволено частково та скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 06.12.2011 року №0000901630 і №0000881630 - повністю, а рішення №0000891630, на суму 5780 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням податковим органом подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, так як під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем касової дисципліни щодо зберігання контрольних стрічок і чеків, а також щодо невчасного оприбуткування коштів у касі підприємства, а тому штрафні санкції застосовано правомірно.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.11.2011 року податковим органом проведено планову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, про що складено акт №443/16-3/01125821/70, яким встановлено порушення позивачем: п.2.6, 2.11, 3.1 „Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", а саме невчасне оприбуткування готівки у касі підприємства, невчасне повернення коштів виданих під звіт та ненадання до каси підприємства розрахункового документа; п.9 та п.10 ст.3 Закону України „Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме не роздрукування та не зберігання контрольних стрічок та фіскальних звітних чеків.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.12.2011 року №0000901630, №0000881630, №0000891630.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог, з чим погоджується судова колегія, з огляду на наступне.

Згідно із п.2.6 глави 2 „Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні" - уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день

одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Пунктом 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" установлено, що за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у кассах готівки застосовується штраф, у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судовою колегією встановлено, що податковим повідомленням-рішенням №0000881630 від 06.12.2011 року до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, у розмірі 2100 грн., за невчасне оприбуткування в касі підприємства готівкових коштів за прибутковими касовими ордерами №1309 від 15.11.2010 року, №1334 від 21.05.2010 року, №1342 від 03.06.2010 року, на загальну суму 420 грн. (т.1 а.с.230).

З витребуваних судом касових книг підприємства (т.2 а.с.119-156) вбачається, що вказані книги містять дані про виписку ордерів лише з номерів 1 до 637 та зазначені податковим органом номера в цих книгах відсутні, як і відсутні суми зазначені в даних платіжних документах (130 грн., 170 грн., 120 грн.).

Колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено факт вчинення підприємством даного порушення, оскільки в акті перевірки не вказано коли саме дані суми надійшли до каси позивача та коли вони фактично оформлені, а тому штрафні санкції правомірно скасовані судом першої інстанції.

Крім того податковим органом невірно оформлено й саме податкове повідомлення-рішення №0000881630, оскільки у ньому невірно зазначено як і норми закону які порушено (вказано закон про РРО замість вищевказаного положення НБУ) так і норми, якими передбачено відповідальність (а.с.7).

Відповідно до п.2.11 „Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні" - видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на виробничі (господарські) потреби дозволяється на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Згідно із п.3.1 цього ж Положення - касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Пунктом 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" установлено за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - застосовується штраф, у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум, а за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів - у розмірі сплачених коштів.

Відповідно до ст.250 Господарського кодексу України - адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судовою колегією встановлено, що податковим повідомленням-рішенням №0000901630 від 06.12.2011 року до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, у розмірі 6034 грн., за невчасне повернення до каси підприємства коштів виданих під звіт, у розмірі 2856 грн., та за подання до каси позивача авансового звіту, на суму 5320 грн., без надання підтверджуючого платіжного документа (т.1 а.с.231).

З матеріалів справи вбачається що робітником позивача надано до каси підприємства авансовий звіт від 11.06.2010 року разом із відповідними касовими чеками №129 та №130 від 11.06.2010 року (т.2 а.с.163), яким підтверджено витрачання коштів підприємства, на суму 5320 грн., для придбання подушок тощо, а тому штрафні санкції за дане порушення також застосовані неправомірно.

Колегією суддів також встановлено, що підприємством дійсно невчасно повернуто кошти видані під звіт, у розмірі 2856 грн., оскільки видача коштів відбулась 09.03.2010 року (т.2 а.с.167-168), а кошти повернуто до каси 11.03.2010 року (т.2 а.с.170), тобто із запізненням на 1 день.

Разом з тим, фінансові санкції, застосовані на підставі вищевказаного Указу Президента України, є адміністративно-господарськими санкціями, застосування яких можливе лише в межах строків встановлених ст.250 ГК України, а тому колегія суддів вважає, що контролюючим органом пропущено річний строк для притягнення підприємства до відповідальності, оскільки вказані порушення допущено позивачем у березні 2010 року, а штрафні санкції застосовано податковим органом у грудні 2011 року.

Такої правової позиції додержується й Вищий адміністративний суд України, у своєму рішенні від 28.07.2014 року по справі К/9991/21274/12.

Відповідно до п.9 та 10 ст.3 Закону України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" - суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Пунктами 4 та 5 ст.17 даного Закону передбачено відповідальність, у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання; та у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або не збережено контрольну стрічку протягом трьох років, або виявлено

спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України - суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовою колегією встановлено, що податковим повідомленням-рішенням №0000901630 від 06.12.2011 року до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, у розмірі 6630 грн., за не роздрукування та не зберігання 3 контрольних стрічок і 18 фіскальних звітних чеків (т.1 а.с.231).

Судом першої інстанції встановлено вчинення підприємством даного порушення та скасоване оскаржуване податкове-повідомлення рішення, лише в частині невірно визначеного розміру штрафних санкцій, а саме на суму 5780 грн.

Оскільки судове рішення оскаржено тільки податковим органом та лише в частині скасованої суми штрафу, то колегія суддів переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

При застосуванні штрафних санкцій податковий орган виходив з того, що за кожний не роздрукований фіскальний звітний чек, до підприємства потрібно застосовувати штрафні санкції, у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів не погоджується з такими діями відповідача та вважає, що не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи роздрукований чек у КОРО - триваюче, а тому за вчинення таких порушень податковий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію, у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в КОРО, виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності.

Такої правової позиції додержується й Верховний Суд України у своєму рішенні від 03.12.2013 року.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст.185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 05.12.2014 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло