Постанова № 41779374, 20.11.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 р. Справа № 804/16857/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представників позивача представника відповідача представника третьої особи - Міністерства оборони України ОСОБА_3., Варнавської В.Г., Кравченко В.В., Вологжаніної О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_7 до Начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Генеральний штаб Збройних Сил України, Міністерство оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська на відповідь № 2815 від 01.10.2014 року щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_7 від 22.09.2014 року вх. № 2301 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1, що займає ОСОБА_7 спільно з членами його родини на підставі ордеру № 435 від 12 липня 1993 року на території відкритого військового містечка, згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та "Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян", затвердженого наказом МЖКГ № 396 від 16.12.2009 року;

- зобов'язати начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_7 щодо приватизації квартири, яка використовується ним та членами його сім'ї на умовах найму, згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" "Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян", затвердженого наказом МЖКГ № 396 від 16.12.2009 року за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_7, керуючись ст. ст. 40, 47 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 6 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", Наказом Міністра оборони України № 1 від 03.01.1993 року, звертався з заявою від 22.09.2014 року до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, що є уповноваженим органом з приватизації в с.м.т. Гвардійське, про передачу в приватну власність квартири, в якій він проживає на підставі ордеру № 435 від 12.07.1993 року, проте листом № 2815 від 01.10.2014 року ОСОБА_7 безпідставно відмовлено у приватизації зазначеної квартири. При цьому заява відповідачем у відповідності до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" не розглядалась. Таким чином, позивач просить суд захистити його право на приватизацію квартири.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти задоволення позову, надавши письмові заперечення, у яких зазначила, що згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" не підлягають приватизації квартири, розташовані на територіях закритих військових поселень. Також посилається на лист Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 11.09.2013 року № 303/4/15/1183, в якому зазначено, що до числа закритих військових містечок включені військові містечка, зокрема, військове містечко № 4 с.м.т. Гвардійське. Таким чином, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Третя особа - Генеральний штаб Збройних Сил України у судове засідання повноваженого представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

Представник третьої особи - Міністерства оборони України у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_7 проживає в АДРЕСА_1 (військове містечко № 4).

Вселення в квартиру відбулося на підставі ордеру № 435 від 12.07.1993 року, виданого Гвардійською КЕЧ району, правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська.

Також встановлено, що гр. ОСОБА_7 звернувся до відповідача з проханням оформити передачу в приватну власність квартири, що він займає разом з членами своєї сім'ї на підставі ордеру № 435 від 12 липня 2014 року.

Листом від 01.10.2014 року № 2815 начальник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська Зубков Г.С. повідомив позивача, що - «Житловий фонд військових містечок селиш Гвардійське, Черкаське у комунальну власність територіальних громад не передано. Згідно з Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військові містечка є військовим майном, яке знаходиться в оперативному управлінні військових частин і КЕВ м. Дніпропетровська. Управління військовим майном, згідно з законом, здійснює Міністерство оборони. Згідно листа квартирно - експлуатаційного управління Збройних Сил України № 303/22/1/850 від 05.09.2013 р. військове містечко в якому Ви мешкаєте включено до числа закритих і які не підпадають під приватизацію житлового фонду. Інших керівних документів щодо надання повноважень КЕВ м. Дніпропетровська розпоряджатися житловим фондом військових містечок не надходило. Згідно з ст.19 Конституції України посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах наданих їм повноважень. На підставі вище викладеного оформити передачу Вашої квартири в приватну власність я не маю повноважень».

Таким чином, лист Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська від 01.10.2014 року № 2815 не містить відповідного рішення згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно із ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Правовий режим власності визначається виключно законами (п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду», який прийнято 19.06.1992р. за № 2482-XXII.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає порядок набуття права власності на житло громадянами України, які користуються державним житловим фондом на законних підставах, з обмеженням на приватизацію, визначеним п. 2 ст. 2 цього Закону.

Згідно ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Судом встановлено, що в законодавстві України відсутнє визначення «закрите військове містечко», тому суд керуючись частиною сьомою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із конституційних принципів і загальних засад права.

Відповідно до частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

На підтвердження відкритості військового містечка №4 позивач посилається на Наказ Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 року «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад». Додатком №1 зазначеного наказу затверджено Перелік військового майна (військове містечко №4, №1), що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади с. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області, а тому військове містечко не може бути закритим, адже статус закритого виключає можливість перебування на території містечка цивільних громадян.

Проте, начальником Генерального штабу Головнокомандувачем Збройних Сил України генерал-полковником Замана В.М. 19.08.2013 року був затверджений перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд. В даний перелік ввійшли смт. Черкаське та смт. Гвардійське. Також, у примітках до цього переліку вказано, що житловий фонд зазначених військових містечок не підлягає передачі органам місцевого самоврядування та приватизації.

Крім того, в листі від 11 вересня 2013 року за №303/4/15/1183 Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, підписаного полковником С.Т. Прогонюк, також зазначено, що до числа закритих військових містечок включені наступні військові містечка: військове містечко №4 смт. Гвардійське, військове містечко №3 смт. Черкаське, військове містечко №6 смт. Орловщина Дніпропетровської області.

Згідно Розпоряждення Начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 303/4/17/418 від 28.07.2014 року віськові містечка № 3 смт. Черкаське та № 4 смт. Гвардійське залишено в Переліку закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд.

В зв'язку з тим, що Перелік від 19.08.2013 р., лист від 11.09.2013 р. за № 303/4/15/1183 та Розпоряждення № 303/4/17/418 від 28.07.2014 р. суперечать Наказу Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад», а КЕВ м. Дніпропетровська не надано підтвердження щодо втрати чинності наведеного наказу, який має вищу юридичну силу - тому суд не застосовує: Перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд від 03.09.2013 р. до якого увійшло військове містечко №4 с.м.т. Гвардійське Новомосковського району, затверджено Начальником Генерального штабу - Головнокомадувачем Збройних Сил України; лист від 11.09.2013 р. за № 303/4/15/1183; Розпоряждення № 303/4/17/418 від 28.07.2014 р.

Суд приймає Наказ Міністра оборони України №569 від 15.09.2011р., як належний доказ відкритості військового містечка.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого у разі не відповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З метою повного та всебічного розгляду справи, додатково судом досліджено визначення правового режиму майна закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном, які закріпленні в Законі України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».

Згідно ст. 1 зазначеного Закону, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Однак процедуру вилучення військового майна з оперативного управління військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил (далі - військові частини), та його безоплатної передачі до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), самоврядним установам і організаціям, які провадять свою діяльність в інтересах національної безпеки і оборони (далі - самоврядні установи і організації), та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність регулює Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1282 від 29.08.2002р. (далі - Порядок). Лише в зазначеному Порядку є визначення військового містечка.

Згідно абз. 3 п. 2 Порядку військове містечко - майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із житловим фондом, об'єктами соціальної та інженерної інфраструктури, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони.

Відповідно до 2-1 Порядку об'єктами передачі згідно з цим Порядком є:

1) військові містечка, що вивільняються в процесі реформування Збройних Сил і не плануються до використання за цільовим призначенням;

2) нерухоме майно (будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва, приміщення, інше нерухоме майно);

3) інше окреме індивідуально визначене (рухоме) майно;

4) житловий фонд, інші об'єкти соціальної та інженерної інфраструктури, що перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі майнових комплексів.

Повноваження для передачі військового майна передбачено пунктом 4 Порядку згідно до якого передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням:

1) Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 2-1 цього Порядку;

2) Міноборони - щодо об'єктів, визначених у підпунктах 3 і 4 пункту 2-1 цього Порядку.

Отже право передати житловий фонд, інші об'єкти соціальної та інженерної інфраструктури (військове містечко №4) в комунальну власність має Міноборони.

Крім того судом встановлено, що згідно пунктів 3, 7, 8 Доручення Президента України за підсумками робочої поїздки до Дніпропетровської області 12.10.2010р. для вирішення проблемних питань, що стримують соціально-економічний розвиток регіону доручено (http://www.president.gov.ua/documents/12474.html):

- Прийняти рішення стосовно доцільності передачі житлового фонд об'єктів соціально-культурної сфери та інженерних мереж селищ міського типу Гвардійське та Черкаське в комунальну власність територіальних громад Новомосковського району Дніпропетровської області. (Термін - 10.12.2010 р. - ОСОБА_11);

- Вжити заходів щодо забезпечення мешканців селищ міського типу Гвардійське та Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області безперебійним постачанням якісної питної води, здійснити заходи щодо розвитку системи водовідведення. (Термін - серпень 2011 р. - ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_16);

- Забезпечити проведення капітальних ремонтів гарнізонних будинків офіцерів та дошкільних дитячих закладів, розташованих у селищах міського типу Гвардійське та Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області. (Термін - грудень 2011 року - ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18).

На виконання зазначеного Доручення Президента України та відповідно до повноважень Міністром оборони України прийнято вищезгаданий Наказ №569 від 15.09.2011р. «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад», яким зобов'язано Головне КЕУ Збройних сил України організувати безоплатне вилучення з балансу Гвардійської КЕЧ району військового майна та його безоплатну передачу в комунальну власність територіальних громад згідно з Переліком військового майна, що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади селища Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області (додаток 1 до наказу), Переліком військового майна, що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади селища Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області (додаток 1 до наказу), Переліком військового майна, що безоплатно передається в спільну власність Новомосковської районної ради Дніпропетровської області (додаток 3 до наказу).

Так, згідно з Додатком №1 до Наказу Міністра оборони України № 569 від 15.09.2011 року затверджено Перелік військового майна (військове містечко №4, №1), що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади с. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області.

До Переліку входять: житлові будинки; котельня ДКВР №204; гуртожиток/церква №168; мережі водопостачання; мережі каналізації; мережі теплопостачання та інше.

Як наслідок прийняття зазначеного Наказу та з метою його виконання частину об'єктів передано в комунальну власність, однак передача житлових будинків не відбулася через відсутність інвентаризаційних справ, які начебто втрачено Гвардійською КЕЧ району.

Отже, з огляду на Доручення Президента України від 12.10.2010р. та враховуючи фактичну передачу об'єктів соціальної та інженерної інфраструктури, що перебували в оперативному управлінні Гвардійської КЕЧ району, суд вважає, що військове містечко №4 має ознаки відкритого.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до абз. 4 п. 9 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України №406/2011 від 06.04.2011р. Міністр у межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Накази Міноборони України, прийняті в межах його повноважень, обов'язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.

З огляду на зазначену норму Наказ Міністра оборони України №569 від 15.09.2011р. «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» та Додаток №1 яким затверджено Перелік військового майна (військове містечко №4, №1), що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади с. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області, є обов'язковим для виконання КЕВ м. Дніпропетровська, тому суд вважає невирішення питання щодо приватизації житла з посиланням на не визначеність статусу військового містечка протиправним.

Стаття 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначає спосіб приватизації, згідно до якої приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Частиною 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Організація проведення приватизації та оформлення права власності встановленні статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ч. 1 ст. 8. Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Чатиною 3 ст. 8 зазначеного Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно із ч. 10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність протиправної бездіяльності Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як органу приватизації, щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_7 від 22.09.2014 року № 2301 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", що займає ОСОБА_7 спільно з членами його родини на підставі ордеру № 435 від 12 липня 1993 року на території відкритого військового містечка та у зв'язку з необхідністю відновлення порушених прав позивача - зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_7 від 22.09.2014 року № 2301 згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Водночас, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАСУ).

Згідно приписів ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 14, 69, 71, 86, 153-163, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_7 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_7 від 22.09.2014 року № 2301 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_7 від 22.09.2014 року № 2301 згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три грн. 08 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2014 року.

Суддя О.Б. Ляшко