Постанова № 41779333, 14.11.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2014 р. Справа № 804/17570/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ляшко О.Б., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олива-Будсервіс" про накладання арешту на кошти, -

ВСТАНОВИВ:

Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась до суду з адміністративним позовом про накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Олива-Будсервіс", що знаходяться на розрахункових рахунках у банку ПАТ "Банк Перший" та АТ "УкрСиббанк".

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача, на момент звернення до суду, податкового боргу з податку на додану вартість та з податку на прибуток в загальній сумі 1095662,93 грн. та відсутністю майна у відповідача. Заборгованість відповідачем з вказаних податків не погашена, тому на підставі пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, позивач просить накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Олива-Будсервіс", що знаходяться на розрахункових рахунках в установах банку.

Представник позивача у судове засідання не прибув, просив розглянути справу в письмовому провадженні.

Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За наведених обставин суд дійшов висновку про розгляд справи в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Олива-Будсервіс» зареєстроване у якості юридичної особи та знаходиться на податковому обліку в Криворізькій південній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як платник податків.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач має податковий борг у розмірі 1095662,93 грн., з них з податку на додану вартість в сумі 255880,75 грн., в т.ч. основного платежу 236633,00 грн., штрафні санкції в сумі 19247,75 грн.; з податку на прибуток в сумі 839782,18 грн., в т.ч. основного платежу 728393,00 грн., штрафні санкції в сумі 111389,18 грн.

Так, працівниками Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Олива-Будсервіс», за результатами якої складено акт № 1252/231/36220947 та винесені податкові повідомлення рішення № 0002312301 від 03.10.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 254709,75 грн. та № 0002882301 від 29.12.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1171,00 грн., № 0002302301 від 03.10.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 839877,25 грн.

Не погоджуючись із результатами перевірки, товариством з обмеженою відповідальністю «Олива-Будсервіс» подано до суду позовну заяву про визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 року у справі № 2а/0470/4229/12 апеляційна скарга ТОВ «Олива-Будсервіс» залишена без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2012 року залишена без змін, податкові повідомлення рішення № 0002312301 від 03.10.2011 року, № 0002882301 від 29.12.2011 року та № 0002302301 від 03.10.2011 року визнано чинними.

В силу пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Визначені суми відповідачем сплачено не було, у зв'язку з чим сума податкового боргу становить 1095657,93 грн.

Сума податкового боргу у розмірі 1095662,93 грн. визначена в податковій вимозі форми "Ю" № 136-25 від 06.05.2014 року, яка була направлена на адресу ТОВ «Олива-Будсервіс» рекомендованим листом з повідомленням про вручення 14.05.2014 року.

Криворізькою південною об'єднаноою державною податковоою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області вживались заходи щодо розшуку рухомого та нерухомого майна відповідача, у зв'язку з чим були направлені відповідні запити до державних органів реєстрації.

Згідно відповіді Криворізького гірничопромислового територіального управління від 04.06.2014 року № 12-13/1066 технологічні транспортні засоби не реєструвались; згідно відповіді Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 04.07.2014 року № 07.2/13-26/3800 відсутня інформація про реєстрацію сільськогосподарської техніки; згідно відповіді центрального серверу баз даних УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 23.09.2014 року № 01497596 актуальні записи про наявність транспортних засобів відсутні, транспортні засоби на оперативному обліку не знаходяться; згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.05.2014 року № 22149120 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні.

Згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва - Товариства з обмеженою відповідальністю "Олива-Будсервіс" вартість основних засобів становить 33500,00 грн.

На підставі рішення заступника начальника Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 8703/10/04-82-250 про опис майна у податкову заставу, податковим керуючим складено акт опису майна від 23.06.2014 року № 6 на загальну суму 33500,00 грн.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом.

Відповідно до п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пп. 20.1.33 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

При цьому підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у ст. 94 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не повинна розглядатися судами як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 та п. 94.2 ст. 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, податкові органи в силу пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника майна достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги.

Умовою застосування норми пiдпункту 20.1.33 пункту 20.1 статтi 20 Податкового кодексу України є вiдсутнiсть у платника податкiв майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу. Вiдповiдна обставина повинна бути пiдтверджена пiд час судового розгляду. При цьому суд повинен встановити вiдсутнiсть вiдповiдного майна не взагалi, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективнiсть реалiзацiї якого забезпечується спецiальними заходами, зокрема адмiнiстративним арештом майна, у тому числi коштiв. В iншому разi вимога про застосування арешту коштiв буде передчасною. Наведена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013р. № 642/12/13-13.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 1095662,93 грн.

Крім цього, суд зазначає, що Постановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом 10.10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Таким чином, вимога щодо накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Олива-Будсервіс", що знаходяться в банку та належать платнику податків в сумі 1095662,93 грн., є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Доказів сплати податкового боргу в сумі 1095662,93 грн. відповідачем не надано.

При цьому, позивачем надано докази відсутності у відповідача майна, достатнього для погашення податкового боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області підлягають задоволенню, оскільки підтверджені належними та допустимими доказами.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити.

Накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Олива-Будсервіс» (50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Дзержинський район, вул. Хабаровська, буд. 13, приміщення 1, код ЄДРПОУ 36220947) у розмірі податкового боргу в сумі 1095662,93 грн. (один мільйон дев'яносто п'ять тисяч шістсот шість дві грн. 93 коп.), що знаходяться у банках на наступних рахунках:

- р/р № 26046301003383, 26002301003383, 26002301003383 ПАТ «Банк Перший», МФО 320995;

- р/р № 26000218759700 АТ «УкрСиббанк», МФО 351005.

Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Б. Ляшко