Постанова № 41779303, 08.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2014 р. Справа № 917/1284/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - Колесніков В.О.

відповідача - Кулій В.М.

треті особи - не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Веселка", м. Полтава (вх. №3252 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 23.09.14 у справі № 917/1284/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Веселка", м. Полтава

до Відкритого акціонерного товариства Бурова компанія "Букрос", м. Полтава

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Товарна біржа "Полтавська регіональна біржа нерухомості", м. Полтава

третя особа Арбітражний керуючий Коломієць Андрій Олександрович, м. Полтава

про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Веселка", м. Полтава, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про визнання добросовісним набувачем майна, придбаного на підставі договору № 4 від 14.06.2013 р., та визнання права власності на це майно.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.09.2014 року у справі № 917/1284/14 (суддя Іванко Л.А.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування викладених вимог позивач зазначає, що він є добросовісним набувачем майна і набув з підстав передбачених ст. 330 ЦК України право власності на це майно, і тому воно не може бути витребувано від позивача, оскільки не містить підстав передбачених ст. 388 ЦК України. При цьому, позивач стверджує, що вимога ПАТ "Веселка" про те, що воно є добросовісним набувачем майна боржника, пов'язана саме з наслідками визнання недійсними договору купівлі-продажу від 14.06.2013 р. № 4. Також, позивач посилається на те, що на момент укладання даного договору арбітражний керуючий Коломієць А.О. являвся головою правління ВАТ "Бурова компанія "Букрос", а отже мав всі повноваження на його укладання. Позивач вказує на те, що фактично ПАТ "Веселка" набуло право власності на оплатне отримання майна у власність і не могло знати про можливі обмеження щодо нього. За викладених обставин, позивач вважає, що ПАТ "Веселка" є добросовісним набувачем майна, адже майно ним було набуте за відплатною угодою, на момент вчинення якої будь-якої інформації про неможливість її вчинення не було відомо. Крім того, позивач також вважає, що укладена між сторонами угода відповідала справжній волі осіб, які її уклали.

Позивач 29.10.14 р. через канцелярію суду надав додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких зокрема посилається на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 22.07.2013 р. у цивільній справі № 554/2934/13-ц, якою затверджено мирову угоду та визнано за ПАТ "Веселка" право власності на майно, яке придбано ним у ВАТ "Бурова компанія "Букрос" у відповідності до протоколу № 1 від 28.05.2013 р. Таким чином позивач вважає, що ПАТ "Веселка" доведено, що воно набуло право власності на оплатне отримання майна у власність і не могло знати про те, що воно придбане у особи, в якої відсутні документи, необхідні для нотаріального посвідчення договору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 р. розгляд справи відкладено на 12.11.2014 р.

Позивач 07.11.14 р. через канцелярію суду надав додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких зокрема зазначив про те, що матеріально-правовою підставою позову є статті 328, 330, 388, 392 ЦК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 р. розгляд справи відкладено на 03.12.2014 р.

03.12.2014 р. відповідач надав відзив на апеляційну скаргу з документальним обґрунтуванням, в якому в спростування наведених позивачем доводів вказує на те, що покупець (ПАТ "Веселка") в змові з Коломійцем А.О. купив неіснуючий товар і під товар розібрав 29 будівель, що підтверджується результатами інвентаризації та висновком експертно-економічного дослідження, зробленого судовим експертом ХНДІСЕ ім..засл.проф.Бокаріуса, збиток, нанесений ВАТ "Бурова компанія "Букрос" по даному об'єкту, складає 10 951 935,00 грн. Як зазначає відповідач, по даному факту відкрита кримінальна справа № 12014170020001281. Окрім того, відповідач посилається на відсутність підстав для застосування ст. 388 ЦК України.

Третя особа - ТОВ "Товарна біржа "Полтавська регіональна біржа нерухомості" надала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що ПАТ "Веселка" є добросовісним набувачем спірного майна в розумінні ст. 330 ЦК України, просить апеляційну скаргу позивача задовольнити, а також провести розгляд справи за наявними документами без участі ТОВ "Товарна біржа "Полтавська регіональна біржа нерухомості".

Треті особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників третіх осіб за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи, 14.06.2013 року між Відкритим акціонерним товариством "Бурова компанія "Букрос" в особі виконуючого обов'язки голови правління Коломійця А.О. та Публічним акціонерним товариством "Веселка" укладений договір купівлі-продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" на аукціоні за №4.

Відповідно до п.2.2 договору №4 від 14.06.2013р. право власності на об"єкти аукціону переходить до покупця з моменту сплати його повної вартості та підписання сторонами акту приймання-передачі об"єктів аукціону.

Відповідно до акту № 4 прийому-передачі майна ВАТ "Бурова компанія "Букрос" від 14.06.2013р. продавець передав, а покупець прийняв у власність майно, відповідно до умов договору №4 від 14.06.2013р.

Позивач просить визнати його добросовісним набувачем майна, придбаного на підставі договору №4 від 14.06.2013р., та визнати за ним право власності на це майно, оскільки позивач не знав і не міг знати про відсутність у арбітражного керуючого Коломійця А.О. повноважень на укладення договору купівлі-продажу №4 від 14.06.2013р. Позов обґрунтований посиланням на положення ст.ст. 330, 388, 392 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що рішенням господарського суду Полтавської області від 18.02.2014р. у справі №917/88/14 визнано недійсним договір купівлі-продажу майна ВАТ "Бурова компанія "Букрос" №4 від 14.06.2013р., укладений між ВАТ "БК "Букрос" та ПАТ "Веселка".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2014р. №917/88/14 та постановою Вищого господарського суду України від 26.08.2014р. за №917/88/14 рішення господарського суду Полтавської області від 18.02.2014р. залишено без змін.

При цьому, підставою для визнання договору купівлі-продажу від 14.06.2013р. №4 недійсним стала відсутність у розпорядника майна ВАТ "БК "Букрос" арбітражного керуючого Коломійця А.О. повноважень на його укладення, що не відповідало вимогам ч.2 ст. 203 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення спірного договору Відкрите акціонерне "Бурова компанія "Букрос" перебувало в процедурі розпорядження майном. Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 14.08.2012 року розпорядником майна підприємства призначено арбітражного керуючого Коломійця А.О.

04.06.2013 року розпорядник майна звертався до господарського суду Полтавської області з клопотанням про покладення на нього обов'язків голови правління Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос".

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.07.2013 року у справі №18/257 у клопотанні про покладення виконання обов'язків голови правління Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" на розпорядника майна Коломійця А.О. - відмовлено.

Таким чином, місцевий господарський суд вважав, що єдиним доказом наявності у розпорядника майна повноважень керівника ВАТ "БК "Букрос" є відповідне рішення суду, а тому позивач при укладенні договору, повинен був пересвідчитись, чи існує рішення суду, яким обов'язки голови правління ВАТ "БК "Букрос" покладені на розпорядника майна - арбітражного керуючого Коломійця А.О.

За таких обставин, встановивши відсутність доказів на підтвердження обставин, які б могли бути підставою для визнання позивача добросовісним набувачем у спірних правовідносинах, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Предметом даного господарського спору є вимога позивача про визнання його добросовісним набувачем майна, придбаного на підставі договору №4 від 14.06.2013р., та визнання за ним право власності на це майно. Позов обґрунтований нормами ст.ст. 330, 388, 392 Цивільного кодексу України, а також посиланням на те, що позивач не знав і не міг знати про відсутність у арбітражного керуючого Коломійця А.О. повноважень на укладення договору купівлі-продажу №4 від 14.06.2013р.

Статтею 41 Конституцією України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 386 ЦК України, якою визначено засади захисту права власності, передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі статтями 387, 392 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним та може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відтак, у разі відчуження майна за відплатним договором особою, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно у добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, поза його волею. Наявність у діях власника майна волевиявлення на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. При цьому, під час розгляду вимог про витребування майна у добросовісного набувача мають бути враховані всі умови, передбачені статтею 388 ЦК України.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 06.12.2010 року у справі №3-13гс10.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України, майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.07.2006 порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства Бурова компанія "Букрос".

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.08.2012 призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Коломійця А. О.

Постановою господарського суду Полтавської області від 14.12.2012, яка залишена без змін постановою Харківського господарського суду від 21.01.2013, ВАТ "Бурова компанія "Букрос" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2013 постанову господарського суду Полтавської області від 14.12.2012 та постанову Харківського господарського суду від 21.01.2013 скасовано, справу передано до господарського суду Полтавської області в іншому складі суду.

Рішенням комітету кредиторів ВАТ Бурова компанія "Букрос" від 26.03.2013 на розпорядника майна Коломійця А.О. покладено обов'язки голови правління боржника.

14.06.2013 між ВАТ "Бурова компанія "Букрос" в особі виконуючого обов'язки голови правління Коломійця А.О. та ПАТ "Веселка" укладено договір купівлі-продажу від 14.06.2013 № 4.

Таким чином, договір купівлі-продажу від 14.06.2013 № 4 був укладений на стадії розпорядження майна в процедурі банкрутства ВАТ "Бурова компанія "Букрос".

Норми ч. 13 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" покладають повноваження щодо укладення угоди про передачу нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного капіталу господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином на керівника або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна.

Згідно з ч. 16 ст. 13 Закону повноваження керівника боржника або органів управління боржником, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені у разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства. В такому разі за клопотанням комітету кредиторів виконання обов'язків керівника боржника ухвалою господарського суду тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника.

Таким чином, розпорядник майна може тимчасово набути повноваження голови правління товариства виключно на підставі ухвали господарського суду.

З врахуванням цього, твердження позивача, що він не міг знати про неможливість вчинення договору №4 від 14.06.2013р. є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки позивачу було достеменно відомо про те, що ВАТ Бурова компанія "Букрос" знаходиться в стадії банкрутства, тоді як доказом наявності у розпорядника майна повноважень керівника ВАТ "БК "Букрос" є відповідне рішення суду.

При цьому, ні норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема ч. 8 ст. 16, ні Статут ВАТ "БК "Букрос" не передбачають наявності у комітету кредиторів товариства права покладання на розпорядника майна повноваження керівника боржника, його органів управління.

Отже, позивач при укладенні договору, повинен був пересвідчитись, чи існує рішення суду, яким обов'язки голови правління ВАТ "БК "Букрос" покладені на розпорядника майна - арбітражного керуючого Коломійця А.О.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.02.2014 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 р. у справі № 917/88/14 встановлено, що на момент укладення спірного договору відповідного рішення суду про наділення розпорядника майна Коломійця А.О. повноваженням голови правління товариства не існувало. Крім того, ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.07.2013 у справі № 18/257 відмовлено у задоволенні клопотання розпорядника майна Коломійця А.О. щодо покладення на нього виконання обов'язків голови правління ВАТ "Бурова компанія "Букрос".

За таких обставин, судовими рішеннями у справі № 917/88/14 встановлено відсутність у розпорядника майна Коломійця А.О. необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення договору купівлі-продажу від імені ВАТ "Бурова компанія "Букрос", в зв'язку з чим визнано недійсним договір купівлі-продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" на аукціоні за №4 від 14.06.2013 р., укладений між ПАТ "Веселка" та ВАТ "Бурова компанія "Букрос" на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.08.2014 р. рішення господарського суду Полтавської області від 18.02.2014 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 р. у справі № 917/88/14 залишені без змін.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.10.2014 р. у справі № 1914/14 зобов'язано ПАТ "Веселка" повернути ВАТ "Бурова компанія "Букрос" спірне майно.

В силу вимог ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводиться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" на аукціоні за №4 від 14.06.2013 р., укладений між ПАТ "Веселка" та ВАТ "Бурова компанія "Букрос", визнано недійсним в судовому порядку, у ПАТ "Веселка" не виникло права власності на спірне майно на підставі недійсного договору та ПАТ "Веселка" не набуло права власності на спірне майно, оскільки заволоділо ним незаконно, без відповідної правової підстави.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на те, що вимога ПАТ "Веселка" про визнання його добросовісним набувачем майна пов'язана саме з наслідками визнання недійсними договору купівлі-продажу від 14.06.2013 р. № 4.

Також не заслуговують на увагу посилання позивач на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 22.07.2013 р. у справі № 554/2934/13-ц, якою затверджено мирову угоду та визнано за ПАТ "Веселка" право власності на майно, яке придбано ним у ВАТ "Бурова компанія "Букрос" у відповідності до протоколу № 1 від 28.05.2013 р., оскільки в силу вимог ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В даному випадку факти встановлені під час розгляду цивільної справи № 554/2934/13-ц не мають приюдиційного значення для господарської справи № 917/1284/14, оскільки предметом розгляду у справі № 554/2934/13-ц були позовні вимоги ПАТ "Веселка" до ОСОБА_5 про виконання належним чином зобов'язання, передбаченим договором на надання юридичних послуг від 03.05.2013 р., та при розгляді цієї цивільної справи ВАТ "Бурова компанія "Букрос" участі не приймало.

З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав визнання позивача добросовісним набувачем майна, придбаного на підставі договору № 4 від 14.06.2013 р., та визнання за ним права власності на це майно.

Таким чином, перевіривши у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував спірні правовідносини, та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, тому не приймаються колегією суддів до уваги, в зв'язку з чим підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Веселка", м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 23.09.14 р. у справі № 917/1284/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 08 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.