Рішення № 41778710, 03.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2014 р. Справа № 914/3729/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора» (м. Черкаси)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Саланг» (м. Львів)

про: стягнення 30752,40 грн. суми основного боргу, 9803,70 грн. – пені, 3075,24 грн. – штрафу, 1840,09 грн. – 3% річних, 4889,61 грн. – інфляційних втрат

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Пшеничній В.С.

Представники:

від позивача: Не з’явився.

від відповідача: Не з’явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора» (м. Черкаси) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саланг» (м. Львів) про стягнення 30752,40 грн. суми основного боргу, 9803,70 грн. – пені, 3075,24 грн. – штрафу, 1840,09 грн. – 3% річних, 4889,61 грн. – інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.10.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 28.10.2014 року. Ухвалою суду від 28.10.2014 року розгляд справи відкладено до 03.11.2014 року, у зв’язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 03.11.2014 року розгляд справи відкладено до 11.11.2014 року, у зв’язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 11.11.2014 року розгляд справи відкладено до 18.11.2014 року, у зв’язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 18.11.2014 року розгляд справи відкладено до 27.11.2014 року, у зв’язку з відсутністю представника відповідача та згідно клопотання позивача. Ухвалою суду від 27.11.2014 року розгляд справи відкладено до 03.12.2014 року у зв’язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.10.2014 року, про відкладення від 28.10.2014 року, від 03.11.2014 року, від 11.11.2014 року, від 18.11.2014 року, від 27.11.2014 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр №1375 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 28.11.2014 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов’язковою.

28.10.2014 року за вх.№45838/14 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

11.11.2014 року за вх.№48379/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

11.11.2014 року за вх.№48538/14 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи, для надання додаткових доказів.

17.11.2014 року за вх.№49615/14 позивач подав пояснення по справі.

18.11.2014 року за вх.№49848/14 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

27.11.2014 року за вх.№5634/14 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 30752,40 грн. основного боргу, 3075,24 грн. штрафу, 5627,67 грн. – інфляційних втрат, 1948,78 грн. – 3% річних та судовий збір.

27.11.2014 року за вх.№5635/14 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 30752,40 грн. основного боргу, 5627,67 грн. – інфляційних втрат, 1948,78 грн. – 3% річних та судовий збір.

27.11.2014 року за вх.№51627/14 позивач подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.10.2014 року, про відкладення від 28.10.2014 року, від 03.11.2014 року, від 11.11.2014 року, від 18.11.2014 року, від 27.11.2014 року не виконав, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр №1375 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 28.11.2014 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов’язковою.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представників сторін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, повний текст рішення виготовлено, підписано та оголошено 03.12.2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві та додаткових поясненнях позивача, 12.01.2009 року між ТОВ «Лакофарбовий завод «Аврора» (надалі - Продавець, позивач) та ТОВ «Саланг» (надалі - Дилер, відповідач) укладено Дилерський договір №009/09-Д на поставку лакофарбової продукції для організації продаж, просування та реалізації продукції Продавця на території Львівської області. Протягом дії Дилерського договору №009/09-Д у Дилера виникла заборгованість перед Подавцем у сумі 93 284,51 грн., що підтверджується двохстороннім актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2012 року.

03.01.2012 року між ТОВ «Лакофарбовий завод «Аврора» та ТОВ «Саланг» укладено Дилерський договір №35 (надалі - Договір) на поставку лакофарбової продукції для організації продаж, просування та реалізації продукції Продавця на території України.

Позивач зазначає, що протягом дії Договору Продавцем було поставлено продукцію на загальну суму 183 756,72 грн., однак, за отриману продукцію Дилером було сплачено лише 153 004,32 грн.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позивач зазначає, що, відповідно до п.3.3 Договору, Дилер зобовязаний оплатити товар на протязі 30 (тридцяти) днів з моменту відвантаження відповідної партії Товару незалежно від реалізації товару третім особам.

Позивач звертає увагу на те, що поставки товару, що не були повністю оплачені, здійснювалися 05.07.2012 року за видатковою накладною №РН-0001578 та 18.09.2012 року за видатковою накладною РН-0002336. Кінцевою датою сплати та погашення заборгованості за раніше відпущену продукцію було 17.10.2012 року.

За твердженням позивача, 30.11.2013 року Дилер повернув частину раніше поставленої Продавцем продукції на загальну суму 9 414,84 гри., про що свідчить видаткова накладна №105, однак, подальшого погашення заборгованості не відбулося.

За твердженням позивача, станом на 14.10.2014 року заборгованість Дилера перед Продавцем складає 30 752,40 грн., тобто Дилером допущено порушення істотної умови Договору, а саме прострочення платежу на 728 календарних днів за період з 18.10.2012 року по 14.10.2014 року.

Згідно зі ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок господарського договору та внаслідок заподіяння шкоди.

Статтею 193 ГК України передбачено обов'язок суб'єктів господарювання виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і договору.

За правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законом та договором (ч.1 ст.216, ч.1 ст.218 ГК України).

Відповідно до ст.ст.220, 224 ГК України, ст.623 ЦК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням.

За твердженням позивача, у склад збитків (ст.225 ГК України) входить, в даному випадку, сума основного боргу в розмірі 30 752,40 грн. та штрафні санкції у вигляді:

1. Пені, яка, відповідно п.5.3.5 Договору, сплачується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої продукції за кожен день прострочки оплати, та становить 9 803,70 грн.

2. Штрафу, який, відповідно п.5.3.5 Договору, сплачується Дилером у випадку зриву строків оплати партії товару у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості, що становить 3075,24 грн. (30752,40 грн. х 10 %).

Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач зазначає, що сума інфляційних за період з 18.10.2012 року по 14.10.2014 року становить 4 889,61 грн.

На думку позивача, сума 3 % річних за період з 18.10.2012 року по 14.10.2014 року складає 1 840,09 грн. (30 752,40 грн. х 3 % х 728 / 365).

Позивач наголошує, що всього до стягнення з відповідача підлягає сума в розмірі 50361,04 грн. та судовий збір 1827,00 грн.

27.11.2014 року за вх.№5635/14 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 30752,40 грн. основного боргу, 5627,67 грн. – інфляційних втрат, 1948,78 грн. – 3% річних та судовий збір.

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, явку представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, в тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 12.01.2009 року між ТОВ «Лакофарбовий завод «Аврора» (надалі - Продавець, позивач) та ТОВ «Саланг» (надалі - Дилер, відповідач) укладено Дилерський договір №009/09-Д на поставку лакофарбової продукції дляорганізації продаж, просування та реалізації продукції Продавця на території Львівської області. Протягом дії Дилерського договору №009/09-Д у Дилера виникла заборгованість перед Подавцем у сумі 93 284,51 грн., про що свідчить підписаний повноважними представниками та завірений печатками юридичних осіб - сторін за договором, Акт звіряння розрахунків, в якому зазначено, що станом на 01.01.2012 року борг відповідача перед позивачем становить 93284,51 грн.

03.01.2012 року між ТОВ «Лакофарбовий завод «Аврора» та ТОВ «Саланг» укладено Дилерський договір №35 (надалі - Договір) на поставку лакофарбової продукції для організації продаж, просування та реалізації продукції Продавця на території України. Протягом дії цього Договору Продавцем було поставлено продукцію на загальну суму 91 878,36 грн. За отриману продукцію згідно даного Договору, та з урахуванням боргу по Дилерському договору №009/09-Д станом на 01.01.2012 року у сумі 93 284,51 грн., Дилером було сплачено лише 154 410,47 грн.

Відповідно до п.3.3 Договору, Дилер зобовязаний оплатити товар на протязі 30 (тридцяти) днів з моменту відвантаження відповідної партії Товару незалежно від реалізації товару третім особам.

Поставки товару, що не були повністю оплачені, здійснювалися 05.07.2012 року за видатковою накладною №РН-0001578 та 18.09.2012 року за видатковою накладною РН-0002336. Кінцевою датою сплати та погашення заборгованості за раніше відпущену продукцію було 17.10.2012 року.

Незважаючи на вимоги суду, належних та допустимих доказів виконання своїх зобов'язань за договором, відповідач не подав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 30 752,40 грн.

30.11.2013 року Дилер повернув частину раніше поставленої Продавцем продукції на загальну суму 9 414,84 гри., про що свідчить видаткова накладна №105, однак, подальшого погашення заборгованості не відбулося.

Судом встановлено, що станом на день подачі позову, основна заборгованість Дилера перед Продавцем складає 30 752,40 грн.

В підтвердження звернення позивача до відповідача з вимогою належного виконання господарських зобов’язань останнього згідно умов договору, позивачем надана суду Претензія № 1175 від 07.10.2014 р. з вимогою про погашення 30 752,40 грн. заборгованості за дилерським договором №35 від 03.01.2012 року.

27.11.2014 року за вх.№5635/14 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 30752,40 грн. основного боргу, 5627,67 грн. – інфляційних втрат за період з 18.10.2012 року по 27.11.2014 року, 1948,78 грн. – 3% річних за період з 18.10.2012 року по 27.11.2014 року та судовий збір.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд звертає увагу на те, що позивачем при підрахунку інфляційних втрат не враховано п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», а саме: не враховано індексу інфляції за листопад 2012 року, що становив 99,9, а також не перемножено індекси інфляції за весь період прострочення, що вказаний у розрахунку. Судом встановлено, що сума інфляційних втрат, з урахуванням індексів інфляції та суми боргу за період заборгованості могла складати 6052,61 грн., тому суд задовольняє позовну вимогу позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 18.10.2012 року по 27.11.2014 року у розмірі 5627,67 грн.

Отже, судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 30752,40 грн. основного боргу, 5627,67 грн. – інфляційних втрат за період з 18.10.2012 року по 27.11.2014 року, 1948,78 грн. – 3% річних за період з 18.10.2012 року по 27.11.2014 року та судовий збір.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не заперечив та не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх уточнених (зменшених) позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що уточнені (зменшені) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саланг» про стягнення 30752,40 грн. суми основного боргу, 1948,78 грн. – 3% річних, 5627,67 грн. – інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №7887 від 14.10.2014 року на суму 1827,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов – задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Саланг» (79044, м. Львів, вул. Мельника, 14, оф. 3, код ЄДРПОУ 19322427, р/р 260080005532, МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора» (18030, м. Черкаси, вул. Будіндустрії, 3, код ЄДРПОУ 32741978, р/р 26009060003191 в Черк. ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 354347) 30752 (тридцять тисяч сімсот п’ятдесят дві) грн. 40 коп. суми основного боргу, 1948 (одна тисяча девятсот сорок вісім) грн. 78 коп. – 3% річних, 5627 (п’ять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 67 коп. – інфляційних втрат та судовий збір в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.