Постанова № 41777554, 03.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 р. Справа № 814/2534/14

Категорія: 8.3.11 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Домусчі С.Д. судді -Запорожана Д.В.

при секретарі - Гречаному В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним наказу та визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року фізична особа-підприємець (далі ФОП) ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва) про:

- визнання протиправним наказу Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 24.07.2014 №485 про проведення фактичної перевірки;

- визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва №0001852203 від 12.08.2014 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що за результатами фактичної перевірки відповідач дійшов висновків про порушення нею ст. 267 ПК України, що полягало у здійсненні торгівельної діяльності без наявності торгового патенту, тобто без сплати збору на провадження деяких видів підприємницької діяльності. На думку позивача, у відповідача не було підстав для проведення фактичної перевірки, крім того, вона, як особа, що здійснює підприємницьку діяльність на ринку, не повинна сплачувати збір на провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Відповідачі позов не визнали, посилаючись на його необґрунтованість.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним наказ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 24.07.2014 №485 «Про проведення фактичної перевірки».

Визнано протиправним і скасовано прийняте 15.08.2014 р. ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва податкове повідомлення-рішення №0001852203.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Міндоходів у Миколаївській області та Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подали апеляційні скарги, в яких апелянтами ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

24.07.2014 в.о. начальника Головного управління Міндоходів у Миколаївській області видав наказ про проведення на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, з метою здійснення контролю за дотриманням порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, фактичної перевірки позивача.

Результати проведеної перевірки Управління оформило актом від 05.08.2014 р. фактичної перевірки щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів №0081/14/29/22/НОМЕР_1.

До інформації, про яку вказано у підпункті 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, Головне управління Міндоходів у Миколаївській області віднесло викладені в адресованому Управлінню листі від 14.07.2014 № 4682/8/14-02-15-02-28 за підписом заступника начальника ДПІ відомості: «ДПІ …на виконання завдання ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 14.07.2014 №5939/7/14-29-22-03-06 повідомляє: торговий патент … ФОП ОСОБА_4 … за адресою: АДРЕСА_2 не надавався».

Відповідно до акта перевірки, з 12.06.2012 по 04.08.2014 ФОП ОСОБА_4 здійснювала торгівельну діяльність «… у пункті продажу товарів - буфеті розташованому за адресою АДРЕСА_2 площею 32 кв.м без наявності, без придбання торгового патенту та без сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності», що є порушенням статті 267 ПК України.

Податковим повідомленням-рішенням від 15.08.2014 №0001852203 ДПІ, з посиланням на порушення позивачем підпункту «а» підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, на підставі абзацу другого частини першої пункту 125.1 статті 125 ПК України, застосувала до позивача штрафні санкції в сумі 15 373,20 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що фактичну перевірку позивача було призначено безпідставно. Також, суд виходив з того, що позивач здійснювала торговельну діяльність у межах ринку «Україна», тому відповідно абзацу «в» пп.267.1.2 п.267.1 ст. 267 ПК України, не була зобов'язана отримувати торговий патент, у зв'язку з чим, оскаржуване рішення є протиправним.

В апеляційних скаргах Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва вказується, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки, в іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, що помилково не було враховано судом першої інстанції.

Також, вказується, що системний аналіз ст.ст. 14, 267 ПК України свідчить про те, що не є платником збору за провадження торгівельної діяльності та діяльності з надання платних послуг фізичні особи-підприємці, які проводять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності, лише на лотках та прилавках, що надаються їм в оренду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу «в» пп.267.1.2 п.267.1 ст. 267 ПК України, не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг фізичні особи - підприємці, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності.

Таким чином, згідно з наведеною нормою Закону, для звільнення від сплати збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг суб'єкту господарювання необхідно відповідати лише двом умовам: 1 - бути фізичною особою - підприємцем; 2 - проводити свою торгівельну діяльність у межах ринків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є фізичною особою - підприємцем, яка здійснює роздрібну торгівлю у буфеті на території ринку «Україна» в м. Миколаєві, тобто, вона повністю відповідає передбаченим Законом умовам звільнення від сплати збору за провадження торговельної діяльності.

Колегія суддів вважає, що додаткова умова, про яку стверджує ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, а саме: торгівля на лотках та прилавках ринку, що надаються в оренду, є такою, що суперечить Закону, оскільки безпідставно звужує коло осіб, для яких Законом передбачені пільги.

Відповідно, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке ґрунтується на вказаній правовій позиції ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, є протиправним, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Стосовно протиправності наказу про проведення фактичної перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп.80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 14 липня 2014 року №4682/8/14-02-15-02-28 (а.с.22) ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва повідомила Головне управління Міндоходів у Миколаївській області про те, що торговий патент ФОП ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 не надавався».

Як було доведено вище, законодавством не передбачено отримання ФОП ОСОБА_4 торгового патенту, тому Головне управління Міндоходів у Миколаївській області не повинно було розцінити вказані відомості ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва як інформацію, яка свідчить про можливі порушення ФОП ОСОБА_4 законодавства, тобто як підставу для проведення фактичної перевірки, встановлену пп.80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України.

Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність призначення перевірки.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково вирішив питання відносно судових витрат.

Так, п.п.4, 5 резолютивної частини постанови суду постановлено:

« 4. Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 понесені нею судові витрати (судовий збір) в сумі 255,78 грн. з Державного бюджету України.

5. Стягнути з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на користь держави судовий збір в сумі 1644,30 грн.».

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано стягнуто з ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва на користь держави судовий збір в сумі 1644,30 грн.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, колегія суддів на підставі п.1 ч.1 ст. 201 КАС України, вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.2 ч.1 ст. 198; п.1 ч.1 ст. 201; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року - змінити.

Викласти резолютивну частину постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року в наступній редакції:

«Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - задовольнити.

Визнати протиправним наказ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 24.07.2014 №485 «Про проведення фактичної перевірки».

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0001852203 від 15 серпня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 понесені нею судові витрати (судовий збір) в сумі 255 грн.78 коп.».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 05 грудня 2014 року.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: Д.В. Запорожан